Мешканцю села на Донеччині міною майже відірвало руку: у Львові чоловіку зберегли кінцівку

Аби врятувати руку 59-річного Андрія, у львівському Центрі Незламні  зібралась мультидисциплінарна команда: ортопеди, реконструктивні та пластичні хірурги.

– Пацієнт був важкий. Відсутні близько 10 см плечової кістки, великий дефект двоголового і триголового м‘язів плеча. Це ті м‘язи, які відповідають за згинання руки в лікті, –  згадує хірург Данило Туркевич.

Команда діяла точно за складеним планом. Кожен знав, коли в ході операції настане його вихід.

Спочатку ортопеди-травматологи вкоротили проміжок дефекту плечової кістки – з 10 до 4 см. Потім з’єднали кінці кістки металевими пластинами.

Після ортопедів за роботу взялися пластичні хірурги. Тканинний дефект вони компенсували найширшим м‘язом зі спини пацієнта – взяли його разом з нервами.

Операція пройшла успішно.

Андрію зберегли руку. Хоч вона і стала на 6 см коротшою, аніж була, але є велике сподівання, що функціонуватиме повноцінно. Напевно можна буде сказати про це за 4-5 місяців  – після реабілітації.

Андрій Житник – мешканець села Пречистівка, що на Донеччині, потрапив під обстріл, коли поїхав велосипедом за гуманітаркою.

Після повномасштабного вторгнення більшість його сусідів виїхала. Натомість сім’я Житників вирішила залишитися у рідному селі. Не змінили свого рішення навіть тоді, коли обстріли стали чи не щоденною реальністю.

– Звук був наче удар батога. Я впав з велосипеда, а рука повисла,  – пригадує той день Андрій.

Він затис пошкоджену кінцівку іншою та побіг до пункту видачі гуманітарної допомоги. Там йому наклали тиснучу пов’язку та відвезли до військових лікарів. Вони надали селянину першу допомогу та доставили до найближчої лікарні в місті Курахове.

Звідти у важкому стані чоловіка доправили у Дніпро. Там Житнику зробили вісім операцій, щоб видалити всі уламки.

Утім, стан правої руки був такий, що мова йшла вже про ампутацію.

Аби спробувати все ж зберегти чоловікові руку, з Дніпра його відправляють ще далі – на Львів. До Центру Незламні, фахівці якого мають досвід проведення складних реконструктивних втручань.  Це виявилося єдино правильним рішенням.

Зараз Андрій уже добре почувається та будує плани на майбутнє. У чоловіка троє дорослих доньок та троє онуків.

Після його поранення вони нарешті виїхали із села, що знаходиться прямо на лінії зіткнення.

Тож після одужання чоловік мріє, щонайперше, возз’єднатися зі своєю родиною.

Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова