“Я був як чистий лист”: як у Львові військовий повертається до звичного життя після поранення
Як відбуваються заняття з ерготерапії, дізнавалося Суспільне.
Олександр пішов на фронт добровольцем у квітні 2022 року. Важке черепно-мозкове поранення отримав 1 лютого цього року.
“Ми були на Сумщині, ми були і на Донеччині, а прилетів керований авіаційний снаряд на Харківщині, в Куп’янському районі. Зруйнував будівлю, де ми сиділи. Я був на першому поверсі і це все зруйнувалось. Я так розумію, що мене це все завалило. Були вм’ятини, тріщини і пробоїна”, — розповідає Олександр Довгалюк.
Олександр тривалий час був не при тямі, переніс кілька операцій, а розмовляти почав за місяць.
“Мозок зазнав ушкодження, тому вчимось керувати лівою рукою, лівою ногою. Ліву сторону відняло — немає чутливості, немає керованості як була. І на зір трохи дало – ліву сторону мозок ігнорує. Око бачить, а мозок не сприймає, не аналізує інформацію”, — ділиться захисник.
У реабілітаційному центрі “Незламні” Олександр третій місяць проходить лікування та реабілітацію.
“Довгий час ми лежали, були у візочку, ось сюди ми приїхали на візочку, але він дуже сильний, вмотивований, є для чого жити. Він старається, навіть якщо десь щось не вдається, він пробує знову. У нього навіть більше терпіння ніж в мене”, — каже дружина військового Олена Довгалюк.
“Я був як чистий лист, я був абсолютно лежачий перші місяці. Піднімав руку і вона падала, ногу так само. Першу свою футболку вдягав годину — засікали. Це було дуже багато нервів, але вони були всередині. Я не знав, як її одягнути, рука не працювала, як це робити, не пам’ятає мозок, але ми навчилися, зараз без проблем вдягаюсь повністю. Шнурівки треба ще вчитися – це ще космос для мене, бо немає чутливості. Це вже буде моє домашнє завдання. Як поїду додому, то буду мати багато часу і буду в’язати шнурівки”, — розповідає Олександр.
Кілька днів тому, за словами Олени Довгалюк, чоловік вперше після поранення зробив їй каву, яку до війни готував щоранку.
До повномасштабного вторгнення Олександр працював фотографом. На фронті мав відповідний позивний. Тепер заново вчиться користуватись фотоапаратом, щоб повернутися до своєї професії. Робити все, що вмів Олександр до поранення, допомагає ерготерапевтка Ярина Васильків.
“Ерготерапія полягає в тому, щоби відновити максимально таку повсякденну діяльність з обмеженнями чи різними проблемами, з якими є пацієнти. Ми вчимо пацієнтів адаптовуватися до повсякденного життя: чищення зубів, гоління, приготування їжі, одягання, пересідання з візочка на ліжко”, — говорить жінка.
Чоловік разом з дружиною їде на місяць на Хмельниччину. Вдома на них чекають двоє дітей.
“Раніше я казав, що я мрію на руках носити дружину і донечку свою – це я ще не зробив, але мрії йдуть далі, я вже хочу книгу писати”, — додає Олександр Довгалюк.
39-річний військовослужбовець Олександр Довгалюк з Хмельницької області отримав важке поранення голови на Куп’янському напрямку. Чоловік переніс дві операції, йому встановили пластину. Останні три місяці захисник займається з ерготерапевткою та вчиться заново робити все те, що вмів до поранення, зокрема відновлює свої побутові навички.
Як відбуваються заняття з ерготерапії, дізнавалося Суспільне.
Олександр пішов на фронт добровольцем у квітні 2022 року. Важке черепно-мозкове поранення отримав 1 лютого цього року.
“Ми були на Сумщині, ми були і на Донеччині, а прилетів керований авіаційний снаряд на Харківщині, в Куп’янському районі. Зруйнував будівлю, де ми сиділи. Я був на першому поверсі і це все зруйнувалось. Я так розумію, що мене це все завалило. Були вм’ятини, тріщини і пробоїна”, — розповідає Олександр Довгалюк.
Олександр тривалий час був не при тямі, переніс кілька операцій, а розмовляти почав за місяць.
“Мозок зазнав ушкодження, тому вчимось керувати лівою рукою, лівою ногою. Ліву сторону відняло — немає чутливості, немає керованості як була. І на зір трохи дало – ліву сторону мозок ігнорує. Око бачить, а мозок не сприймає, не аналізує інформацію”, — ділиться захисник.
У реабілітаційному центрі “Незламні” Олександр третій місяць проходить лікування та реабілітацію.
“Довгий час ми лежали, були у візочку, ось сюди ми приїхали на візочку, але він дуже сильний, вмотивований, є для чого жити. Він старається, навіть якщо десь щось не вдається, він пробує знову. У нього навіть більше терпіння ніж в мене”, — каже дружина військового Олена Довгалюк.
“Я був як чистий лист, я був абсолютно лежачий перші місяці. Піднімав руку і вона падала, ногу так само. Першу свою футболку вдягав годину — засікали. Це було дуже багато нервів, але вони були всередині. Я не знав, як її одягнути, рука не працювала, як це робити, не пам’ятає мозок, але ми навчилися, зараз без проблем вдягаюсь повністю. Шнурівки треба ще вчитися – це ще космос для мене, бо немає чутливості. Це вже буде моє домашнє завдання. Як поїду додому, то буду мати багато часу і буду в’язати шнурівки”, — розповідає Олександр.
Кілька днів тому, за словами Олени Довгалюк, чоловік вперше після поранення зробив їй каву, яку до війни готував щоранку.
До повномасштабного вторгнення Олександр працював фотографом. На фронті мав відповідний позивний. Тепер заново вчиться користуватись фотоапаратом, щоб повернутися до своєї професії. Робити все, що вмів Олександр до поранення, допомагає ерготерапевтка Ярина Васильків.
“Ерготерапія полягає в тому, щоби відновити максимально таку повсякденну діяльність з обмеженнями чи різними проблемами, з якими є пацієнти. Ми вчимо пацієнтів адаптовуватися до повсякденного життя: чищення зубів, гоління, приготування їжі, одягання, пересідання з візочка на ліжко”, — говорить жінка.
Чоловік разом з дружиною їде на місяць на Хмельниччину. Вдома на них чекають двоє дітей.
“Раніше я казав, що я мрію на руках носити дружину і донечку свою – це я ще не зробив, але мрії йдуть далі, я вже хочу книгу писати”, — додає Олександр Довгалюк.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
