Війна технологій у небі: експерт про те, чим ворог намагається пробити захист української енергетики та як цьому протистояти

Повітряні загрози еволюціонують стрімко: ворожі дрони стають автономнішими, змінюють частоти й маневрують у пошуках слабких місць нашої інфраструктури.

Чи готова українська енергетика до зимових випробувань, як працюють засоби РЕР та РЕБ в екстремальних умовах низьких температур і чому оборона критичних об’єктів вимагає постійної адаптації? На ці та інші гострі питання АрміяInform відповів співзасновник компанії-виробника засобів захисту Андрій Яковчук.

— Напередодні нового опалювального сезону росія, ймовірно, знову намагатиметься завдавати ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Наскільки, на вашу оцінку, змінився характер повітряної загрози за останній рік і до яких нових сценаріїв атак мають бути готові енергетичні об’єкти?

— Загроза стала одночасно масовішою і технологічно складнішою. Якщо раніше ми багато говорили про відносно прогнозований сценарій масованого нальоту шахедів у поєднанні з ракетами, то зараз росія дедалі більше намагається змішувати різні типи цілей, швидкості, висоти та способи навігації.

Ми бачимо розвиток реактивних шахедів, появу додаткових оптичних систем, резервних способів навігації, більшу автономність. І головне — кількість. Минулої зими росія вже застосувала проти України десятки тисяч ударних БПЛА і понад 1000 крилатих та балістичних ракет. Тобто об’єкт має бути готовий не до прольоту одного дрона, а до ситуації, коли одночасно працює велика кількість різнорідних засобів ураження.

Для енергетики це означає, що модель захисту теж має змінюватися. Уже недостатньо мати навколо об’єкта один засіб РЕБ або одну вогневу групу. Треба виходити з того, що противник шукатиме слабке місце системи: перевантажуватиме канал виявлення, змінюватиме маршрути, намагатиметься обходити зони придушення, використовуватиме дрони з різними принципами наведення.

Тому головне завдання напередодні опалювального сезону — не знайти універсальний засіб, а побудувати систему, у якій відмова одного елемента не означає, що об’єкт залишився без захисту.

Тут треба і збільшити кількість РЛС, використовувати системи різного радіусу дії, бо РЛС із діапазоном роботи в 15 кілометрів може побачити, до прикладу, реактивний шахед. Але, враховуючи його швидкість, він зникне з поля її зору за секунди. Тому потрібно зменшити кількість мертвих зон.

І так далі по наступних етапах — збільшення вогневих груп, їхнє оснащення не тільки зенітною складовою, але і системами ракетного перехоплення. Принаймні, в контурі захисту критичних об’єктів.

— Протистояння дронів і РЕБ постійно еволюціонує: змінюються робочі діапазони, застосовуються спуфінг, придушення частот, резервні канали управління та автономна навігація. Наскільки ефективним сьогодні залишається класичний РЕБ проти сучасних ударних БПЛА, і де проходить межа його можливостей?

— РЕБ залишається ефективним і буде залишатися важливою частиною захисту, але треба відмовитися від уявлення, що він здатний вирішити проблему будь-якого дрона. Радіоелектронна боротьба працює там, де у цілі є вразливість в електромагнітному спектрі: канал управління, передача даних, супутникова навігація або інші сигнали, на які можна впливати.

Але противник постійно намагається ці залежності мінімізувати. Якщо дрон здатний пройти частину маршруту автономно, використовувати інерціальну чи візуальну навігацію, то просте придушення GPS вже не гарантує його зупинки.

Тому я б не говорив про зниження значення РЕБ. Швидше змінюється його роль. Раніше від системи часто очікували, що вона сама «закриє» певну територію. Тепер РЕБ стає одним із елементів ешелонованої системи.

Він може порушити навігацію, ускладнити роботу дрона, змусити його відхилитися або створити умови, у яких його простіше перехопити іншим засобом. Але після РЕБ обов’язково має існувати наступний рівень — перехоплювач, вогнева група або інший засіб фізичного ураження.

— Якщо говорити конкретно про велику ТЕЦ: скільки засобів РЕБ потенційно потрібно для її захисту? Чому неможливо визначити необхідну кількість пристроїв просто за принципом «одна ТЕЦ — кілька комплексів РЕБ» і які фактори насправді визначають конфігурацію системи?

— Я б узагалі не називав конкретну кількість без обстеження об’єкта, тому що це було б непрофесійно. Дві ТЕЦ однакової потужності можуть вимагати абсолютно різної конфігурації. Важливі площа території, забудова, рельєф, розташування критичних вузлів, можливі напрямки підходу цілей, навколишня радіообстановка, уже наявні засоби ППО, РЕР та виявлення.

Треба розуміти і тип загрози: одна система захисту потрібна для об’єкта, який потенційно атакують переважно Шахедами, і зовсім інша — там, де існує ще й загроза тактичних БПЛА.

Крім того, РЕБ — це не лампа, яку можна поставити в центрі території й отримати умовне коло захисту. Реальне електромагнітне середовище набагато складніше. Будівлі, металеві конструкції, висота розміщення обладнання, взаємний вплив систем і навіть цивільні засоби зв’язку впливають на результат.

Тому професійний підхід виглядає так: спочатку аналіз загроз і об’єкта, потім моделювання покриття та інтеграції, після цього — випробування вже на місці. І лише тоді можна говорити про достатню кількість і конфігурацію засобів.

— Яким має бути справді багаторівневий захист критичного енергетичного об’єкта? Як у єдину систему мають інтегруватися засоби виявлення цілей, РЕР, РЕБ, дрони-перехоплювачі, фізичний захист і традиційні засоби протиповітряної оборони?

— Я б починав не із засобу ураження, а з інформації. Щоб щось знищити, спочатку треба побачити ціль, зрозуміти, що це за об’єкт, куди він рухається і який засіб проти нього буде найбільш економічно та технологічно доцільним.

Тому перший рівень — це радіолокація, оптика, РЕР та інші сенсори. Наступний — система управління, яка зводить ці дані в одну картину. Далі вже працює РЕБ або засіб фізичного перехоплення: дрон-перехоплювач, мобільна вогнева група чи традиційна ППО залежно від типу загрози.

Окремо я б не недооцінював фізичний захист. Жодна ППО у світі не забезпечує сто відсотків перехоплень, тому для критичної інфраструктури треба виходити з того, що якась частина цілей усе одно може пройти.

Захист трансформаторів, роззосередження критичного обладнання, резервування систем, локальні укриття та можливість швидкого відновлення — це такий самий ешелон оборони. І правильна модель — коли всі ці рівні не конкурують між собою, а доповнюють один одного.

— Чи правильно сьогодні розглядати РЕБ як окремий засіб боротьби з дронами, чи ефективний захист має будуватися як комплексна система, де РЕБ є лише одним із елементів? Наскільки важливо, щоб усі компоненти цієї системи обмінювалися даними в режимі реального часу?

— Сьогодні РЕБ без виявлення — це фактично половина рішення. Можна мати дуже потужну систему придушення, але якщо вона не розуміє, де ціль, що це за тип БПЛА і які параметри його роботи, ми або витрачаємо ресурс неефективно, або створюємо зайвий вплив на власне електромагнітне середовище.

Тому майбутнє точно не за набором окремих коробок, а за системами, де сенсор бачить загрозу, РЕР допомагає її класифікувати, автоматизована система пропонує оптимальний засіб протидії, а оператор приймає рішення.

Обмін даними в режимі реального часу тут критичний, тому що час реакції постійно скорочується. Особливо це стосується швидших дронів. Ми вже бачимо реактивні модифікації шахедів, для яких класичний довгий цикл «побачили — передали голосом — визначили ціль — почали реагувати» стає недостатнім. Тому наступний етап — це автоматизація всього ланцюга від виявлення до перехоплення, при цьому людина залишається в контурі прийняття критичних рішень.

— російські дрони дедалі частіше використовують автономну навігацію та можуть продовжувати виконання завдання навіть за втрати супутникової навігації або каналу зв’язку. Як це змінює вимоги до РЕБ і чи означає це поступове зниження ролі традиційних засобів радіоелектронного придушення?

— Автономність змушує РЕБ розвиватися, але не робить його непотрібним. Тут важливо розуміти, що автономний дрон теж не існує у вакуумі. У нього є сенсори, електроніка, алгоритми, певна логіка визначення власного положення та пошуку цілі.

Просто замість одного очевидного каналу впливу з’являється складніша система, і відповідно зростають вимоги до РЕР, аналізу сигналів і розуміння архітектури конкретного БПЛА.

І саме тому в майбутньому ми, ймовірно, будемо все менше говорити про «РЕБ проти дрона» і більше — про комплекс протидії дрону. Якщо радіоелектронний вплив може знизити ефективність цілі на якомусь етапі її польоту — його треба використовувати.

Якщо далі потрібен фізичний перехоплювач — має автоматично підключатися наступний ешелон. Завдання не в тому, щоб довести, що РЕБ може самостійно перемогти будь-який БПЛА. На мою думку, наше завдання — зробити так, щоб жодна окрема технологічна адаптація противника не руйнувала всю систему нашого захисту.

— Окреме питання — експлуатація засобів РЕБ узимку. Як низькі температури, висока вологість, обмерзання, конденсат і перепади напруги впливають на роботу електроніки? Які вимоги до розміщення, живлення та технічного обслуговування таких систем особливо важливі для енергетичних об’єктів?

— РЕБ — це складне електронне обладнання, і тому тут фізику ніхто не скасовував. Низька температура впливає на характеристики акумуляторів та окремих компонентів, волога і конденсат створюють додаткові ризики для електроніки, обмерзання може впливати на зовнішні елементи системи.

Для потужних комплексів окрема тема — температурний режим і відведення тепла: навіть якщо на вулиці мороз, обладнання під час роботи саме генерує значну кількість тепла. Тому важлива не просто «зимова витривалість» пристрою, а правильно організоване середовище його експлуатації.

І, мені здається, в ситуації, коли системи системи РЕБ мають постійно бути в робочому чергуванні, поруч або в півгодинній доступності обовʼязково має бути інженер, який цю систему обслуговуватиме: захист від обмерзання не спрацював до кінця і треба замінити модуль, система зазнала пошкоджень і треба провести оперативну діагностику — якщо комплекс можна полагодити в польових умовах — це треба робити в польових умовах. Це стосується захисту окремих об’єктів інфраструктури та важливих вузлів.

Для енергетичного об’єкта я б особливо виділив стабільність живлення та резервування. Парадоксально, але система, яка захищає енергетику, сама критично залежить від електроенергії.

Під час удару можливі перепади, аварійні відключення або перехід об’єкта на резервне живлення, і система захисту не повинна в цей момент вимикатися. Тому резервні джерела, контроль параметрів живлення, правильне розміщення, захист від вологи і регламентне технічне обслуговування — це не додаткова опція, а частина бойової готовності комплексу.

— Наскільки реально створити універсальний комплекс захисту, здатний протистояти різним типам БПЛА, чи для кожного конкретного енергооб’єкта фактично потрібно формувати власну систему з урахуванням його розташування, архітектури та характеру потенційних загроз?

— Як я вже казав, універсального комплексу в сенсі «поставили одну систему і вона закриває все» сьогодні не існує. Занадто різними стали загрози. FPV, «Ланцет», «Молнія», «Гербера», звичайний «Шахед» і реактивна «Герань» — це різні швидкості, дальності, способи управління, висоти та сценарії застосування.

Засіб, який чудово працює проти одного типу БПЛА, може мати значно меншу ефективність проти іншого. Тому універсальність треба шукати не в одному пристрої, а в архітектурі системи.

У хорошій системі можна змінити один елемент, не перебудовуючи весь захист. З’явився новий діапазон — оновили або додали відповідний засіб РЕБ. Зросла швидкість дрона — інтегрували швидший перехоплювач.

Змінився принцип навігації — посилили сенсорний або кінетичний компонент. Ось це і є справжня універсальність: не здатність однієї коробки вирішувати всі задачі, а здатність екосистеми швидко перебудовуватися під нову загрозу.

— Чи можна один раз побудувати систему захисту енергетичного об’єкта й надалі лише підтримувати її в готовності? Чи, навпаки, це постійний процес адаптації — зі зміною частот, алгоритмів навігації, каналів управління та принципів застосування російських дронів?

— Однозначно другий варіант. Одна з головних помилок — сприймати систему захисту критичної інфраструктури як капітальний об’єкт: один раз встановили обладнання і далі десять років його обслуговуємо.

У сучасній дроновій війні це так не працює. Противник бачить ефективність наших рішень — і шукає спосіб їх обійти. Ми бачимо його адаптацію — і створюємо наступну версію захисту. Це постійний технологічний цикл.

Тому під час планування бюджету підприємству треба рахувати не лише первинну закупівлю. Має бути закладена модернізація, оновлення програмного забезпечення, заміна окремих модулів, навчання персоналу, сервіс і регулярна перевірка ефективності системи проти актуальних загроз.

І, на мою думку, це одна з фундаментальних змін для ринку РЕБ: виробник поступово перестає просто продавати обладнання і стає довгостроковим технологічним партнером, який постійно підтримує ефективність системи.

— Якщо дивитися на перспективу кількох років, які технології можуть стати наступним етапом захисту української енергетики від масованих атак БПЛА? Чи йдеться передусім про розвиток РЕБ, чи майбутнє за комплексами, які поєднуватимуть РЕР, РЕБ, штучний інтелект, автономні дрони-перехоплювачі та традиційну ППО?

— Я думаю, що майбутнє саме за другим сценарієм. Ми поступово відходимо від конкуренції окремих технологій. Питання вже не стоїть так: що переможе — РЕБ чи дрон-перехоплювач? Вони повинні працювати разом.

Система виявлення бачить ціль, РЕР і алгоритми допомагають її класифікувати, система управління визначає найбільш раціональний спосіб протидії, після чого підключається РЕБ, перехоплювач або класична ППО. І чим більшу частину цього циклу можна безпечно автоматизувати, тим швидше й дешевше працюватиме оборона. Україна вже має бойові системи, де значна частина процесу перехоплення шахеда — від виходу перехоплювача в район цілі до наведення — автоматизована.

Але головне слово тут навіть не «штучний інтелект», а «екосистема». росія постійно змінюватиме БПЛА, і ми не можемо кожного разу будувати захист з нуля. Нам потрібна відкрита архітектура, у яку можна швидко інтегрувати новий радар, новий засіб РЕР, нову версію РЕБ або новий перехоплювач.

Той, хто створить таку систему й навчиться оновлювати її швидше, ніж противник оновлює засоби нападу, той і матиме технологічну перевагу. І коли я кажу «той», я не маю на увазі окреме підприємство, якусь приватну ППО чи ще якусь структуру. У нас є Повітряні сили, у нас вже є інтегрована система ППО, і саме в неї треба інтегрувати приватні ініціативи. Архітектура є, і саме її треба доповнювати, а не будувати щоразу все з нуля.

Для енергетики це особливо важливо, тому що ми захищаємо не просто окремий об’єкт — ми захищаємо здатність країни функціонувати під час системної повітряної кампанії противника.