Вікторія Апанасенко: Підтримка України на Міс Всесвіт відчувалася на 100%, усі моляться і вірять у нашу перемогу
Модель та волонтерка із Чернігова, 28-річна Вікторія Апанасенко, гідно представила Україну на конкурсі краси Міс Всесвіт 2022. Українка в Новому Орлеані не лише продемонструвала ефектні вбрання, а й усюди намагалася говорити про війну в Україні. Навіть попри те, що їй не дали мікрофон для виступу зі сцени.
Факти ICTV поспілкувалися з Вікторією про залаштунки Міс Всесвіт 2022, дізналися, як у друзі набивалася росіянка та що було найскладнішим під час підготовки до світового конкурсу краси.
– Вікторіє, розкажіть, будь ласка, як пройшов конкурс? Що вас найбільше вразило?
– Це конкурс неймовірного масштабу. Я дуже вдячна за цей досвід Всесвіту, можливість, що я, скажу жахливу фразу, – дожила до моменту конкурсу. Я працювала волонтером у небезпечних місцях, і в принципі кожен українець зараз живе у стані постійного ризику. Тобто, ти не знаєш – буде в тебе завтра чи ні. Тому я дуже вдячна за можливість ще раз поговорити про Україну і ще раз заявити про країну сильних, сміливих людей. Я розповідала на конкурсі не лише про те, що зараз відбувається. Я розповідала про Україну в цілому.
А найбільше вразила масштабність. Цей конкурс відомий у всьому світі, він має дуже багато фанатів. У нас було багато охорони, бо за кожним кутком на тебе чекають люди. Хтось кричить, хтось плаче, хтось намагається тебе за одяг посмикати. Тому що для багатьох ти не просто міс країни, для них ти – справжній приклад для наслідування, ти – королева. Вразило це, бо я себе там відчувала голлівудською зіркою. Всі фотографують, автографи просять – і це дуже цікавий досвід для мене.
Я дуже проста людина. І коли ти приїжджаєш з війни і всі ходять у блискучих яскравих сукнях, на підборах і натовп фанатів кричить – це паралельна реальність і це напевно мене вразило більш за все.
– Чи відчували ви на конкурсі підтримку України, можливо, хтось із учасниць запитував та переймався ситуацією в державі?
– Підтримка України відчувалася на 100% – від персоналу готелю, від працівників офісу Міс Всесвіт. Вони всі підходили і говорили, що вони з нами, що моляться за нас і вірять у нашу перемогу.
Дуже багато дівчат підходили до мене і казали: “Моя країна допомагає вашій, і я з вами”. Деякі дівчата особисто допомагали нашим українцям за кордоном, і це дуже круто.
Я спілкувалася з Польщею, Японією. Представниця Японії взагалі пропонувала переїхати жити до її країни. Казала, що дадуть мені де жити безкоштовно, лише б я була у безпечному місці. Також Велика Британія, США. Ми з усіма дівчатами спілкувалися, і це дуже круто. Тому що, наприклад, Мальта запропонувала мені зробити спільний соціальний проєкт для допомоги українцям, і я сподіваюся, що ми разом його реалізуємо.
– Із ким встигли потоваришувати на конкурсі?
– Мальта, Велика Британія, Уругвай, Японія, США, Португалія, Іспанія. Дуже багато дівчат, і вони дуже неймовірні, тому що це важко передати словами. Дуже багато стереотипів щодо конкурсів краси. Але це платформа для розумних і сильних жінок. Познайомитися з кожною дівчиною було дуже цікаво, бо за красивою зовнішністю стоїть дуже клопітка робота, історія та справжня жіноча сила.
– Напередодні фіналу Міс Всесвіт у мережу потрапило відео, на якому росіянка просить стати поруч із вами для спільного фото, але ви їй відмовляєте. Як це було?
– До цього була ще одна історія, коли вона пропонувала зробити спільну фотографію. Їй сказав оргкомітет, що це буде непогана ідея, якщо ми зробимо дружнє фото. Тобто це вже була друга спроба на той момент. Коли я стояла, там дуже насправді видно, що це максимально некоректна і некомфортна ситуація. Я не розумію, чи вона це розуміла на той момент? Можливо, це було просто бажання стати там. Я завжди вірю в хороших людей. Можливо, це була провокація, також цього не виключаю.
Зараз сильно розкручують російські ЗМІ, що в мене була істерика, коли вона підійшла, що я когось хапала за руку. Нікого я за руку не хапала, істерики не було. Я була шокована. Єдине, коли вона запитала, чи можна тут стати, я сказала “ні”. Потім я сказала на вушко міс Колумбії, чому так має бути, і вона мене добре зрозуміла.
Просто вийти з кадру був не варіант. Там було дуже багато ЗМІ, і за їхніми мірками це було б занадто невиховано. Дуже багато людей писали, що те, що я зробила – непрофесійно та нетолерантно для міс. Але це моя особиста позиція – не стояти поруч на фотографії. Тому я дистанціювалася.
– Чи не намагалася росіянка вас спровокувати поза камерами чи навпаки – потоваришувати? Багато ЗМІ писали, що її поведінка на конкурсі була жахлива.
– Поведінка була в неї дійсно дуже некоректна, але це її вибір. Вона, напевно, так реалізовує себе. Я про неї взагалі не хочу говорити, мені про неї казати нічого. Вона представила свою країну як могла. Щось погане стосовно мене вона не могла зробити, бо оргкомітет одразу нас дистанціював. На деяких репетиціях ми були разом, але загалом ми нечасто одна одну бачили. Ми були на різних поверхах і взагалі не спілкувалися.
Я зрозуміла, що людина нічого не говорить про війну. Вона ніяк не бореться з системою, а коли ти просто мовчки спостерігаєш за тим, як вбивають когось – це не про політику. Це про людяність всередині тебе.
Тому мені не було про що з нею спілкуватися. Я на неї не дивилася і досі не знаю, що вона за особистість.
– Вікторія, ви на конкурсі наробили фурору своїми образами. Який особисто для вас є найулюбленішим?
– Найулюбленіший для мене – це Воїн світла. Сукня взагалі неймовірна, тому що це був виклик. Коли створювалася ця ідея, наші дівчата з оргкомітету дуже переживали. Тому що відповідальність занадто висока і увага всього світу дуже активна. Який же обрати національний костюм? Вони дали мені можливість реалізувати свій меседж разом із Лесею Патокою та її командою, ми втілили це в життя. Тому я цей образ люблю. Він дуже характеризує наших людей. Він дає надію людям в інших країнах світу, коли ти живеш у жахливих ситуаціях, коли тобі здається, що твій особистий світ знищено – ти можеш стати для себе також тим самим воїном світла і боротися за свою свободу, права і майбутнє.
– Що було найскладніше під час підготовки до конкурсу?
– Найскладніше, як я вже казала, було вижити. Це найжахливіше, що може бути. Також я дуже багато волонтерила. Тому поєднання підготовки, волонтерської роботи – це все було не для фото і відео. Я декілька місяців кожного дня ходила на кухню готувати їжу. Я декілька місяців їздила в Київську область. Емоційно було дуже важко. Тому що коли ти чуєш від людей страшні й болючі історії, ти не розумієш, як у цей час шукати блискучу сукню, підбори і сумочки. Коли в цей час хтось спить без даху над головою. Це трішки вибиває з колії. Тому що конкурс краси – це свято, це щось яскраве, і знайти у собі сили переключити мозок на це яскраве – було дуже важко.
У мені є той внутрішній боєць, який за справедливість, за права. Мені було боляче. Найважче було перейти в нову реальність, і дійсно – не було тренерів. Я вчилася ходити завдяки YouTube. Не було можливості зробити костюм більш динамічним. Бо не було необхідних матеріалів, або це робилося у період блекаутів, коли не було світла. Або ж не було певних майстрів, які могли певний декор зробити додатковий. Тому, я вважаю, що під час війни ми зробили не на 100%, а на 200% підготовку. Це було дуже важко, але реально.
Мені пропонували поїхати в інші країни, щоб підготуватися. Але, по-перше – моя вся сім’я в Україні, по-друге – як ми можемо показати талант наших майстрів, якщо ми, наприклад, візьмемо майстра з Колумбії. Це неможливо. Це був виклик. Це було важко – фізично, емоційно, але ми це зробили, і це дуже круто. Я дуже пишаюся кожним членом команди.
– Як ви вважаєте, чому Україна не проходить у півфінал? Минулого року наша Анна Неплях також не потрапила у топ-16. Із року в рік у списку фіналістів одні й ті ж країни. Чому, на вашу думку, так стається?
– Це нікому не відомо, окрім членів журі та оргкомітету Міс Всесвіт. Не знаю. Цього року, я думаю, трішки зіграла політична ситуація. Однак головне, що ми ще раз заявили про Україну. Це був дійсно хороший інструмент. У нас є можливість тепер робити круті соціальні проєкти, і про нас зараз говорять усюди. Фідбек колосальний, і ось ця історія, як на мене, пріоритетна.
– Чи правда, що оргкомітет Міс Всесвіт спеціально не дав вам слово у фіналі, щоб ви нічого не сказали про війну?
– Я не думаю, що це було спеціально і з якоюсь агресивною ноткою – ні. Мене трішки здивував момент, коли я отримала нагороду. У нас всього чотири дівчини отримали нагороди, окрім призових місць. І всього три дівчини вийшли на сцену і їм дали мікрофони. Моє відео записали за день до конкурсу. Я чомусь думала, що це тестове відео. Там видно, що я перевдягла сукню, я вдягла casual-одяг, і записали, як я отримала нагороду.
Наступного дня, коли сталася трагедія у Дніпрі, про неї багато людей знали. Під час репетицій я показувала і дівчатам, і працівникам, що там відбувається. Можливо, вони знали, що я можу щось таке сказати. Я не дуже зрозуміла, чому із чотирьох дівчат одна я не отримала мікрофон.
– Вам загалом вдалося донести зі сцени конкурсу той меседж, який ви хотіли?
– Не повною мірою, але безумовно вдалося. Мені вдалося це зробити моїми соціальними мережами. Тому що в мене зараз більше 33 млн переглядів на моїх постах про війну. У будь-якому випадку я вважаю, що використала цей інструмент по максимуму для України в цей час. У мене дуже багато благодійних проєктів, мене запрошували в ООН. Тому я думаю, що будемо боротися далі, і все обов’язково вийде. Навіть без мікрофону. Головне, як ти рухаєшся далі.
– Що вам дала загалом участь у цьому конкурсі?
– Оскільки я жила у війні доволі довгий час, мені це дало можливість відчути іншу реальність, підзарядитися. Бо ти дуже багато енергії втрачаєш, коли читаєш погані новини, коли слухаєш погані історії. Зараз я максимально заряджена. Я знаю, що мені потрібно робити, в якому напрямку рухатися, і я вдячна за можливість поспілкуватися з такими прекрасними жінками. Це дуже круто. З кожної можна брати приклад, взяти щось для самовдосконалення і рухатися вперед до мети.
Я дуже хвилювалася, що десь щось не встигну, або не зможу якісно підготуватися до конкурсу. Для мене це було відповідально, і я б собі не пробачила, якби десь щось зробила не на 100%. Я все зробила.
Я вивчила англійську з нуля за 5 місяців, бо я розуміла, що якщо ти хочеш бути голосом українського народу, то повинна знати англійську добре. Я взяла лише наших українських дизайнерів, всі сукні – це наші майстри. Незважаючи на те, що було важко і емоційно, і фізично, нам вдалося. Вдалося донести до світу багато меседжів, показати силу наших людей і надихнути багатьох людей. І це найважливіше.
– Що плануєте робити далі? Які плани? Ви вже в Україні?
– Зараз я не в Україні. Ще тиждень буду за кордоном. У мене є декілька благодійних заходів, де ми будемо збирати гроші на технологічні протези для військових. Це протези, які рухаються, їх роблять в Америці. Наші військові приїжджають, і команда лікарів і тренерів допомагає їм знову отримати можливість жити нове життя. Також у мене декілька проєктів можливі з ООН, це поки що вирішується, і потенційно буду працювати задля того, щоб полегшувати життя українців і підтримувати Україну.
Я планую повертатися в Україну. Дівчата з конкурсу досі не вірять, що я поїду додому. Однак, я була там від початку повномасштабного вторгнення, мене важко злякати вибухами. Будемо рухатися до перемоги разом. До нашої головної перемоги.
Фото: Єва Жихарєва
Модель та волонтерка із Чернігова, 28-річна Вікторія Апанасенко, гідно представила Україну на конкурсі краси Міс Всесвіт 2022. Українка в Новому Орлеані не лише продемонструвала ефектні вбрання, а й усюди намагалася говорити про війну в Україні. Навіть попри те, що їй не дали мікрофон для виступу зі сцени.
Факти ICTV поспілкувалися з Вікторією про залаштунки Міс Всесвіт 2022, дізналися, як у друзі набивалася росіянка та що було найскладнішим під час підготовки до світового конкурсу краси.
– Вікторіє, розкажіть, будь ласка, як пройшов конкурс? Що вас найбільше вразило?
– Це конкурс неймовірного масштабу. Я дуже вдячна за цей досвід Всесвіту, можливість, що я, скажу жахливу фразу, – дожила до моменту конкурсу. Я працювала волонтером у небезпечних місцях, і в принципі кожен українець зараз живе у стані постійного ризику. Тобто, ти не знаєш – буде в тебе завтра чи ні. Тому я дуже вдячна за можливість ще раз поговорити про Україну і ще раз заявити про країну сильних, сміливих людей. Я розповідала на конкурсі не лише про те, що зараз відбувається. Я розповідала про Україну в цілому.
А найбільше вразила масштабність. Цей конкурс відомий у всьому світі, він має дуже багато фанатів. У нас було багато охорони, бо за кожним кутком на тебе чекають люди. Хтось кричить, хтось плаче, хтось намагається тебе за одяг посмикати. Тому що для багатьох ти не просто міс країни, для них ти – справжній приклад для наслідування, ти – королева. Вразило це, бо я себе там відчувала голлівудською зіркою. Всі фотографують, автографи просять – і це дуже цікавий досвід для мене.
Я дуже проста людина. І коли ти приїжджаєш з війни і всі ходять у блискучих яскравих сукнях, на підборах і натовп фанатів кричить – це паралельна реальність і це напевно мене вразило більш за все.
– Чи відчували ви на конкурсі підтримку України, можливо, хтось із учасниць запитував та переймався ситуацією в державі?
– Підтримка України відчувалася на 100% – від персоналу готелю, від працівників офісу Міс Всесвіт. Вони всі підходили і говорили, що вони з нами, що моляться за нас і вірять у нашу перемогу.
Дуже багато дівчат підходили до мене і казали: “Моя країна допомагає вашій, і я з вами”. Деякі дівчата особисто допомагали нашим українцям за кордоном, і це дуже круто.
Я спілкувалася з Польщею, Японією. Представниця Японії взагалі пропонувала переїхати жити до її країни. Казала, що дадуть мені де жити безкоштовно, лише б я була у безпечному місці. Також Велика Британія, США. Ми з усіма дівчатами спілкувалися, і це дуже круто. Тому що, наприклад, Мальта запропонувала мені зробити спільний соціальний проєкт для допомоги українцям, і я сподіваюся, що ми разом його реалізуємо.
– Із ким встигли потоваришувати на конкурсі?
– Мальта, Велика Британія, Уругвай, Японія, США, Португалія, Іспанія. Дуже багато дівчат, і вони дуже неймовірні, тому що це важко передати словами. Дуже багато стереотипів щодо конкурсів краси. Але це платформа для розумних і сильних жінок. Познайомитися з кожною дівчиною було дуже цікаво, бо за красивою зовнішністю стоїть дуже клопітка робота, історія та справжня жіноча сила.
– Напередодні фіналу Міс Всесвіт у мережу потрапило відео, на якому росіянка просить стати поруч із вами для спільного фото, але ви їй відмовляєте. Як це було?
– До цього була ще одна історія, коли вона пропонувала зробити спільну фотографію. Їй сказав оргкомітет, що це буде непогана ідея, якщо ми зробимо дружнє фото. Тобто це вже була друга спроба на той момент. Коли я стояла, там дуже насправді видно, що це максимально некоректна і некомфортна ситуація. Я не розумію, чи вона це розуміла на той момент? Можливо, це було просто бажання стати там. Я завжди вірю в хороших людей. Можливо, це була провокація, також цього не виключаю.
Зараз сильно розкручують російські ЗМІ, що в мене була істерика, коли вона підійшла, що я когось хапала за руку. Нікого я за руку не хапала, істерики не було. Я була шокована. Єдине, коли вона запитала, чи можна тут стати, я сказала “ні”. Потім я сказала на вушко міс Колумбії, чому так має бути, і вона мене добре зрозуміла.
Просто вийти з кадру був не варіант. Там було дуже багато ЗМІ, і за їхніми мірками це було б занадто невиховано. Дуже багато людей писали, що те, що я зробила – непрофесійно та нетолерантно для міс. Але це моя особиста позиція – не стояти поруч на фотографії. Тому я дистанціювалася.
– Чи не намагалася росіянка вас спровокувати поза камерами чи навпаки – потоваришувати? Багато ЗМІ писали, що її поведінка на конкурсі була жахлива.
– Поведінка була в неї дійсно дуже некоректна, але це її вибір. Вона, напевно, так реалізовує себе. Я про неї взагалі не хочу говорити, мені про неї казати нічого. Вона представила свою країну як могла. Щось погане стосовно мене вона не могла зробити, бо оргкомітет одразу нас дистанціював. На деяких репетиціях ми були разом, але загалом ми нечасто одна одну бачили. Ми були на різних поверхах і взагалі не спілкувалися.
Я зрозуміла, що людина нічого не говорить про війну. Вона ніяк не бореться з системою, а коли ти просто мовчки спостерігаєш за тим, як вбивають когось – це не про політику. Це про людяність всередині тебе.
Тому мені не було про що з нею спілкуватися. Я на неї не дивилася і досі не знаю, що вона за особистість.
– Вікторія, ви на конкурсі наробили фурору своїми образами. Який особисто для вас є найулюбленішим?
– Найулюбленіший для мене – це Воїн світла. Сукня взагалі неймовірна, тому що це був виклик. Коли створювалася ця ідея, наші дівчата з оргкомітету дуже переживали. Тому що відповідальність занадто висока і увага всього світу дуже активна. Який же обрати національний костюм? Вони дали мені можливість реалізувати свій меседж разом із Лесею Патокою та її командою, ми втілили це в життя. Тому я цей образ люблю. Він дуже характеризує наших людей. Він дає надію людям в інших країнах світу, коли ти живеш у жахливих ситуаціях, коли тобі здається, що твій особистий світ знищено – ти можеш стати для себе також тим самим воїном світла і боротися за свою свободу, права і майбутнє.
– Що було найскладніше під час підготовки до конкурсу?
– Найскладніше, як я вже казала, було вижити. Це найжахливіше, що може бути. Також я дуже багато волонтерила. Тому поєднання підготовки, волонтерської роботи – це все було не для фото і відео. Я декілька місяців кожного дня ходила на кухню готувати їжу. Я декілька місяців їздила в Київську область. Емоційно було дуже важко. Тому що коли ти чуєш від людей страшні й болючі історії, ти не розумієш, як у цей час шукати блискучу сукню, підбори і сумочки. Коли в цей час хтось спить без даху над головою. Це трішки вибиває з колії. Тому що конкурс краси – це свято, це щось яскраве, і знайти у собі сили переключити мозок на це яскраве – було дуже важко.
У мені є той внутрішній боєць, який за справедливість, за права. Мені було боляче. Найважче було перейти в нову реальність, і дійсно – не було тренерів. Я вчилася ходити завдяки YouTube. Не було можливості зробити костюм більш динамічним. Бо не було необхідних матеріалів, або це робилося у період блекаутів, коли не було світла. Або ж не було певних майстрів, які могли певний декор зробити додатковий. Тому, я вважаю, що під час війни ми зробили не на 100%, а на 200% підготовку. Це було дуже важко, але реально.
Мені пропонували поїхати в інші країни, щоб підготуватися. Але, по-перше – моя вся сім’я в Україні, по-друге – як ми можемо показати талант наших майстрів, якщо ми, наприклад, візьмемо майстра з Колумбії. Це неможливо. Це був виклик. Це було важко – фізично, емоційно, але ми це зробили, і це дуже круто. Я дуже пишаюся кожним членом команди.
– Як ви вважаєте, чому Україна не проходить у півфінал? Минулого року наша Анна Неплях також не потрапила у топ-16. Із року в рік у списку фіналістів одні й ті ж країни. Чому, на вашу думку, так стається?
– Це нікому не відомо, окрім членів журі та оргкомітету Міс Всесвіт. Не знаю. Цього року, я думаю, трішки зіграла політична ситуація. Однак головне, що ми ще раз заявили про Україну. Це був дійсно хороший інструмент. У нас є можливість тепер робити круті соціальні проєкти, і про нас зараз говорять усюди. Фідбек колосальний, і ось ця історія, як на мене, пріоритетна.
– Чи правда, що оргкомітет Міс Всесвіт спеціально не дав вам слово у фіналі, щоб ви нічого не сказали про війну?
– Я не думаю, що це було спеціально і з якоюсь агресивною ноткою – ні. Мене трішки здивував момент, коли я отримала нагороду. У нас всього чотири дівчини отримали нагороди, окрім призових місць. І всього три дівчини вийшли на сцену і їм дали мікрофони. Моє відео записали за день до конкурсу. Я чомусь думала, що це тестове відео. Там видно, що я перевдягла сукню, я вдягла casual-одяг, і записали, як я отримала нагороду.
Наступного дня, коли сталася трагедія у Дніпрі, про неї багато людей знали. Під час репетицій я показувала і дівчатам, і працівникам, що там відбувається. Можливо, вони знали, що я можу щось таке сказати. Я не дуже зрозуміла, чому із чотирьох дівчат одна я не отримала мікрофон.
– Вам загалом вдалося донести зі сцени конкурсу той меседж, який ви хотіли?
– Не повною мірою, але безумовно вдалося. Мені вдалося це зробити моїми соціальними мережами. Тому що в мене зараз більше 33 млн переглядів на моїх постах про війну. У будь-якому випадку я вважаю, що використала цей інструмент по максимуму для України в цей час. У мене дуже багато благодійних проєктів, мене запрошували в ООН. Тому я думаю, що будемо боротися далі, і все обов’язково вийде. Навіть без мікрофону. Головне, як ти рухаєшся далі.
– Що вам дала загалом участь у цьому конкурсі?
– Оскільки я жила у війні доволі довгий час, мені це дало можливість відчути іншу реальність, підзарядитися. Бо ти дуже багато енергії втрачаєш, коли читаєш погані новини, коли слухаєш погані історії. Зараз я максимально заряджена. Я знаю, що мені потрібно робити, в якому напрямку рухатися, і я вдячна за можливість поспілкуватися з такими прекрасними жінками. Це дуже круто. З кожної можна брати приклад, взяти щось для самовдосконалення і рухатися вперед до мети.
Я дуже хвилювалася, що десь щось не встигну, або не зможу якісно підготуватися до конкурсу. Для мене це було відповідально, і я б собі не пробачила, якби десь щось зробила не на 100%. Я все зробила.
Я вивчила англійську з нуля за 5 місяців, бо я розуміла, що якщо ти хочеш бути голосом українського народу, то повинна знати англійську добре. Я взяла лише наших українських дизайнерів, всі сукні – це наші майстри. Незважаючи на те, що було важко і емоційно, і фізично, нам вдалося. Вдалося донести до світу багато меседжів, показати силу наших людей і надихнути багатьох людей. І це найважливіше.
– Що плануєте робити далі? Які плани? Ви вже в Україні?
– Зараз я не в Україні. Ще тиждень буду за кордоном. У мене є декілька благодійних заходів, де ми будемо збирати гроші на технологічні протези для військових. Це протези, які рухаються, їх роблять в Америці. Наші військові приїжджають, і команда лікарів і тренерів допомагає їм знову отримати можливість жити нове життя. Також у мене декілька проєктів можливі з ООН, це поки що вирішується, і потенційно буду працювати задля того, щоб полегшувати життя українців і підтримувати Україну.
Я планую повертатися в Україну. Дівчата з конкурсу досі не вірять, що я поїду додому. Однак, я була там від початку повномасштабного вторгнення, мене важко злякати вибухами. Будемо рухатися до перемоги разом. До нашої головної перемоги.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Фото: Єва Жихарєва
Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-01-20 13:34:29
