Україна затвердила засади державної політики щодо національної пам’яті. Чому це важливо

Верховна Рада врешті сформулювала і затвердила засади державної політики щодо національної пам’яті. Відтепер збереження і захист нацпам’яті, захист державної мови, охорона культурної спадщини визначені одними з головних елементів національних інтересів України і складовими національної безпеки. Про це повідомляє Львівський портал.

Йдеться про законопроєкт №13273 про засади державної політики національної пам’яті. За основу парламент прийняв його у середині липня. А у четвер, 21 серпня, ВРУ ухвалила його у другому читанні, сповістив нардеп Роман Лозинський.

«За» проголосували 273 депутати. При цьому ніхто з присутніх у сесійній залі не утримався і не проголосував проти.

Прийнятий законопроєкт передбачає надання Українському інституту національної пам’яті спеціального статусу, а також підпорядковує структуру Кабінету Міністрів (досі це було Міністерство культури та інформаційної політики).

«Зміна підпорядкування – це про більшу автономію і, як наслідок, більше можливостей для результативної роботи… Це вкрай важливий закон потрібен був “на вчора”. Треба дивитися правді у вічі: у нас може виявитись не так багато часу, коли вікно можливостей українізації і дерусифікації почне прикриватися», – так прокоментував Роман Лозинський.

Зі свого боку керівник Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив, що ухвалений законопроєкт є критично важливим, бо не тільки посилює статус цієї установи, а й:

• є пріоритетним для національної безпеки в умовах війни з росією;
• фіксує основи національної пам’яті;
• забезпечує висвітлення правди про історію;
• називає злочини проти України (Голодомор, репресії, агресія рф);
• формує єдину державну політику пам’яті щодо геноциду, політичних репресій, війни з росією, деколонізації;
• зміцнює національну стійкість;
• захищає суспільство від російських історичних маніпуляцій.

«Високий статус Інститут нацпам’яті мав з моменту утворення у 2006 році, проте за часів Януковича його скасували з метою тиску з боку влади та обмеження незалежності. Цей законопроєкт – не просто про гуманітарну політику, це – інструмент безпеки та спротиву в історичній війні проти росії», – каже Олександр Алфьоров.

Нардеп Володимир В’ятрович, колишній очільник Інституту національної пам’яті, також наголошує на важливості прийняття законопроєкту, про який почали говорити ще у 2016 році. Тепер державна політика національної памʼяті врешті здійснюватиметься системно у межах спеціального закону.

Головні положення законопроєкту

На законодавчому рівні закріплено визначення політики пам’яті, місць пам’яті, рашизму, злочинів проти українського народу тощо.

Український інститут національної пам’яті отримує спеціальний статус і займається формуванням та реалізацією політику у сфері національної пам’яті.

Визначено основні засади та напрямки політики національної пам’яті, завдання для органів влади і самоврядування з її реалізації.

Передбачено ухвалення урядом Державної стратегії відновлення та збереження національної пам’яті.

Передбачено наскрізну реалізацію політики пам’яті в діяльності музеїв, закладів освіти тощо.

Збереження і захист національної пам’яті, захист державної мови, охорона культурної спадщини визначені одними з головних елементів національних інтересів України і складовими національної безпеки.

Передбачено приведення розташованих у публічному просторі місць пам’яті ІІ Світової війни у відповідність з законами про деколонізацію, декомунізацію та державну мову (вилучення символіки російської імперської політики та комуністичного режиму, виправлення дат на 1939-1945, забезпечення написів українською мовою).

Інформація про померлих, розміщена на могилах, намогильних спорудах, місцях почесного поховання більше не буде конфіденційною.

Якщо державний чи комунальний заклад не змінив назву відповідно законів про деколонізацію чи декомунізацію, його назву змінить засновник або уповноважений ним орган.

Названі з дотриманням закону вулиці, площі тощо не можуть змінювати назви упродовж 10 років після їхнього найменування чи перейменування.

Назви територіальних громад будуть приведені у відповідність з назвами центрів цих громад.

Відновлюється дія «антисаботажного механізму» закону про деколонізацію – місцевим радам знову надають 6 місяців для усунення символів російської імперської політики з публічного простору. Там, цього не зроблять, ситуацію мають виправити голови громад протягом ще трьох місяців. У противному випадку – останніми у цьому ланцюжку стають очільники обласних держадміністрацій.

Нагороди, запроваджені УНР і УГВР, якими до 1991 року нагороджували борців за незалежність України у ХХ столітті, визнані державними нагородами України.

Український інститут національної пам’яті має оприлюднити на своєму сайті перелік осіб та подій, які містять символіку російської імперської політики і перелік осіб та подій, які не містять такої символіки відповідно до висновків та рекомендацій інституту і експертної комісії, вести та оновлювати ці переліки.

Фото: Володимир В’ятрович/Facebook