Залежність від Росії чи шлях до ЄС: чого чекати від виборів у Грузії 2024

Сьогодні, 26 жовтня, у Грузії проходять парламентські вибори. Проросійська партія Грузинська мрія поривається отримати більшість місць у законодавчому органі, що дозволить бути при владі ще чотири роки.

До грузинського парламенту обиратимуть 150 депутатів не за змішаною системою, як це було раніше, а за пропорційною. Щоб пройти до парламенту, партіям треба буде подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Якщо жодна з політичних сил не зможе отримати більшість місць, тоді потрібно буде формувати коаліційний уряд. Саме на такий сценарій сподіваються чотири ключові опозиційні сили: Єдність (+ Національний рух Міхеїла Саакашвілі), Коаліція за зміни, Гахарія – за Грузію та блок Сильна Грузія.

Ці партії підписали Грузинську хартію, ініційовану президенткою Саломе Зурабішвілі. Хартія передбачає створення тимчасового уряду після виборів 26 жовтня, проведення низки реформ, зокрема скасування закону про так званих іноагентів.

До речі, ці скандальні закони стали причиною масових протестів у Грузії: ЗМІ та неурядові організації, які, за даними 2023 року, отримували понад 20% доходу з-за кордону, мають реєструвати себе як організації з іноземними інтересами. Під цю вимогу підпадає більшість грузинських онлайн-медіа та неурядових організацій, які фінансуються переважно західними фондами.

Та все ж у Грузії, яка у 2008 році теж відчула на собі війну з Росією, близько 70-80% населення підтримує саме євроінтеграційний рух країни.

Факти ICTV розбиралися, який курс чекатиме Грузію після виборів – зближення із Заходом чи посилена залежність від Росії.

Рейтинги партій перед виборами в Грузії

Соцопитування, яке проводила компанія Edison Research з 1 до 18 жовтня, показало, що проросійська партія Грузинська мрія на виборах у Грузії може набрати 34% голосів, а прозахідний блок Єдність, куди входить Національний рух колишнього президента Міхеїла Саакашвілі, – 18%. Що ж до інших політичних сил, то там результати опитування показують такі цифри:

• Коаліція за зміни – 14%;
• Гахарія – за Грузію – 11%;
• блок Сильна Грузія – 10%.

Тож загалом опозиція може розраховувати на 53% голосів. Ба більше, усі перелічені партії долають прохідний бар’єр у 5%.

Крім того, 64% опитаних респондентів вважають, що Грузія рухається в неправильному напрямку, а 36% вірять, що шлях країни є правильним.

Які відносини Грузії й Заходу

У коментарі Фактам ICTV політолог Ігор Рейтерович наголосив, що відносини Грузії та Євросоюзу доволі погані, бо проросійська грузинська влада ухвалила низку законів, які точно ставлять якщо не хрест на європейській інтеграції, то принаймні дуже сильно відтерміновують можливість початку цих процесів.

Плюс ці закони суперечать основним стандартам і принципам демократичного правління, що, напевно, знайде своє відображення у світових рейтингах демократії, де Грузія опуститься на ще нижчі позиції.

Ще один нюанс – зараз Грузія займає достатньо проросійську позицію з огляду як на політичну риторику, так і економічні рухи, які спрямовані на подальшу інтеграцію саме з Російською Федерацією.

– Тож у цьому контексті хоч грузинська влада і говорить, що продовжує євроінтеграцію, насправді вона робить це для того, щоб Грузія про цю євроінтеграцію взагалі забула, – говорить Ігор Рейтерович.

Що означатиме перемога Грузинської мрії

За словами політолога, якщо на виборах у Грузії перемагає проросійська Грузинська мрія, це означає, що вона ще на чотири роки продовжує своє перебування при владі – ці політики й так керують вже 12 років.

– Тобто це остаточна консервація цієї системи влади. Це консервація режиму і перетворення його на ще менш демократичний. До того ж Грузинська мрія поставила собі амбітну ціль отримати конституційну більшість – набрати понад 113 голосів зі 150 в парламенті, – говорить Ігор Рейтерович.

Перемога Грузинської мрії означає, що проросійська партія буде повністю контролювати всі процеси й визначати рух країни незалежно від опозиції та й, власне, президента. Хоча президент Грузії – фігура номінальна, проте не можна недооцінювати публічність цієї персони.

Чинна очільниця держави Саломе Зурабішвілі достатньо робила для того, щоб якось пом’якшувати ту риторику, з якою виступала грузинська влада. Наприклад, президентка ветувала закон Про прозорість іноземного впливу, хоча парламент у підсумку це вето долав.

Тож перемога Грузинської мрії, мабуть, буде кінцем євроінтеграції, вважає політолог.

– Це рух в бік Росії. І, я боюся, це визнання факту вже не тимчасової окупації частини грузинських територій. Хоч політики говорили, що ці території повернуться до Грузії, але це мало ймовірно за чинної влади, – заявив Ігор Рейтерович.

Перемога грузинської опозиції

За словами політолога, перемога на виборах у Грузії опозиції – це шанс повернутися до демократичних процесів, продовжити інтеграцію до Європейського Союзу і відірвати свою країну від Росії. На сьогодні економічна залежність Грузії від РФ просто шалена.

– Чотири ключові опозиційні партії уклали пакт за посередництва президентки про те, що вони не будуть критикувати один одного, а поставлять собі за мету повалити Грузинську мрію. Бо представники Грузинської мрії казали, що якщо переможуть на виборах, то частину опозиційних партій просто заборонять. Наприклад, партію, яку пов’язують із Саакашвілі, – говорить політичний експерт.

Тож опозиціонери ще й об’єднуються заради виживання. Якщо вони переможуть на виборах у Грузії, то зможуть повністю поміняти коаліцію, Кабінет міністрів, буде новий прем’єр й, за логікою, буде інша політика.

Риторика Іванішвілі щодо російсько-грузинської війни 2008 року

Засновник партії Грузинська мрія Бідзіна Іванішвілі говорить, що влаштує так званий Нюрнберзький процес (суд над представниками Третього рейху 1945-46 рр.) для тих, хто винний у російсько-грузинській війні 2008 року.

За його словами, провина лежить саме на тодішній владі, що це вона спровокувала війну, начебто першою завдавши удару по місту Цхінвалі.

Насправді з 2003 року відносини між Росією і Грузією значно погіршилися та на квітень 2008 року досягли дипломатичної кризи. 1 серпня 2008 року південноосетинські сили, яких підтримувала Росія, почали обстрілювати грузинські села. Південні осетини порушили угоду про припинення вогню 1992 року.

У відповідь грузинська влада направила у район свої військові підрозділи. За кілька годин армія Грузії взяла під контроль більшу частину Цхінвалі – нині столиця самопроголошеної Республіки Південна Осетія.

А далі на “допомогу” південним осетинам прийшли російські війська, які вже давно стояли біля державного кордону. Росія звинуватила Грузію в агресії проти Південної Осетії й розпочала так звану операцію з “примусу до миру”. Війська РФ блокували частину узбережжя Грузії в Чорному морі, тимчасово окупували міста Зугдіді, Сенакі, Поті та Ґорі. Південні осетини знищили більшість етнічних грузинських сіл.

За даними грузинської влади, за ті понад два тижні війни загинуло 224 цивільних, 15 зникли безвісти, 547 отримали поранення. За даними Південної Осетії, загинуло 365 осіб.

Засновник Грузинської мрії вважає, що основна провина за російсько-грузинську війну лежить на президентові Міхеїлі Саакашвілі. Тому для Бідзіни Іванішвілі ця історія – можливість добити опозицію.

– Це дасть Іванішвілі можливість зіграти на настроях у суспільстві, адже частина грузинів підтримує Грузинську мрію, це факт. Якусь частину вони елементарно купили, бо країна дуже бідна. Варто лише виїхати з Батумі чи Тбілісі на три кілометри і можна побачити, як реально живе грузинський народ. І, на жаль, це порівняння буде не на користь Грузії, – зауважує Ігор Рейтерович.

За словами політолога, зараз Грузія дуже залежна від торгівлі з Росією, рівень економіки не високий. Сотні тисяч грузинів живуть за кордоном, причому це суто трудові мігранти.

Тож Грузинській мрії лишається займатися маніпуляціями, зокрема щодо війни в Україні. Чого лише варті відверто ниці білборди провладної партії, на яких порівнюють мирні грузинські міста з українськими, зруйнованими російськими авіаударами.

Крім того, Грузинська мрія має колосальний вплив на бюджетників, і саме на це партія буде робити ставку. До речі, Грузинська мрія в останній день перед передвиборчою тишею вирішила провести свою акцію. Центр Тбілісі повністю заблокували автобусами, на яких привезли переважно бюджетників та держслужбовців із регіонів. У соцмережах є багато відео, де зафіксовані погрози від директорів шкіл або дитсадків своїм підлеглим, що ті, хто не поїде на акцію Грузинської мрії, буде покараний.

Чи буде дружба між Грузією та РФ

Чинна грузинська влада думає, що мир із Росією буде тривалий. Зрештою, з 2008 року цей мир продовжується і Росія не пішла на якісь кроки ескалації.

– Чому? Тому що вона досягла того, чого хотіла насправді. Вона в Грузії отримала той максимум, на який розраховувала. І Росії цього в принципі достатньо. Для них зараз важливо просто Грузію перетворити на failed state (неспроможну державу), на аналог Білорусі. На країну, яка буде підконтрольна Росії, хоча формально залишатиметься незалежною. І треба сказати, що у росіян це дуже непогано виходить, – зауважує Ігор Рейтерович.

Так відбувається, тому що Росії підіграє частина грузинських еліт, які мають бізнес у РФ. Ці бізнесмени не думають про національні інтереси Грузії, вони думають про власний зиск.

Проросійська Грузинська мрія зараз намагається показати електорату, що вона при владі з 2012 року і за цей час жодних проблем із Росією не було, що вона знає, як втримати мир. Грузинська мрія намагається запевнити народ, що з нею при владі РФ на Грузію не нападе. Тож для певної частини населення це непоганий стимул.

Для них поганий мир краще, ніж хороша війна. На таке купляться малозабезпечені верстви, яким влада кине якісь подачки з бюджету і так назбирає собі голоси.