Як і коли військова допомога для України змінить ситуацію на фронті

Після відновлення військової допомоги з боку Сполучених Штатів поновилися і розмови про те, що саме може сприяти у питанні підтримки, щоб дозволити Україні переламати ситуацію на фронті.

Деякі оглядачі російсько-української війни вказують, що ситуація може докорінно змінитися вже цього року, зокрема, якщо партнери України забезпечать регулярні постачання озброєнь.

Що може допомогти Україні змінити ситуацію на фронті, коли може відбутися цей перелом і які складнощі є на цьому шляху – про це в коментарі Фактам ICTV розповіли військові експерти Михайло Жирохов і Петро Черник.

Логістика: забезпечити свою і знищити ворожу

На думку Жирохова, важливим складником у можливості змінити ситуацію на фронті є питання логістики, яке з української сторони на сьогодні має певні затримки.

– Якщо західні країни можуть давати її (військову допомогу, – Ред.) дуже багато, скажімо так, у межах тих пакетів, що вони заявили, то перекидати її на фронт і передавати до частини – тут ми маємо дуже обмежені можливості. Це передусім залізниця, – каже він.

Жирохов додає, що Україна має певні логістичні проблеми, оскільки нині неможливо розташовувати в одному місті велику кількість військових вантажів, адже тоді спостерігатиметься загроза ворожого удару.

– Тому логістика дуже складна, бо потрібно всі ці вантажі дуже невеликими партіями перекидати до прифронтових територій, а потім до фронту, а потім до частин. Тобто це досить складний процес, і він не може бути швидким. Тому снаряди для артилерії та ППО на фронт ідуть, але ось такого, щоб цей процес був такий супермасовим і ми через тиждень чи за 10 днів отримали таку перевагу в озброєнні, в артилерії – ну, такого, на жаль, не буде, – каже він.

Своєю чергою, зазначає експерт, ці логістичні складнощі України прекрасно розуміють росіяни, тому здійснюють тиск на фронті, в межах якого наразі “намагаються взяти з цієї ситуації максимум користі для себе”.

– Тому ми бачимо, що на всіх напрямках вони кидають буквально всі можливі оперативні резерви, які у них є. Це відбувається для того, щоб отримати хоч якийсь результат доти, доки буде достатня кількість снарядів, коли буде достатня кількість боєприпасів, щоб їх зупинити, – пояснює він.

Своєю чергою полковник запасу ЗСУ і військовий експерт Петро Черник вказує, для того, щоби змінити ситуацію на фронті, потрібно нищити логістику ворога.

За його словами, якісне нищення логістики ворога передбачає вибивання, насамперед, залізничних ешелонів.

– 95% всього, що ввозять в Україну в окупації, перевозиться залізничними ешелонами. Звичайні вантажівки, як КАМАЗ або Урал, беруть на борт у межах до 50-60 снарядів 152-го калібру, чи 30 снарядів до систем РСЗВ Град… А вагон 50-тонний бере 500 (снарядів, – Ред.) 152-го мм і 300 снарядів до Градів. Якщо це все знищувати, то в них нічого не буде, – пояснює він.

Він нагадує, що особовий склад ворога також перевозять залізницею.

Для ударів по залізниці РФ можуть підійти далекобійні ракети ATACMS, каже експерт.

– Там (у пакетах військової допомоги, – Ред.) декларовано 100 одиниць, а якщо її буде хоча б 300-400, то ми зможемо дуже якісно нищити логістику, – каже він.

Військова допомога: номенклатури достатньо, кількості – ні

Військовий експерт Жирохов вказує, що сприяти змінам на фронті може не умовний “вундерваффе”, тобто не якась диво-зброя, а масштабування вже наданих військових одиниць техніки та озброєння.

– Американці, європейці дали вже все, що можливо. Наступний етап – це тільки тактична ядерна зброя, все. У нас зараз така ситуація, що цю допомогу потрібно масштабувати. 30 танків Abrams чи ті літаки F-16, які нам дадуть, не зроблять погоди на фронті, – пояснює він.

Він наголошує, що для фронту, який нині діє в Україні і сягає двох тисяч кілометрів, єдиним рішенням є лише нарощування кількості зброї.

На питання, яке саме озброєння треба масштабувати, Жирохов каже, що “нам не вистачає всього”.

– Ніхто не знає, як зброя покаже себе. Західне озброєння не брало участі в жодній повноцінній війні. Миротворчі операції, якийсь Афганістан, Ірак – це все несерйозно. От, наприклад, американці дуже пишалися своїми безпілотниками, у нас вони виявилися безпорадними. Вважали, що західні танки переважають радянські або російські – це виявилося не так уже й очевидно, – каже він.

Своєю чергою полковник запасу ЗСУ та військовий експерт Петро Черник зазначає, що таким озброєнням, яке варто масштабувати, можуть бути, наприклад, далекобійні ракети ATACMS, артилерія і далекобійні ракети до F-16, як, наприклад, AGM-158.

Черник додає, що на сьогодні Сполучені Штати вже збільшили виробництво снарядів, і за умов, якщо партнери України зможуть дати досить багато озброєнь для України, то українські Сили оборони, щонайменше, зможуть обвалити південний плацдарм, каже він.

Він пояснює, що у 2023 році, коли був контрнаступ України, українські військові не мали переваги в авіації, не мали важких бомб чи великої кількості касетних боєприпасів, але все ж зуміли прорубати так звану лінію Суровікіна.

– А тепер уявіть, що всю ту зброю, яку я перелічую, ми отримаємо в достатній кількості. Тоді можливо, все можливо. І на осінь, умовно, можна вийти на серйозні показники зі звільнення територій, за прикладом Черкаської або Харківської операції. Але є нюанс. Направду цієї зброї має бути багато, – наголошує експерт.

Він пригадав історичний приклад, коли Сполучені Штати проводили операцію Буря в пустелі в Іраку.

– Завершальна фаза війни у Перській затоці тривала 37 днів. За 37 днів американці застосували понад 600 (ракет, – Ред.) ATACMS. Понад 600. Мені важко це собі уявити в наших реаліях. Це тоді як російська армія хоч і побита й потріпана, але все одно сильніша, ніж тодішня іракська, – каже він.

Те саме можна сказати про авіацію, додає Черник, оскільки у тій операції країни-союзники мали 1,7 тис. літаків, які за 37 днів здійснили 100 тис. вильотів.

– Неймовірна цифра. Я собі не те що 1,7 тис. літаків не уявляю, я 170 літаків (в умовах російсько-української війни, – Ред.) не уявляю. У 10 разів менше. От і все. Вся математика, – каже він.

Крім того, досить важливу роль можуть відіграти й винищувачі F-16, які можуть змінити ситуацію з ударами Росії КАБами по мирних містах і позиціях українських військ. Для цього українські літаки мають збивати російські Су-34.

– Є прекрасна ракета на 180 км, а КАБ скидається з відстані у 70 км. От якщо перебити максимально велику кількість Сушок (російських літаків, на кшталт Су-34, – Ред.), яких не так і багато робочих у строю. Десь 80, більше немає. Уявіть собі, що ми, умовно, 30 збили. То росіяни задумаються, чи їх взагалі варто застосовувати, – пояснює Черник.

Мобілізація в Росії та Україні

Військовий експерт Жирохов додає, що на надані Заходом озброєння Україні потрібно набрати й навчити людей. За його словами, навіть коли у другій половині травня набере чинності оновлений закон про мобілізацію, “це не означає, що люди з’являться наступного дня”, оскільки якийсь час ще потрібен буде на залучення людей до служби.

– Потім щонайменше два місяці – це базова військова підготовка. Вона буде простішою в тому сенсі, що ми будемо мати можливості одразу вчити людей на західну техніку, тобто у нас будуть такі можливості, але за часом це менше не буде. Неможливо базову військову підготовку пройти за тиждень, дати Bradley і відправити на фронт. Такого не буває, – каже він.

Водночас, попри те, що нині є довгострокова підтримка з боку Заходу для України, можна планувати переозброєння деяких підрозділів, але давати прогнози на майбутнє – складно.

До того ж, Черник також вказує і на мобілізаційні потреби України, оскільки у Росії досі залишається перевага у людському ресурсі, який потенційно можна залучити у війну. Втім, каже полковник ЗСУ, є і приклад Ізраїлю з 9 млн населення, який вибив бойовиків ХАМАСу з 450 тис. осіб в угрупованнях.

– 35-мільйонна нація б’ється за своє виживання. Якщо ми програємо, вони нам влаштують геноцид. Чи є ресурс? Є. Якби росіяни, попри те, що мають колосальний людський ресурс, насправді мали серйозний технологічний потенціал, вони б вже в Ужгороді стояли, але чомусь не стоять, – каже він, говорячи про Україну.

Отже, українській армії, на відміну від російської, треба воювати не кількістю, як це робить держава-терорист Росія, а якістю, зокрема, завдяки сучасній техніці та видам озброєння.

Фото: Facebook / 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.