Результати ударів по території РФ, візит Зеленського у Францію та лякалки від Путіна: аналіз головних подій тижня

08.06.2024

171 12 хвилин читано

За тиждень, що минає, Україна здобула рішення Франції щодо поставок винищувачів Mirage 2000, а також підготовки цілої бригади українських військових французькою стороною.

Також триває активна підготовка до Глобального Саміту миру, в рамках чого випливають публічні і непублічні тиски з боку різних геополітичних гравців. Метою цього є або не дати Україні провести Саміт миру, або змінити його до такої міри, щоб він не мав суттєвого впливу на майбутнє.

Щодо безпосередньо війни, то за цей тиждень стало помітне пересування великої групи кораблів Чорноморського флоту РФ, які вийшли з баз у Новоросійську. Серед них були і як надводні ракетоносії, так і підводні.

Зараз дивляться

Також минув тиждень з моменту, як західні партнери України дозволили бити по території Росії західною зброєю.

Що змінилось за цей тиждень у російсько-українській війні, а що значать головні політичні події, які відбулись за останні 7 днів – Факти ICTV розбирались з військовим аналітиком та полковником ЗСУ у відставці Петром Черником, а також українським політологом Олегом Саакяном.

Удари західною зброєю по РФ: які результати

Понад тиждень вже минув, як Сполучені Штати та низка інших західних країн надали дозвіл Україні щодо ударів їх зброєю по території РФ, що раніше було під формальним обмеженням для українських військ.

Втім, за цей тиждень, каже військовий аналітик Черник, “феноменальних результатів” ще немає.

За його словами, можна було побачити, перш за все, покращення вибивання логістики ворога по невеличкому харківському плацдарму. Втім, додає аналітик, це можна зробити і артилерію до 40 км, а ворог на цій відстані “абсолютно все забрав”.

– Нам потрібен дозвіл, щоб дозволили бити ракетою ATACMS на 300 км. Тому що головні війська, бази з пальним, склади зі снарядами, вузли управління і тому подібне знаходяться на відстані понад 90 км. На таку відстань діставати ми не можемо поки що, – каже Черник.

Водночас єдиний відносний результат, який був за цей час, це те, що РСЗВ HIMARS спалили кілька установок і радіолокаторів С-300 та С-400, каже аналітик, хоч і додає, що наразі немає остаточного підтвердження, що ці комплекси били ракетами по Харкову.

– Оце можна ув’язувати з цим дозволом (бити по території РФ, – Ред.). А якихось таких дійсно комплексних результатів поки що не видно. Ми по справжньому їх побачимо лише за кілька місяців, то нешвидка робота, – пояснює він.

Щодо реакції російської сторони на дозвіл Заходу бити по РФ, то Петро Черник вказує, що росіяни, по перше, росіяни прибрали усі важливі об’єкти на території 40 км від кордону.

– Я не маю відповідної інформації, що там є якісь скупчення військ. Те, що за 70-90 км від кордону, то так, є підтверджена інформація, що група (військ РФ, – Ред.) Сєвєр сконцентрована саме на таких відстанях, – пояснює він.

За його словами, усі скупчення військ відбуваються відповідно до нормативів статутів, що означає як розміщення як складів, так і інших штабів ворога.

– Не може бути умовно механізований батальйон в зоні за 10 кілометрів, а командування батальйону від них за 40 кілометрів. Так не буває. Все прописується до того, з якою швидкістю має рухатися колона, котра везе снаряди взимку, восени, весною. А також те, на якій швидкості, скільки там має бути солдатів тощо. Війна це математика, – пояснює він.

Тому, резюмує військовий аналітик, наразі зарано робити висновки щодо ударів по території РФ.

– Ворог не дурний. Він навчається і розвивається. Справжні результати були б, якби дозволили (бити, – Ред.) ракетами. Так, дозволили Storm Shadow, але їх не багато. Якщо ми маємо їх десяток, то це вже величезний успіх для нас, – каже він.

Інфографіка: Факти ICTV

Саміт миру: попереднє рішення зустрічі

Вже протягом кількох місяців українська влада активно готується до проведення Глобального Саміту миру, який запланований на 15-16 червня в Швейцарії.

На нього було запрошено більшість країн світу, за виключення держави-агресора Росії. У зв’язку із цим, схоже, Китай теж не буде надсилати своїх представників, хоч на офіційний Пекін тисне не тільки Київ, але й Вашингтон.

За понад тиждень до початку Саміту миру як українські, так і західні ЗМІ поширили матеріали, в яких, посилаючись на текст проєкту рішення Саміту, вказувалось, що метою саміту стане “прокладання шляху” для участі Росії у майбутніх спробах врегулювання конфлікту, а, крім того, будуть обговорені лише три питання щодо ядерної безпеки, продовольчої безпеки і обміну полоненими. Деякі українські ЗМІ назвали подібне рішення відступом України від своїх інтересів, а також поступкою Формулою миру, яку у минулому ініціював президент Володимир Зеленський.

Згодом на ці повідомлення у медіа відповів міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який наголосив, що Україна “в жодному разі не відступає від Формули миру та не погоджуватиметься на жодні рішення, які підриватимуть її чи створюватимуть загрозу неприйнятних поступок”. У своїй колонці міністр наголосив, що у дипломатії існує тактика, а є – стратегія.

Політолог Олег Саакян у коментарі Фактам ICTV вважає, що така медійна активність навколо Саміту миру свідчить про те, що цей захід “має непогані успіхи і вдається забезпечити високу явку”.

– В результаті, китайське і російське лобі почало його зривати зсередини, підміняючи поняття, вихолощуючи першочерговий задум, який лежав його основі. Тепер Україна буде стояти перед вибором: залишити високу репрезентативність країн, але поступитися порядком денними… Або, можливо, навіть поступитися участю низки країн, відмовивши їм в участі, у випадку, якщо вони виставляють вимоги, які саботують саму суть Саміту миру. Це складний вибір, враховуючи, що саме репрезентативність і кількість країн була введена, як один з ключових критеріїв успішності Саміту миру, – пояснює він.

Втім, запевняє експерт, текст проєкту рішення, на який посилались ЗМІ, є прикладом того, як низка країн виставляє свої вимоги і лобіює їх, зокрема, через представництво Швейцарії.

– Вони хочуть мутувати Саміт миру під майданчик, на якому почнуть говорити про те, як Україні йти на компроміси з Росією. Підміняючи суть російської агресії, яка є міжнародним злочином. У картині, де є злочинець і жертва, це намагаються підміняти на абсолютно протилежну парадигму сприйняття російсько-української війни, як чергового міжнародного конфлікту-суперечки, – каже політолог.

Таким чином, повномасштабне вторгнення Росії окремі гравці хочуть виставити як “сторону-один” і “сторону-два”, які щось не поділили, розпочали конфлікт і, зрештою, до воєнного способу вирішення цього конфлікту.

– І тоді міжнародне співтовариство не стане на позицію прокурора чи поліції, щоб наділити міжнародне право силою, а стане на позицію медіатора, який буде рознімати двох суперників, намагатись їх примирити, дізнавшись, чого вони хочуть і врахувавши їхні інтереси. Це, власне, парадигма, яку просуває Китай, – пояснює політолог.

Такий варіант для України є компромісом “50 на 50 між позицією ґвалтівника і жертви”.

– Власне, тому такі битви і точаться навколо резолюції, навколо архітектури Саміту миру, бо Китай та їх лобі просувають цю ідею про конфлікт, а не про агресію. А Україна намагається зберегти і мала б зберігти в порядку денному і в резолюції підхід (до Росії, – Ред.), саме як до агресора. Нам необхідне від Саміту миру створення “поліції, прокурорів” і всіх інших, для того, щоб міжнародне право знову віднайшло свою силу, – наголошує Саакян.

Щодо трьох питань, які планують винести на обговорення Саміту миру, то вони, каже політолог, не про завершення російсько-української війни.

– Це три кроки, три теми, які дозволяють зменшити і почати шукати механізми протидії прецедентам, які були створені Росією, а саме демонстрації слабкості світового порядку в ядерній, торгівельній і темі гуманітарного права. Без чіпляння тем, які стосуються безпосередньо врегулювання російсько-української війни. І вони можуть стати першими кроками до цього, якраз через те, що вони не стосуються напряму завершення війни, – каже він.

З іншого боку, ці три теми можуть стати позицією, згідно з якою, буде створена позиція довіри, яка прокладе шлях до майбутніх переговорів.

Візит Зеленського в Нормандію

Президент України Володимир Зеленський 6 червня прибув до Франції, де взяв участь в урочистостях з нагоди 80-ї річниці висадки союзних військ у Нормандії.

Під час візиту глава держави мав зустріч не тільки з президентом Франції Еммануелем Макроном, а й з іншими світовими лідерами, як от президентом США Джо Байденом, або ж прем’єрами Чехії чи Канади.

Фото: Getty Images

В рамках свого візиту українському лідеру вдалось здобути для України рішення Франції щодо планів поставити винищувачі Mirage 2000, а також відправити французьких інструкторів безпосередньо на українські території, де відбуватиметься підготовка особового складу Збройних сил України.

Також глава держави мав нагоду виступити у залі французького парламенту, де його зустрічали оплесками.

Факти ICTV раніше робили огляд західної преси щодо головних подій, які відбулись під час візиту українського президента до Нормандії.

Переміщення ЧФ РФ з Новоросійська

Напередодні OSINT-аналітик MT Anderson повідомив у X (колишній Twitter), що російський Чорноморський флот великою групою вийшов з військово-морських баз у Новоросійську.

Йдеться про:

Два патрульні кораблі проєкту 22160 типу Васілій Биков;
два малі ракетні кораблі проєкту 21631 типу Буян-М;
два великі десантні кораблі проєкту 775;
великий десантний корабель проєкту 11711 типу Іван Грєн;
великий десантний корабель проєкту 1171 Тапір;
два підводні човни проєкту 636 Варшавянка.

Згодом військово-морський аналітик H.I. Sutton у своєму Х повідомив, куди, ймовірно, рухаються велике угрупування військових кораблів РФ. Деякі з них скинули якір у бухті, а деякі рушили в бік окупованого Криму. Інші аналітики вказують, що, ймовірно, частину кораблів можуть перевести в Азовське море, оскільки туди морським дронам України буде складніше дістатись.

Військовий аналітик Петро Черник у коментарі Фактам ICTV каже, що те, що наміри росіян пересунути кораблів, включно із ракетоносіями та підводними човнами, які також можуть пускати ракети, наразі остаточно невідомі.

Водночас одним з логічних пояснень може бути те, що таким чином ворог хоче підсунутись ближче до материкової України.

– Чим ближче (до кордонів України, – Ред.), тим ракети менше будуть перебувати у повітрі. Бо чим довше ракета перебуває у повітрі, тим зручніше нашій системі ППО її обчисляти і збивати. Якщо ракета довго перебуває у повітрі, особливо на старті, відповідно, нам легше її обчислити, – пояснює він.

За його словами, хоч Україна має локатори на західних озброєннях, а також є американська сторона, яка допомагає фіксувати активність випущених ракет Росією, все ж, це буде зробити складніше, якщо пуски будуть здійснені в безпосередній близькості до цілей цих ракет.

– Летить ракета порожнім простором, де немає ППО, пролітає якийсь час, а за цей час її вже обчислюють і чекають у певній точці зустрічі. І, відповідно, пуск, умовно, з Азовського моря, де вже сам суходіл буквально за якихось кілька десятків кілометрів, то ця ракета значно менше перебуває у повітрі, і, відповідно, її важче обчислювати, – пояснює експерт.

Водночас Черник наголошує, що це тільки одна з версій, чому росіяни переміщують частину свого флоту у Чорному морі.

– У воєнній справі хаосу немає. Хаос може бути тільки під час піхотного бою. А в частині, що стосується задання ракетних ударів, то це математика вищого рівня, – резюмує він.

Виробництво зброї в Україні

На тижні, що минає, у польському Кракові пройшов Форум інновацій Україна-НАТО, де взяли участь близько 400 учасників у сфері оборонних технологій та інновацій з понад 15 країн.

Як повідомляло американське агентство Bloomberg, представники НАТО і США дивились “із заздрістю” на успіхи українського ОПК, а результатом заходу стало те, що країни НАТО планують розширити співпрацю з офіційним Києвом у виробництві озброєнь.

Незабаром після цього з’явилась і інша новина, що французько-німецький оборонний концерн KNDS, який виготовляє САУ Caesar, планує створити дочірнє підприємство в Україні.

Втім, за словами Петра Черника, подібна співпраця з країнами НАТО у оборонній галузі наразі не впливає безпосередньо на російсько-українську війну.

– Це стратегічні процеси прив’язування України і заходження України у великий євроатлантичний потік. Це роки. Скажімо, щоб розробити танковий проект, це 5-7 років. Щоб розгнорнути ракетне виробництво у його комплексному розумінні, то це 7-8, а то й 10 років. Це початок великої кооперації з нашим воєнно-промисловим комплексом, який ще до війни входив у десятку світових виробників, – пояснює він.

Аналітик додає, що те, що наразі відбувається, є “історичним моментом”, оскільки європейська спільнота дійшла до висновку, що Україна “мусить і має повернутися в лоно цивілізації”, бо виробники зброї є “одним з найсерйозніших бізнесів, який існує на планеті Земля”.

– І вони (європейці, – Ред.) ніколи не увійдуть у ті проекти, які для них є сумнівними. Тому це прекрасні новини для нас у геополітичному і історичному сенсі. Однак, про поле бою ще дуже і дуже зарано говорити, – пояснює він.

Фото: Міністерство оборони Данії / Forsvarsministeriet

За словами Черника, наразі українське виробництво, яке працює на російсько-українську війну, стосується, переважно, вітчизняних ОПК, а також виробництв різноманітних безпілотних систем.

– Це (БпЛА, – Ред.) Лють, Сич та Nemesis. Ще є (БпАК, – Ред.) UG-22 різних комплектацій. Це ударні, які можуть робити скиди, наприклад, вибухівки, як Nemesis. Або ж смертники, як Лють і Сич. Плюс є ціла лінійка дронів розвідувального порядку, такі як Лелека-100, Валькірія, Фурія і тому подібне. Розвивається швидким темпом, – каже він.

Втім, наголошує експерт, дрони ніколи не замінять артилерію.

– Треба дивитися у бік ракет, треба дивитися у бік якісної броні, треба дивитися у бік авіації, – пояснює він.

Разом з тим, Черник додає, що для виробництва низки БпЛА українські виробництва закуповують західні запчастини.

На думку військового аналітика, після завершення цієї фази російсько-української війни, економіка України лежатиме на трьох великих китах: воєнно-промисловий комплекс, це сільське господарство і це IT-технології, – сказав він.

Лякалки Путіна

Після дозволу для України бити західною зброєю по території Росії , у Кремлі вирішили не мовчати, а сказати своє слово. Згодом вийшов російський диктатор Володимир Путін, який став знову погрожувати Заходу у відповідь на їх рішення.

– Якщо хтось вважає за можливе відправити таку зброю в зону бойових дій, щоб завдати ударів по нашій території і створити нам проблеми, то чому ми не маємо права поставляти свою зброю того ж класу в ті регіони світу, де можна завдати ударів по чутливих об’єктах країн, які роблять це проти Росії? – сказав очільник Кремля під час однієї з пресконференцій.

На це звернули пильну увагу західні ЗМІ, втім, яскравої реакції з боку західних лідерів на це, навпаки, не було.

Getty Images

Політолог Олег Саакян каже, що подібний крок Путіна є свідченням того, що у Кремлі готові робити заяви “істеричного характеру”, оскільки на Заході “і так всі чудово знають, що Російська Федерація постачає озброєння в різні куточки, де цим озброєнням, в результаті, атакують або наших західних партнерів, або їх суддів”.

Він нагадав, що подібне західне озброєння було вже помічене як у бойовиків ХАМАСа, Хезболли чи, загалом, шириться в Африці.

– Тому наразі нічого нового у словах Путіна не було. Ба більше, те що акцентується увага на тому, що Росія буде постачати (зброю, – Ред.), тепер навпаки дає додаткові можливості нашим партнерам, при наступному виявленні такої зброї, притискати Росію до стінки і відповідати на це, оскільки до цього було проблемою знаходження подібної зброї, – каже політолог.

Раніше, продовжує експерт, Росія відмовлялась і не визнавала цього, але тепер особисто Путін “спростив життя” низці розслідувачів, коли підтвердив, що до таких дій причетна саме офіційна Москва.

Крім того, подібні заяви російського диктатора свідчать й про те, що завдяки рішучості Європи, перш за все, була перехоплена ескалаційна ініціатива у Путіна, вважає політолог. Відповідно, наразі диктатор своїми заявами вже реагує на рішучі кроки Заходу, а не навпаки.

– І це було абсолютно прогнозовано. Всі знали, що Путін буде робити гучні заяви. Але собака лає, а караван і далі йде, – каже Саакян.

Французькі Mirage 2000 для України

Під час візиту президента Зеленського до Франції, французький лідер Еммануель Макрон оголосив, що Україна отримає від Франції винищувачі Mirage 2000, які мають змогу переносити сучасні західні ракети, на кшталт Storm Shadow. Факти ICTV вже писали, які технічні характеристики має Mirage 2000, та що, загалом, з себе представляє.

Згодом Макрон заявив, що не стане називати точну кількість літаків, які готуються до відправки в Україну.

Примітно, що під час спільної пресконференції з президентом України, Макрон заявив, що починаючи з 7 червня було ухвалено рішення про початок тренувань українських пілотів на цих літаках. Наразі не відомо ані термінів підготовки, ані кількості пілотів, ані інших деталей.

Втім, як каже Петро Черник, на відміну від американських винищувачів F-16, які от-от прибудуть до України, штурмовики Mirage 2000 є менш вимогливими щодо наявності інфраструктури (йдеться про злітні полоси та відповідне обслуговування).

Іншим питанням є суміжність цих літаків із озброєнням, яке можна встановити на Mirage 2000.

– Такі бомби, як GBU-10, 12 або 24, вони взаємносуміжні, як з Mirage 2000, так і з F-16, – каже він.

Щодо інших питань по Mirage 2000, відповіді на які наразі залишаються невідомими, експерт резюмує одним реченням: “Процес почався і на тому крапка”.

Єврокомісія рекомендувала почати переговори про вступ України в ЄС

Цього тижня Європейська Комісія також рекомендувала Єврораді, яка складається з лідерів країн-членів Євросоюзу, розпочати перемовини про вступ України в ЄС. Крім України, рекомендація також стосувалась і Молдови.

За словами Саакяна, цей крок є важливим, але Україну чекає “ще дуже довгий період різних переговорів, по різних тематиках, в яких потрібно буде відстоювати національний інтерес, інтереси аграріїв, бізнесу, енергетики, логістики тощо”.

– Це дуже довгий процес, який розтягнувся на роки, який потребує серйозних фахових дискусій, тематичних дискусій. Дискусій про те, що є для нас головним, а що є другорядним; де ми можемо поступитися, а де ми маємо стояти намертво в перемовинах з ЄС, – каже він.

Як зазначає політолог, наразі картина з цього питання щодо консенсусу в Євросоюзі виглядає таким чином, що єдиною державою, яка може створювати проблеми для України, є Угорщина, яку очолює прем’єр-міністр Віктор Орбан.

– У всіх інших державах, від найменш до найбільш скептичних, наразі виглядає так, що підтримка української інтеграції вже забезпечена, – каже він.

Відповідно, враховуючи складний шлях попереду, ще будуть моменти, в яких Україні “поп’ють крові”, додає Саакян, і першою в цих питаннях буде Угорщина.

Крім протидії з боку Орбана, в перемовинах щодо різних галузей, будуть виникати проблеми і з іншими державами. Як приклад, в галузі сільського господарства, Україні може протидіяти не тільки Польща, а цілий блок країн з ЄС, які мають розвинуту аграрну галузь.

Саакян резюмує, що цей етап буде дуже марудним, оскільки тут питання стосуватимуться не політичних рішень, а більше економіки, де існує чимало органічних конкурентів України.