СРСР вбивав нашу етніку: що таке шароварщина і які вишиванки насправді носили українці

Останнім часом все активніше обговорюється тема шароварщини. Насамперед – що вона несе та як впливає на нашу культуру. Саме важкі для держави часи, як-то революції чи теперішня повномасштабна війна, змушують українців все більше задумуватися та звертатися до витоків та автентичної культури України.

Тож чому ми досі у пастці шароварщини та як відрізнити її від справжнього українського одягу, Факти ICTV спробували з’ясувати з історикинею та дослідницею орнаментів української вишивки Дариною Міщенко.

Саме поняття шароварщина – це спрощення, спотворення, викривлення елементів національної культури. Ще з часів Російської імперії царі намагалися знищувати все українське та пригнічувати його розвиток. Так, саме в ті часи був штучний поділ на “українське село” і “російське місто”.

– Вони навмисне міста заселяли росіянами, щоб вони обрусіли та стали російськомовними. Щоб при згадці в Києві чи Харкові якогось українського слова люди оберталися. Тому що міста спеціально робилися російськомовними. А от село лишалося таким традиційним україномовним, де розвивалися народні промисли. От такі два антагоністи заклала ще Російська імперія. Тому в майбутньому Радянському Союзу з цим було дуже зручно працювати, – розповідає Дарина Міщенко.

Упродовж десятиліть імперська політика нав’язувала українцям образи червонощоких дівчат у яскравих штучних вінках і товстих чоловіків в атласних шароварах. Таких собі простакуватих селян. Більшість українців навіть не замислювалися, що таке вбрання має дуже мало спільного з етнічним українським. Цю підміну з часом і назвали шароварщиною.

– У 60-ті роки, коли була хрущовська відлига, в період лібералізації і з’являється шароварщина. Тому що вони не змогли знищити поклик до справжнього, до українського, тому вирішили методи впливу змінити. Тобто ця “тюрма народів” СРСР – це завжди про заміну якихось понять, про підміну чогось. Ось вам українці те, що у вас давно було, ваші традиції. Правда, вони трішки змінені, але вам же все одно подобається, тому отак і будете виступати.

Вони спрощували, примітизували все до того, що українці  – дуже прості, танцюють у таких яскравих нарядах. П’ють горілку. Такий шаблон культивувався. А ще – кричать “гоп” і вишиванки у них білі з маками. Це було дуже зручно, – пояснює історикиня.

Радянській владі важко було повністю заборонити українську культуру, тому вона й намагалася спростити давні народні символи. Так, замість символічного орнаменту вишиванок сорочки оздоблювали стилізованими квітами надто яскравих кольорів із нехарактерними візерунками.

Фото: Depositphotos

Із народного вбрання викидали певні елементи, робили його простим, зі скупим оздобленням. Часто його шили з дешевого блискучого матеріалу, аби підкреслити незначущість вікової спадщини.

– Дівчат заквітчували в одноманітні вінки зі стрічками та прикрашали дерев’яними коралями. На етнічних вишиванках ніколи не було зображення калини чи маків, а козаки, якщо й носили шаровари, то не такі, як зображували на картинах. Козаки одягалися по моді того століття, в якому вони жили. У них могли бути, як і  в нас сьогодні, як широкі штани, так і вузькі. Вони не звертали на це уваги. У когось були темніших кольорів, звісно, таким прямо червоних, як зображають козаків, не було, – розповідає Дарина Міщенко.

Шароварщину плекали та просували. Проте нині все більше українців, купуючи ті ж таки вишиванки, звертають увагу на символи та тканину, бо прагнуть носити саме українське.

Онуки Михайла Старицького – Вероніка Черняхівська, Ірина Стешенко, Ярослав Стешенко. 1910 р. Фото – Сила роду/ Facebook

– У стародавній час ніколи не використовували дуже білий колір. Тому що вишиванка не була фабричною роботою. Це було домашнє заняття, виробництво вдома. Тому використовували конопляні тканини, кольору між бежевим і світло-зеленим. Тому спочатку варто звертати увагу на тканину, вона явно не буде білого кольору. А ще – має бути цупкою, – радить історикиня.

Чимало уваги приділяється і візерункам. Так, у чоловіків зазвичай вишита лише передня частина сорочки. Рукави – без візерунків. До того ж у кожного регіону свої символи. Так, на Херсонщині любили вишивати півників та квіти. Колір ниток – чорні та червоні. Та й ціна на справді українську вишиванку буде не малою. Ручної роботи – від 4 тис. грн.

Доньки Сергія Скадовського – засновника міста Скадовськ на Херсонщині (1918 р.) Фото – Сила роду/ Facebook

Що ж до самого явища шароварщина, то його українці поступово витісняють.

– Нашій державі тільки 32 роки. Я не думаю, що якась інша держава у світі має за 32 роки скласти отакий екзамен після такого імперського минулого на національну свідомість. Нам треба ще час.  Вже багато уваги приділяється цій темі, де науковці та етнографи цікавляться цим, і кожне таке проговорення трішки зменшує шароварщину. З цим треба розбиратися, але назавтра ми її не подолаємо. Тобто до цього треба дійти, – наголошує історикиня Дарина Міщенко.

Українцям експерти радять якомога частіше відвідувати музеї та виставки  художників. А ще – намагатися пояснювати людям, приміром, через соціальні мережі, різницю між одягом. Тільки комплексний та поступовий  підхід зробить так, що шароварщина згодом відпаде сама собою. Бо на неї попиту не буде.