За один приїзд — десять стрижок армійцям. Як у Львові працюють перукарі-волонтери
Суспільне розповідає, як виникла волонтерська ініціатива із перукарських послуг у шпиталі, чи користується вона популярністю серед військових і які стрижки обирають поранені бійці.
“Вони зробили для нас набагато більше, ніж кожен собі може уявити. Вони захищали нас там, аби ми спокійно жили тут. Маємо їм подякувати. Кожен, як уміє”, – каже перукарка Наталія, яка вже двічі приїжджала безкоштовно стригти українських військових та ветеранів у лікарню Святого Луки.
Ідея приводити перукарів та барберів, аби ті почали надавати послуги просто у шпиталі, виникла у львів’янки Іванни. Жінка волонтерить із часів Майдану, а з початку війни разом із колегами й друзями передає все необхідне на фронт та в лікарні для поранених.
“Працюючи у львівській лікарні Святого Луки з пораненими й запитуючи про їхні потреби, не раз чула від хлопців, що вони хотіли б підстригтись. Комусь надто жарко через волосся, що відросло, хтось через те, що тривалий час перебуває в палаті, просто не може піти в перукарню. До того раз на тиждень приходив один чоловік – пан Василь, але він не професійний перукар, та й потреби були набагато більші, бо в лікарні постійний рух хлопців. Тому я написала про це пост у Фейсбуці. І на нього відразу відгукнулись мої друзі й друзі моїх друзів. Так ми самоорганізувались”, – каже Іванна.
Зі слів жінки, у цей же день на клич відгукнулось чимало перукарів не лише зі Львова, а й Львівської й навіть Івано-Франківської областей. Загалом від початку липня у лікарню Святого Луки стригти хлопців зголосились понад 12 як професійних перукарів і барберів, так і початківців. Нові стрижки отримали близько сотні бійців, які перебувають у лікарні.
Одна з тих, хто побачив пост Іванни – Наталія Шлапак. Стригти поранених військових із Миколаєва вона спеціально приїхала із ще двома працівниками своєї перукарні.
“Пост про заклик стати перукарем для поранених поширила моя клієнтка. Я це побачила і запропонувала своїм працівникам долучитись. Ми зібрали всі необхідні речі в сумки, сіли на маршрутку та приїхали до Львова”, – розповідає Наталія.
Перукарка розповідає, що салон у Миколаєві працює вже вісім років. Серед її працівників є кілька переселенців із Харкова і Кривого Рогу. З ними уже кілька разів їздили в інституційні заклади, дитячі притулки й так само безкоштовно стригли. Тепер на черзі – військові.
Дехто з поранених бійців, яких стригли у лікарнях, попередньо записувались. Проте були й такі, хто спочатку приглядався до роботи майстрів, а потім зголошувався. За словами Наталії Шлапак, недовіра до них скресла, коли хлопці в стінах лікарні залишали схвальні відгуки.
Стригли поранених військових і ветеранів як у коридорах, окремих палатах, так і на лікарняних ліжках.
“Ми ходили по палатах, поверхах і пропонували свої послуги. Спочатку йшли боязко, потім сміливіше. Багато хто дивувався, коли казали, що це повністю безкоштовно. Були навіть випадки, коли нам пропонували заплатити за послуги. Доводилось все переводити на жарт або відповідати, що з них шоколадка, кава чи коньяк. Інакше, можна й образити”, – додає співрозмовниця.
Наталія каже, що кілька моментів їй закарбувались у пам’яті. Серед них молодий важкопоранений і прикутий до ліжка юнак. Мама, яка була з ним постійно поруч, намагалась підказувати як стригти й наполягала, щоб поголили бороду. Але після того, як її попросили вийти з палати, зробили все так, як хотів сам боєць – оновили стрижку і лиш трохи підправили бороду. Бо саме борода – “фішка” батальйону, де він служить.
Також у перукарки Наталії в лікарні трапився клієнт, який постійно дивився у вікно. В його образі жінка побачила швагра, який загинув на війні. Його родина шукала вісім місяців, потім з’ясувалось, що тіло було в полоні. Додому бійця привезли у закритій труні. Оскільки востаннє його так і не бачила, тепер Наталії він усюди ввижається. Так і цього разу: до останнього жінка сподівалась, що чоловік, який сидів у вікні й мовчав – її швагро. Тому, каже, мусила до нього підійти, зав’язати розмову, щоб почути голос. На стрижку чоловіка таки вмовила, але це виявився не він.
Тих, хто лежачий, стрижуть двоє перукарів прямо на лікарняному ліжку. Далі за собою все ретельно прибирають і йдуть до інших.
“Всі наші хлопці навіть з найбільшими пораненнями – сильні й мужні. Вони вже зробили для нас набагато більше, ніж кожен собі може уявити. Вони захищали нас там, аби ми спокійно жили тут. Маємо їм подякувати. Кожен, як уміє. Завдяки їм ми маємо змогу сьогодні працювати, тому якщо хтось нарікає на погане життя, нехай самі прийдуть у лікарню чи просто згадають про біль або втрати хлопців”, – ділиться Наталія і додає, що якби Іванна знову дала клич, то радо б долучилась.
Одні з тих, кого підстригли “лікарняні” перукарі — Назар з Тернополя та Сергій із Запоріжжя. Назар отримав поранення та опік руки у Серебрянському лісі що на Луганщині 4 липня. Спочатку близько тижня лежав у лікарні Дніпра, згодом перевели до Львова, на черзі у нього реабілітація. Сергія поранило 24 січня також у Луганській області. В результаті кінцівку довелось ампутувати. Обох підстригли й підправили їм бороди.
Долучилась до благодійної справи та стала перукарем для поранених військових і ветеранів Неля Яцишин. Вона майстриня-початківець, яка закінчила перукарські курси. Зараз працює здебільшого вдома, але в пошуках роботи. Каже, що Іванну знає давно, тож як тільки побачила заклик, відразу зголосилася. Разом із нею до лікарні приїхали ще кілька майстрів.
“З перших днів повномасштабної війни захищати країну пішов мій рідний племінник, тож для мене важливо всіляко підтримувати хлопців. Наразі найменше, що я можу зробити для них, це прийти, підстригти, підняти їм настрій, вислухати, якщо є потреба”, – каже Неля.
До поранених військових у лікарню перукарка приходила вже тричі й не відмовиться у наступні рази. За день стриже від 5 до 10 людей. Бійці переважно обирають стрижки під нуль, але є й такі, хто хоче каскад, польку, бокс, напівбокс.
Свої послуги жінка також безкоштовно надавала в модульному містечку та інших локаціях, де перебувають переселенці.
“У більшості випадках хлопці не так хочуть підстригтись, як побути з іншими, поспілкуватись, поговорити. Деколи самі розповідають де були, як отримали поранення, звідки їх забрали. Душевних історій було чимало. Наприклад, один хлопець, який приїхав на кріслі колісному, почав розповідати, як його та ще кількох з бригади накрили з танку, як він три дні лежав і чекав, коли його вивезуть. Після того отримав зараження крові, переніс кілька операцій, але дуже хоче жити”, – розповідає співрозмовниця.
Миті, коли хлопці усміхаються, побачивши нові стрижки й зачіски, підіймають настрій самим перукарям.
Приходить стригти поранених у лікарні й Ірина Чурюканова. З Херсона до Львова вона переїхала у травні 2022 року. За фахом Ірина — фельдшерка-лаборантка. Спочатку планувала працювати за спеціальністю, але через статус ВПО роботи так і не знайшла. Вирішила перекваліфікуватись на перукаря.
Періодично безкоштовні перукарські послуги надавала в модульному містечку та локаціях від Червоного хреста, а коли почула, що стрижки потребують і поранені військові, радо відгукнулась.
У лікарню Святого Луки вона приїжджала вже двічі. Кожного разу стригла до десяти хлопців.
“Як я, так і поранені дуже задоволені. Стрижки підіймають їм настрій, додають впевненості. Вважаю, що кожному з нас треба виділяти час на добро. Допомагати іншим не складно і навіть дуже приємно”, – додала Ірина Чурюканова.
У Львові волонтери-перукарі приходять у лікарню, де проходять лікування та реабілітацію військовослужбовці та ветерани, аби безкоштовно підстригти їх.
Суспільне розповідає, як виникла волонтерська ініціатива із перукарських послуг у шпиталі, чи користується вона популярністю серед військових і які стрижки обирають поранені бійці.
“Вони зробили для нас набагато більше, ніж кожен собі може уявити. Вони захищали нас там, аби ми спокійно жили тут. Маємо їм подякувати. Кожен, як уміє”, – каже перукарка Наталія, яка вже двічі приїжджала безкоштовно стригти українських військових та ветеранів у лікарню Святого Луки.
Ідея приводити перукарів та барберів, аби ті почали надавати послуги просто у шпиталі, виникла у львів’янки Іванни. Жінка волонтерить із часів Майдану, а з початку війни разом із колегами й друзями передає все необхідне на фронт та в лікарні для поранених.
“Працюючи у львівській лікарні Святого Луки з пораненими й запитуючи про їхні потреби, не раз чула від хлопців, що вони хотіли б підстригтись. Комусь надто жарко через волосся, що відросло, хтось через те, що тривалий час перебуває в палаті, просто не може піти в перукарню. До того раз на тиждень приходив один чоловік – пан Василь, але він не професійний перукар, та й потреби були набагато більші, бо в лікарні постійний рух хлопців. Тому я написала про це пост у Фейсбуці. І на нього відразу відгукнулись мої друзі й друзі моїх друзів. Так ми самоорганізувались”, – каже Іванна.
Зі слів жінки, у цей же день на клич відгукнулось чимало перукарів не лише зі Львова, а й Львівської й навіть Івано-Франківської областей. Загалом від початку липня у лікарню Святого Луки стригти хлопців зголосились понад 12 як професійних перукарів і барберів, так і початківців. Нові стрижки отримали близько сотні бійців, які перебувають у лікарні.
Одна з тих, хто побачив пост Іванни – Наталія Шлапак. Стригти поранених військових із Миколаєва вона спеціально приїхала із ще двома працівниками своєї перукарні.
“Пост про заклик стати перукарем для поранених поширила моя клієнтка. Я це побачила і запропонувала своїм працівникам долучитись. Ми зібрали всі необхідні речі в сумки, сіли на маршрутку та приїхали до Львова”, – розповідає Наталія.
Перукарка розповідає, що салон у Миколаєві працює вже вісім років. Серед її працівників є кілька переселенців із Харкова і Кривого Рогу. З ними уже кілька разів їздили в інституційні заклади, дитячі притулки й так само безкоштовно стригли. Тепер на черзі – військові.
Дехто з поранених бійців, яких стригли у лікарнях, попередньо записувались. Проте були й такі, хто спочатку приглядався до роботи майстрів, а потім зголошувався. За словами Наталії Шлапак, недовіра до них скресла, коли хлопці в стінах лікарні залишали схвальні відгуки.
Стригли поранених військових і ветеранів як у коридорах, окремих палатах, так і на лікарняних ліжках.
“Ми ходили по палатах, поверхах і пропонували свої послуги. Спочатку йшли боязко, потім сміливіше. Багато хто дивувався, коли казали, що це повністю безкоштовно. Були навіть випадки, коли нам пропонували заплатити за послуги. Доводилось все переводити на жарт або відповідати, що з них шоколадка, кава чи коньяк. Інакше, можна й образити”, – додає співрозмовниця.
Наталія каже, що кілька моментів їй закарбувались у пам’яті. Серед них молодий важкопоранений і прикутий до ліжка юнак. Мама, яка була з ним постійно поруч, намагалась підказувати як стригти й наполягала, щоб поголили бороду. Але після того, як її попросили вийти з палати, зробили все так, як хотів сам боєць – оновили стрижку і лиш трохи підправили бороду. Бо саме борода – “фішка” батальйону, де він служить.
Також у перукарки Наталії в лікарні трапився клієнт, який постійно дивився у вікно. В його образі жінка побачила швагра, який загинув на війні. Його родина шукала вісім місяців, потім з’ясувалось, що тіло було в полоні. Додому бійця привезли у закритій труні. Оскільки востаннє його так і не бачила, тепер Наталії він усюди ввижається. Так і цього разу: до останнього жінка сподівалась, що чоловік, який сидів у вікні й мовчав – її швагро. Тому, каже, мусила до нього підійти, зав’язати розмову, щоб почути голос. На стрижку чоловіка таки вмовила, але це виявився не він.
Тих, хто лежачий, стрижуть двоє перукарів прямо на лікарняному ліжку. Далі за собою все ретельно прибирають і йдуть до інших.
“Всі наші хлопці навіть з найбільшими пораненнями – сильні й мужні. Вони вже зробили для нас набагато більше, ніж кожен собі може уявити. Вони захищали нас там, аби ми спокійно жили тут. Маємо їм подякувати. Кожен, як уміє. Завдяки їм ми маємо змогу сьогодні працювати, тому якщо хтось нарікає на погане життя, нехай самі прийдуть у лікарню чи просто згадають про біль або втрати хлопців”, – ділиться Наталія і додає, що якби Іванна знову дала клич, то радо б долучилась.
Одні з тих, кого підстригли “лікарняні” перукарі — Назар з Тернополя та Сергій із Запоріжжя. Назар отримав поранення та опік руки у Серебрянському лісі що на Луганщині 4 липня. Спочатку близько тижня лежав у лікарні Дніпра, згодом перевели до Львова, на черзі у нього реабілітація. Сергія поранило 24 січня також у Луганській області. В результаті кінцівку довелось ампутувати. Обох підстригли й підправили їм бороди.
Долучилась до благодійної справи та стала перукарем для поранених військових і ветеранів Неля Яцишин. Вона майстриня-початківець, яка закінчила перукарські курси. Зараз працює здебільшого вдома, але в пошуках роботи. Каже, що Іванну знає давно, тож як тільки побачила заклик, відразу зголосилася. Разом із нею до лікарні приїхали ще кілька майстрів.
“З перших днів повномасштабної війни захищати країну пішов мій рідний племінник, тож для мене важливо всіляко підтримувати хлопців. Наразі найменше, що я можу зробити для них, це прийти, підстригти, підняти їм настрій, вислухати, якщо є потреба”, – каже Неля.
До поранених військових у лікарню перукарка приходила вже тричі й не відмовиться у наступні рази. За день стриже від 5 до 10 людей. Бійці переважно обирають стрижки під нуль, але є й такі, хто хоче каскад, польку, бокс, напівбокс.
Свої послуги жінка також безкоштовно надавала в модульному містечку та інших локаціях, де перебувають переселенці.
“У більшості випадках хлопці не так хочуть підстригтись, як побути з іншими, поспілкуватись, поговорити. Деколи самі розповідають де були, як отримали поранення, звідки їх забрали. Душевних історій було чимало. Наприклад, один хлопець, який приїхав на кріслі колісному, почав розповідати, як його та ще кількох з бригади накрили з танку, як він три дні лежав і чекав, коли його вивезуть. Після того отримав зараження крові, переніс кілька операцій, але дуже хоче жити”, – розповідає співрозмовниця.
Миті, коли хлопці усміхаються, побачивши нові стрижки й зачіски, підіймають настрій самим перукарям.
Приходить стригти поранених у лікарні й Ірина Чурюканова. З Херсона до Львова вона переїхала у травні 2022 року. За фахом Ірина — фельдшерка-лаборантка. Спочатку планувала працювати за спеціальністю, але через статус ВПО роботи так і не знайшла. Вирішила перекваліфікуватись на перукаря.
Періодично безкоштовні перукарські послуги надавала в модульному містечку та локаціях від Червоного хреста, а коли почула, що стрижки потребують і поранені військові, радо відгукнулась.
У лікарню Святого Луки вона приїжджала вже двічі. Кожного разу стригла до десяти хлопців.
“Як я, так і поранені дуже задоволені. Стрижки підіймають їм настрій, додають впевненості. Вважаю, що кожному з нас треба виділяти час на добро. Допомагати іншим не складно і навіть дуже приємно”, – додала Ірина Чурюканова.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
