Гештальт закрито: Тетяна Малкова про серіал Пес Альф, незвичні ролі та спів як магію В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV акторка розкрила творчі секрети, розповіла про ставлення до фільмів жахів і плани на Оскар. 14 Серпня, 16:44

Восени на глядачів телеканалу ICTV2 чекає премʼєра нового серіалу Пес Альф, у якому вони зустрінуться зі слідчою Алісою у виконанні акторки Тетяни Малкової. Її напарником стане хвостатий детектив породи вівчарка, який неодмінно підкорить ваші серця.

Все менше часу лишається й до виходу на великі екрани горору Конотопська відьма, у якому акторка зіграла головну роль. У цій стрічці її героїня завдає мученицької смерті загону російських окупантів.

Тетяна Малкова із чотирилапим напарником

В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV Тетяна Малкова розповіла, як завдяки серіалу закрила дитячий гештальт, чим близький їй образ відьми та які фільми дивляться її діти.

Про серіал Пес Альф та що лишилося за кадром

– На якому етапі знімальний процес?

– Він триватиме аж до кінця листопада. Я вам більше скажу, я навіть не знаю, ні чим закінчиться сезон, бо ми ще не зняли ці сцени, ні з чого він починається. В кіно не завжди знімають по черзі всі серії, а ми знімаємо з середини. Тому я ще не знаю, ні яка перша серія, ні яка остання. (сміється)

– Що найскладніше у зйомках з тваринами, а тим більше, коли вони є головними героями і вся увага прикута до них?

– Фактично весь знімальний процес має бути підлаштований під собаку: як він почувається, чи налаштований зараз зніматися, чи не втомлений, чи не турбує його щось.

Оскільки ми працюємо з псами, тобто з кобелями, то їх цікавлять абсолютно всі СМСки, які залишили інші собачки на кущиках. Вони ходять, читають.

Якщо, наприклад, ми знімаємо сцену в місті, й у цей час хтось гуляє з іншим собакою, то у нас є два варіанти: або він цього пса роздере, або, якщо це дівчинка, захоче її ощасливити, і наші знімання йому до одного місця. Він не буде робити те, що нам треба, бо в нього зовсім інші плани на життя зараз.

На знімальному майданчику серіалу Пес Альф

І тут необхідно тримати баланс – щоби ми вкладалися в таймінг, щоби ми були в нормальному  стані, оскільки у людей-акторів свої завдання  є. Тому треба зробити так, щоби собаці було цікаво працювати саме з нами й робити те, що нам потрібно.

– Але, мабуть, вам все одно дуже цікаво працювати з тваринами?

– Це, напевно, була така моя дитяча незакрита тема. Я в дитинстві дуже любила всі собачі серіали та фільми. Це й К-9: Собача робота, і Комісар Рекс, одним з найулюбленіших був Лессі, прекрасна стрічка Бетховен з кількох частин, 101 далматинець – це всі мої дитячі й дуже теплі спогади.

Тому те, що я тут опинилася, можна сказати, здійснення моєї мрії. Щоправда, я знаходжуся з іншого боку, що потребує надзвичайної концентрації та дорослої позиції, оскільки фактично ти працюєш з маленькою дитиною.

Буває інколи хтось в групі дивується, чому ми маємо підлаштовуватися під собаку і те, що він не хоче чогось робити. Мовляв, він же на роботу прийшов. Я кажу у таких випадках, що він не в курсі, що на роботі, бо ти для нього просто шкіряний голий чувак, який ходить, щось робить і абсолютно йому не цікавий. Якщо ти не виявляєш до нього повагу, не ставишся відповідно і не зацікавлюєш його, то він, звісно, не хоче нічого робити для тебе.

Тетяна Малкова з колегою по серіалу Пес Альф

– Нерідко буває так, що роль одного персонажа втілюють насправді кілька. Так було в фільмах про Гаррі Поттера – його сову Гедвіґу грало одразу три птаха. З Альфом та сама історія, чи не так? Як між ними розподіляються ролі – є головний актор і є дублери, чи як це відбувається?

– У перших двох серіях у нас був один собака, був один Альф, який робив усе, крім кусючих сцен, оскільки його не вчили кусатися, щоби не розблоковувати ці тригери. Але потім так сталося, що в нього почалися проблеми зі здоров’ям. Його щось вкусило, в нього почалася дуже сильна алергічна реакція, і він зараз відпочиває та реабілітується. А замість нього працюють два інших Альфи.

Тому тут немає головних чи другорядних акторів, просто кожен виконує своє завдання.

Хтось, наприклад, дуже класно робить сцени захоплення, сцени з кусанням, активні сцени. Хтось дуже класно робить мімімішні сцени, де йому соромно, де він чогось боїться або йому щось неприємно, або він просто хоче полежати, щоби йому почухали вушко.

Тетяна Малкова у ролі слідчої Аліси в серіалі Пес Альф

Для кожного завдання є пес зі своїм темпераментом, а ми вже варіюємо. Наприклад, у нас була сцена, коли собака мав зняти з себе намордник. Кусючий пес навчений цього не робити. Інший собака не навчений ходити в наморднику, а навпаки – знімає його, бо йому це неприємно. Але в цій же сцені він мав зробити інший трюк – кусючий, і нам довелося в одній сцені міняти двох собак, бо один пес не здатний це виконати.

– Ви казали, що серіал Пес Альф можна назвати закритим дитячим гештальтом, але чи це перший досвід гри з тваринами для вас?

– Якщо казати про великий досвід, то так – перший. Був у мене собака в Конотопській відьмі, і ще був у Смаку свободи, але це були такі маленькі моменти, що я навіть не назвала б це досвідом. А тут собака – головний герой. В інших проєктах тварини не несли такого смислового навантаження.

Тетяна з псом Чарлі під час роботи над горором Конотопська відьма

Про фільм Конотопська відьма та жорстокість

– З 22 серпня ми зможемо побачити на великих екранах горор Конотопська відьма і нетривіального персонажа у вашому виконанні. Наскільки вам близький образ відьми в принципі?

– Мені дуже важко відповідати на це запитання з різних причин. Одна з них полягає в тому, що класичне уявлення про відьму відрізняється від того, хто така відьма, чим вона займається, що кожна жінка є відьмою, бо вона мати, яка відає, просто з нерозкритою силою.

Той персонаж, який ми втілили у фільмі, знову ж таки, не відповідає класичному розумінню відьми. Зокрема через те, що це продюсерський проєкт, і ми бачимо відьму такою, якою її побачила команда продюсерів.

– Не будемо спойлерити, але ми знаємо, що у стрічці ви будете карати російських солдатів. Чи відчували ви при цьому певну сатисфакцію? Адже всім нам хочеться, щоб росіяни заплатили найвищу ціну за свої злочини проти українців.

– У мене інша сатисфакція. Для мене вона полягає у тому, що я уявляю, як гуляю вільними вулицями Харкова або Донецька, як ввечері можу піти в караоке і немає комендантської години, як гуляю Ялтою або відправляю свою дитину в табір у Криму.

Оце моя сатисфакція – коли я відчуваю, що це реальність, коли я створюю щось. Сатисфакції від того, щоби у когось забрати життя, я не відчуваю.

Кадр з горору Конотопська відьма

– То ви б не назвали себе жорстокою людиною?

– На мою думку, жорстокість – це така глибока непропрацьована травма, і вона зʼявляється, на жаль, з певних причин, в кожного своя. Наприклад, когось образили, в когось забрали найцінніше, або її виховали з дитинства. Мені це почуття не притаманне.

– Я знаю, що ви володієте зброєю, але ви якось вже казали, що не змогли б натиснути гачок зброї, наведеної на живу істоту. А якщо ця істота –  ворог?

– Я навіть не хочу уявляти ситуацію, в якій мені довелося б робити цей вибір і, сподіваюся, такі обставини ніколи не складуться.

– Чим особливе знімання у такому жанрі, як горор?

– Для мене вони стали першим досвідом участі в такому жанрі. Я б не сказала, що це горор у тому розумінні, як ми його звикли сприймати.

Для мене це, радше, драма людини, яка проходить складний шлях переродження.

Я дослухалася до того, що мені казав режисер та продюсери, оскільки сама не є майстринею горорів, але від себе додала у свого персонажа переживання людини. Горор у широкому розумінні зі спецефектами і всім іншим зʼявився вже на етапі постпродакшену.

Тетяна Малкова за кадром

– Ви любите дивитися фільми жахів?

– Ні, я не дивлюся їх ніколи. Один раз у дитинстві я подивилася Кладовище домашніх тварин (за твором Стівена Кінга – Ред.) і зрозуміла, що це взагалі не моя історія. Я вам більше скажу, що останні роки чотири чи пʼять я взагалі не дивлюся навіть драматичних історій, не те що горорів.

Я категорично не дивлюся жодних фільмів, які несуть будь-які руйнівні емоції. Я дивлюся тільки те кіно, яке мене надихає, після якого я встаю і хочу йти далі щось робити.

Я дуже люблю байопіки, бо це історії реальних людей, які долали певні перешкоди та попри зради й негаразди знаходили в собі внутрішню силу, щоби зібратися і йти вперед. Також люблю легкі комедії, після перегляду яких не лишається відчуття тягаря.

До слова, попри те, що Конотопська відьма є горором, вона теж не лишає відчуття важкості. Автор сценарію Ярослав Войцешек розповів мені, як створювалася ця історія і про людину, яка пережила дуже травматичні події, але знайшла в собі силу йти далі. Тобто після перегляду фільму має лишитися відчуття, що хоч би як було важко й складно, треба рухатися вперед. Принаймні ми творили його з такою ідеєю.

Тетяна Малкова з родиною

Про вподобання дітей, підкорення кіносвіту та час

– Ваші діти дивляться фільми з вами? Хто їхня улюблена акторка –  мама чи є конкурентки?

– У мене дуже жорсткий батьківський контроль щодо контенту. Моїй старшій доньці 15 років, в неї ліміт на телефоні дві години. Все. Потім тільки для дзвінків від мами й тата – більше нічого. Вона обирає сама, що хоче дивитися, але знає, що я фільтрую.

Молодшому сину 7 років, і він любить дивитися все, що пов’язано з природою на National Geographic. Це про тваринок, про створення планети, про динозаврів, про якихось отруйних павуків. Любить мультики, пов’язані зі створенням чогось нового. Наприклад, йому дуже подобається передача, у якій розповідають, як що працює: як машини створюють на заводах, велосипеди, пластик, книжки, дверні ручки тощо.

Жодних гаджетів у нього немає, є лише я, яка вмикає те, що йому цікаво в межах моїх контрольних функцій.

Син Тетяни Малкової любить пізнавальні передачі

– Зараз діти в Польщі. Ви там теж, до слова, знімаєтеся. З ким вони там?

– З батьком. Тому батьківський контроль на ньому.

– Дедалі частіше українські актори зʼявляються у масштабних світових проєктах. Хай поки на тому ж Нетфліксі це не головні ролі, проте це лише початок. У вас є плани з підкорення світового кіно?

– У мене немає жодних планів щодо підкорення. Я просто хочу робити те, що я люблю і вмію найкраще. Все. Де це буде: в Україні, в Польщі, в Америці? Мені однаково.

Головною моєю метою є створення проєктів, які надихатимуть людей жити й творити. Такого, що от я хочу Оскар, в мене немає.

– Крім того, що ви акторка та ведуча, ви ще й співачка. Якщо кинути оком на ваш творчий шлях, то можна помітити, що графік у вас доволі щільний, проєктів дуже багато. Чи лишається час на музику?

– Часу займатися музичною карʼєрою нема, і навіть немає зараз такої потреби. Це серйозний і навіть жорстокий бізнес, у якому не можна пускати все на самоплив. Цим потрібно займатися. Але я співаю вдома.

Мені на день народження чоловік подарував піаніно, і коли почалася війна, я закинула в машину лише весільну сукню, піаніно та дітей – все, що мало для мене значення.

Тетяна Малкова з чоловіком – режисером Дмитром Малковим

Я вчуся грати, я співаю вдома, в душі, коли готую – я співаю постійно. Мені це надає сил, пробуджує мої енергетичні центри. Я вірю в ці речі і займаюся ними. Тож мій основний центр – горловий, і мені ним треба займатися, інакше я буду згасати як свічка.

Тільки-но я починаю співати, у мене з’являються нові проєкти.

От буває таке, сиджу без діла. Думаю, дай поспіваю й одразу три телефонних дзвінки: “Таню, треба туди чи сюди! Таню, тебе затвердили! Таню, тебе там кудись запрошують!”. Спів налаштовує мене на той рівень вібрації, де я щаслива.

– На що вам ще хочеться мати час? Що вам давно хочеться зробити, але за зайнятістю все ніяк?

– Я хочу більше подорожувати й вивчати цей світ, тому що він надзвичайно прекрасний. У нас дуже класна культура українська, безумовно, ніхто з цим навіть не сперечається, але мені, правда, дуже хочеться більше пізнавати інших людей. Бо коли я розумію психологію інших, вивчаю їхню культуру, менталітет, я наче відкриваю для себе інші виміри і мене ніби стає більше.

Фото: Тетяна Малкова