“Щоб скоріше повернулися”: на Львівщині батьки з інвалідністю чекають двох синів з російського полону
Більше про це батьки військовополонених розповіли Суспільному.
У Софії – інвалідність І групи, жінка майже не бачить. У Богдана — ДЦП. Про свою службу в війську, кажуть батьки, сини їм не розповідали.
“Старший навіть не приїжджав додому, бо казав, що мама буде плакати, а я не хочу”, — говорить Богдан.
“Нє, навіть так, він казав: “Я не люблю, як мама плаче. Так ми тепер кожного тижня, коли приходить пенсія, то даємо на службу Божу”, — додає Софія.
Старший син перестав виходити на зв’язок майже два роки тому, а молодший — понад рік.
“От мої синочки, мої квіточки два. Менший син Іван аспірантуру кінчив. А старший син Степан інститут має, освіту. Рік і 11 місяців в полоні. А той – рік і місяць буде 17. Чекаємо, дуже тяжко чекаємо, бо в мене здоров’я нема, сильно нервова система зрушена, після того як сини в полон попали. І нема моїх хлопців”, — каже мама військовослужбовців Софія.
Про те, що один із синів точно у неволі, знають від тих, хто раніше був звільнений із російського полону, каже Софія. Також батько впізнав сина на відео, що його поширили росіяни у соцмережах.
Батьки залишились самі, жоден із синів не був одружений та не мав сім’ї. За словами Богдана, зараз у них залишилась частина господарства. Але, каже, без синів доглядати за усім важко. Аби підтримати родину, до них приїжджають соціальні працівники.
“Взяли під опіку цю родину, бо, справді, ситуація є складна. Приїжджають поки що раз в тиждень працівники соціального захисту. Здійснюють тут прибирання, приготування їжі”, — говорить голова місцевої громади Тарас Городиський.
За словами Тараса Городиського, офіційно двоє чоловіків є в переліку зниклих безвісти. Батьки захисників кажуть, понад усе мріють побачити синів.
“Щоб скоріше вернулися, аби надії не втрачали. Щоб скоріше додому поверталися діти живі”, — говорить Софія.
Богдан та Софія зі Львівщини чекають двох синів із російського полону. І чоловік, і жінка мають інвалідність. Після початку повномасштабного вторгнення їхній старший син Степан та молодший — Іван воювали на різних напрямках та потрапили в російський полон.
Більше про це батьки військовополонених розповіли Суспільному.
У Софії – інвалідність І групи, жінка майже не бачить. У Богдана — ДЦП. Про свою службу в війську, кажуть батьки, сини їм не розповідали.
“Старший навіть не приїжджав додому, бо казав, що мама буде плакати, а я не хочу”, — говорить Богдан.
“Нє, навіть так, він казав: “Я не люблю, як мама плаче. Так ми тепер кожного тижня, коли приходить пенсія, то даємо на службу Божу”, — додає Софія.
Старший син перестав виходити на зв’язок майже два роки тому, а молодший — понад рік.
“От мої синочки, мої квіточки два. Менший син Іван аспірантуру кінчив. А старший син Степан інститут має, освіту. Рік і 11 місяців в полоні. А той – рік і місяць буде 17. Чекаємо, дуже тяжко чекаємо, бо в мене здоров’я нема, сильно нервова система зрушена, після того як сини в полон попали. І нема моїх хлопців”, — каже мама військовослужбовців Софія.
Про те, що один із синів точно у неволі, знають від тих, хто раніше був звільнений із російського полону, каже Софія. Також батько впізнав сина на відео, що його поширили росіяни у соцмережах.
Батьки залишились самі, жоден із синів не був одружений та не мав сім’ї. За словами Богдана, зараз у них залишилась частина господарства. Але, каже, без синів доглядати за усім важко. Аби підтримати родину, до них приїжджають соціальні працівники.
“Взяли під опіку цю родину, бо, справді, ситуація є складна. Приїжджають поки що раз в тиждень працівники соціального захисту. Здійснюють тут прибирання, приготування їжі”, — говорить голова місцевої громади Тарас Городиський.
За словами Тараса Городиського, офіційно двоє чоловіків є в переліку зниклих безвісти. Батьки захисників кажуть, понад усе мріють побачити синів.
“Щоб скоріше вернулися, аби надії не втрачали. Щоб скоріше додому поверталися діти живі”, — говорить Софія.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
