Володимир Омелян: «Російська економіка працює на межі виживання»

Колишній міністр інфраструктури та ексвійськовослужбовець ЗСУ Володимир Омелян про поточні втрати росії внаслідок санкцій станом на 25 листопада 2025 року:

«Росія фактично ввімкнула “друкарський верстат”, щоб латати величезний дефіцит бюджету. У державній казні бракує майже 6 трлн рублів, і влада перекриває цю діру за рахунок нових боргів, які потім опосередковано фінансує сам Центральний банк. Мінфін штампує ОФЗ – державні облігації – у гігантських обсягах. Банки їх купують, але не за власні гроші: ЦБ щотижня видає їм кредити під ці самі облігації. Обсяг таких операцій уже перевищив 2,8 трлн рублів. Фактично це прихована емісія – схема, коли ЦБ фінансує державні витрати, лише робить це “через банки”. Така практика розганяє інфляцію і показує, що нормальних джерел грошей у росії більше немає.

І це не випадковість: на зовнішніх ринках москві позичати вже фактично ніхто не дає. Після вторгнення та санкцій російський суверенний борг токсичний, міжнародні інвестори пішли з ринку, великі фонди й банки не мають права купувати російські папери. Тож єдиний шлях – тиснути всередині країни й примушувати банки та держструктури брати все нові й нові ОФЗ. По суті, росія входить у період, коли фінансувати війну, оборону і власні витрати можна тільки за рахунок друку грошей та нарощування боргової піраміди. Це підсилює інфляційний тиск і підкреслює, що економіка працює на межі виживання.

У третьому кварталі 2025 року росіяни масово кинулися знімати готівку – обсяг грошей в обігу зріс на 659 млрд рублів, що майже в п’ять разів більше, ніж за той самий період минулого року. За даними ЦБ рф, стрибок напрямую пов’язаний зі збоєм цифрової інфраструктури та регулярними відключеннями інтернету. Регулятор визнав, що населення перестає довіряти безготівковим операціям. Люди намагаються убезпечитися від жорсткішого з 1 вересня банківського контролю, побоюючись блокувань карток і затримок переказів. Додатковий страх викликає і те, що з 1 липня до фінансового моніторингу долучилася податкова служба, яка отримала право перевіряти банківські операції громадян у межах боротьби з “ухиленням”. Різке зростання попиту на готівку відображає поглиблення недовіри до російської фінансової системи, яка стає дедалі більш зарегульованою та вразливою до технічних збоїв.

Путін “подарував” Китаю $20 млрд, обваливши ціну на російську нафту. Китай за два роки зекономив близько $20 млрд завдяки глибоким знижкам на російську нафту. Формально це називають “ефективністю закупівель”, але фактично йдеться про масштабну втрату доходів для москви – вимушену плату за політичну залежність від Пекіна. росія у 2024 році забезпечила майже 19% китайського енергетичного імпорту на суму близько $100 млрд і стала найбільшим постачальником нафти до КНР з часткою близько 20%. Але така “успішність” стала можливою лише ціною колосальних дисконтов.

Саме знижки, яких росія змушена надавати після початку війни проти України, і стали джерелом китайської економії. У 2022 році вони сягали пікових 16% до альтернатив із Близького Сходу. До кінця 2023-го знизилися до 5%, але у 2025 році знову почали стрімко зростати: 2,8% у першому кварталі та 6,3% – у другому. Після американських санкцій проти “Роснефти” та “Лукойла” знижки побили дворічні рекорди. Urals у російських портах продавали на $20 дешевше Brent, а знижка на ESPO для Китаю подвоїлась – $9,5 проти $4,2 наприкінці жовтня. Фактично путін власноруч фінансує китайську економію: Пекін отримує нафту за демпінговими цінами, тоді як російський бюджет втрачає мільярди – на фоні падіння доходів, санкцій та зростаючого дефіциту.

В росії готують антикризовий план порятунку російської залізниці (РЖД), яка стрімко тоне під тягарем боргів, що вже роздулися до 4 трлн рублів. Наприкінці листопада на закритій нараді урядовці фактично обговорювали, як “витягувати” компанію з фінансової ями, створеної війною та загальним падінням російської економіки. Ще одна зустріч призначена на грудень – ситуація виглядає настільки критичною, що її розглядають як пріоритетну загрозу.

Розглядають різні сценарії “порятунку”: підвищення тарифів на вантажоперевезення, нові субсидії, податкові послаблення, а також можливе використання грошей із Фонду нацдобробуту – фактично бюджетну дотацію за рахунок резервів, які кремль зберігав “на чорний день”. Також обговорюють обмеження ставок за боргами РЖД до 9% і навіть конвертацію боргів у акції, що означало б передачу частини компанії під контроль держбанків. Офіційно ці кроки поки не схвалені, але саме їхня поява у переліку можливих рішень демонструє масштаб проблеми. Борг компанії лише за пів року зріс на 700 млрд рублів – із 3,3 трлн до нинішніх 4 трлн.

Причина такого різкого стрибка незрозуміла, але більшість боргів перед російськими держбанками, що робить ситуацію ще токсичнішою для системи. РЖД – один з найбільших роботодавців рф, близько 700 тисяч людей. На тлі війни компанія вже почала економити на персоналі: співробітників центрального офісу просили брати три неоплачувані вихідні щомісяця. Так само скорочують витрати й інші великі компанії, що свідчить про системне згортання економічної активності в рф через війну проти України. Крах РЖД може стати одним із найгучніших індикаторів глибокої фінансової кризи, яка підступає до російської економіки попри заяви москви про “стабільність”.

Поставки російської нафти до Індії у грудні обваляться більш ніж удвічі – наслідки санкцій, яких москва намагалася уникнути, нарешті стають відчутними. Імпорт може впасти до 600–650 тис. барелів на добу, що стане мінімумом щонайменше за три роки. Для порівняння: у жовтні Індія брала 1,65 млн барелів російської нафти щоденно. Нинішнє листопадове “підростання” поставок не змінює тенденції: індійські компанії просто поспіхом поповнювали запаси перед набуттям чинності санкцій США та ЄС.

У грудні ж ринок різко зміниться. Після введення американських санкцій проти “Роснефти” і “Газпрому” індійські банки посилили контроль настільки, що державні НПЗ фактично перейшли в режим надобережності, уникаючи всього, що може викликати підозри США. Якщо прогнози підтвердяться, росія ризикує втратити чверть морських покупців своєї нафти. Її загальний морський експорт у жовтні – середині листопада складав лише 3,36 млн барелів на добу.

Щоб хоч якось утримати індійських клієнтів, росіяни змушені продавати Urals з дедалі більшими знижками – до 7 доларів нижче Brent, найнижча пропозиція за два роки. Ще до санкцій різниця була вдвічі меншою. Падіння поставок накладається на ще одну проблему Кремля – стрімке скорочення доходів від нафти й газу. У листопаді вони, за оцінками, впадуть більш ніж на третину рік до року. Бюджетна діра росте, а влада відповідає традиційно: піднімає податки та зрізає невоєнні витрати. російська “енергетична опора” стрімко втрачає стабільність і дедалі більше нагадує конструкцію, яка тримається виключно на знижках і відчаї продавця.

Китайські експортери завищували ціни за товари подвійного призначення. Китай за час російської війни проти України фактично почав “обдирати” російський військово-промисловий комплекс, різко підвищивши ціни на високотехнологічні товари, які москва намагається імпортувати попри санкції. За даними Інституту розвиваючихся економік Банку Фінляндії (BOFIT), із 2021 по 2024 рік середня вартість китайського експорту до рф товарів, що підпадають під експортний контроль, злетіла на 87%. Це переважно продукція подвійного призначення, яку кремль використовує для виробництва зброї.

Для інших країн ці ж товари подорожчали лише на 9%, що свідчить: Китай наживається саме на вразливості росії. На Заході визнають, що хоча ідеальний сценарій – повністю відрізати російський ВПК від будь-яких поставок, ситуація, коли Китай майже вдвічі підвищує ціни для москви, теж працює проти російської військової машини. Навіть у самій росії визнають, що “дружба без кордонів” існує лише в пропаганді. Китай і Індія користуються слабкістю москви та її санкційною ізоляцією.

Індійські банки почали обережно повертатися до обслуговування операцій із російською нафтою, але лише в умовах максимально жорсткого контролю. Фінансові установи погоджуються фінансувати угоди тільки тоді, коли продавець не перебуває під санкціями, а сама схема постачання повністю відповідає вимогам США. Зараз індійські кредитори вибудували власну систему фільтрації: розрахунки дозволяють лише в дирхамах ОАЕ або китайських юанях, а кожен етап – від походження нафти до історії конкретного танкера – проходить ретельну перевірку.

НПЗ та банки аналізують не лише судновласників та страховиків, а й попередні порти заходу й можливі зв’язки будь-якого учасника ланцюга з підсанкційними структурами США. Повернення імпорту в таких умовах перетворює будь-яке російське постачання на складну та багаторівневу бюрократичну процедуру. Будь-яка найменша підозра автоматично означає відмову від угоди і демонструє, наскільки токсичною стала російська нафта навіть для традиційних покупців.

Один з найбільших контейнерних операторів CMA CGM відновлює торгівлю продовольчими вантажами з росією. Французька контейнерна компанія CMA CGM вперше з початку російського вторгнення частково відновила перевезення до росії, але лише в мінімальному обсязі й виключно для окремих клієнтів. Компанія дозволила постачання лише продуктів харчування – цитрусових і кави – через свою сингапурську “дочку” CNC, підкресливши, що працює строго в рамках санкцій.

Фактично це обмежена діяльність, яка не має нічого спільного з поверненням до повноцінної роботи на російському ринку. Таким чином, CMA CGM повторює мінімальний формат, який раніше використовувала швейцарська MSC, що теж залишилася лише з гуманітарними та соціально значущими вантажами. Для росії це сигнал не про “повернення міжнародного бізнесу”, а про те, що глобальні гравці намагаються триматися на максимально безпечній дистанції, не бажаючи ризикувати під санкційним тиском через роботу з токсичним російським ринком.

Єврокомісія оприлюднила роз’яснення щодо санкцій проти російського ЗПГ, і вони виявилися значно жорсткішими, ніж очікували європейські енергокомпанії. З 2027 року компаніям з ЄС заборонятиметься імпортувати російський СПГ не лише до Європи, але й у будь-яку третю країну. Фактично ЄС закриває можливість обходу санкцій через реекспорт і ставить хрест на довгострокових схемах закупівель російського газу.

Це серйозний удар для покупців російського ЗПГ. TotalEnergies розраховувала зберегти контракти на 5 млн тонн газу з “Ямал СП””, німецька SEFE – на 2,9 млн тонн, іспанська Naturgy – на 2,5 млн тонн. Тепер ці угоди фактично опиняються під загрозою зриву, а компаніям доведеться шукати нові джерела постачань. Для росії наслідки ще жорсткіші: НОВАТЕК ризикує втратити мільярдні доходи та стабільні європейські ринки, а замістити ці обсяги в Азії буде складно – інфраструктура та логістика обмежені, а санкційний тиск зростає.

Окремо ЄС уточнив, що обмеження охоплюють не лише постачання газу, але й будь-які технології, обладнання та послуги, пов’язані з російськими ЗПГ-проєктами. Європейським компаніям заборонено інвестувати в нові чи існуючі російські газові потужності, постачати техніку, програмне забезпечення, сервісне обслуговування чи інженерну підтримку. Це позбавляє російську індустрію доступу до критично важливих технологій, без яких масштабування та навіть підтримка виробництва стають проблемними».

Фото: Aleksandr Volchanskiy