Львівська письменниця Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Орвелла

Львівській письменниці Вікторії Амеліні, яка загинула в липні 2023 року через російський ракетний удар по кафе в Краматорську, посмертно присудили премію Джоржа Орвелла в категорії Political Writing. Вона отримала нагороду за книгу «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну». Про це повідомили на сторінці премії в соцмережі X.

Книга «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» вийшла друком у 2025 році у видавництві William Collins. Передмову до видання написала канадська письменниця Маргарет Етвуд.

Це незавершена праця Вікторії Амеліної, що поєднує щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію.

Про роботу над книгою Амеліна вперше розповіла під час 29-го BookForum у Львові. Тоді вона зазначила, що англійською пише про українок, які «в різний спосіб намагаються досягти справедливості чи то пак правосуддя».

Серед героїнь – правозахисниця й лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк, яка пережила окупацію, та інші.

Премію Джорджа Орвелла, якою відзначили цю книгу, щорічно присуджує фонд його імені за твори, що втілюють ідею автора: перетворити політичну літературу на мистецтво.

Нагадаємо, що в грудні 2024 року Вікторія Амеліна посмертно отримала Спеціальну відзнаку Prix Voltaire. Цю нагороду Міжнародна асоціація видавців присуджує для того, щоб підкреслити виняткову боротьбу за свободу самовираження лауреата або лауреатки та підкреслити, яким чином його або її змусили мовчати.

Довідка

Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки вона переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. У 2007 році закінчила НУ «Львівська політехніка», здобувши ступінь магістра комп’ютерних технологій з відзнакою. Протягом 2005-2015 років працювала в міжнародних ІТ-компаніях.

Письменницький дебют Вікторії відбувся 2014 року з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens». Книга потрапила до десятки найкращих прозових видань за версією премії «ЛітАкцент року – 2014», а вже наступного року вийшла у перевиданні та увійшла до фінального списку Премії Валерія Шевчука. У 2015 році Амеліна вирішила повністю зосередитися на літературі та залишила роботу в ІТ-сфері.

У 2016 році з’явилася її перша дитяча книжка «Хтось, або Водяне Серце», а у 2021-му – «Е-е-есторії екскаватора Еки». У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов другий роман письменниці – «Дім для Дома». Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: «ЛітАкцент року – 2017», премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока визнала роман найкращою прозовою книжкою року.

Твори Вікторії Амеліної перекладені польською, чеською, німецькою, нідерландською, англійською, а нещодавно – й іспанською мовами. Її літературну працю неодноразово відзначали – зокрема, у 2021 році вона стала лавреаткою премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Того ж року Амеліна заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, який відбувався в селищі Нью-Йорк на Донеччині.

28 червня 2023 року Вікторія Амеліна отримала смертельні поранення внаслідок російського ракетного удару по кафе в Краматорську. Вона померла 1 липня в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Похована у Львові на Личаківському кладовищі.

Фото: The Orwell Prize / Х, ПЕН