«Постійно обіймаюся з нашими гарматами»: як люди «лікують» поранену броню на важкому Покровському напрямку. Фоторепортаж АрміяInform

Армійці прийшли у військо по відношенню, за спеціальністю, і тепер всі свої цивільні компетенції використовують у війську. Зокрема, у такій критично важливій сфері — повертають у бій броню.

Як триває цей процес — таїнство відновлення пошкодженої техніки — спостерігав і цікавився наш фотокореспондент Віталій Павленко.

Це Сергій, водій-електрик. Він перебирає дроти в кабіні старенького КамАЗу.

— У моїй роботі нічого складного немає: в автомобілях є певна кількість приладів, які виконують якісь функції: чотири повороти, два стопи, дві фари, це все приходить сюди — до коробки з дротами. Є набір реле, перемикачів. Треба все це запам’ятати, перевірити приладом. Так, це важка робота. Вік авто, мабуть, старший за наш з вами. Але мені подобається моя робота. Перебирати проводку можу цілодобово, — з усмішкою говорить Сергій.

У ЗСУ він вже четвертий місяць. У цивільному житті був і комбайнером, і трактористом, і електриком, і зварювальником. Коли ж вирішив йти служити у військо — вибір військових частин був щедрим, бо Сергій вже співпрацював і застосовував свої знання для Сил оборони. Так чоловік потрапив до 148 ОАБр.

— Нині багато завдань у зоні роботи наших гармат. Їм добряче прилітає, постійно з ними обнімаюсь, ремонтую. Не знаю, чи вийшов би з мене толковий штурмовик, але тут у мене виходить все. Такого, чого б не зміг зробити, немає. Головне — щоб був час. Все можна зробити. Результат завжди бажаний, — зазначає фахівець.

Він говорить, що наразі основні труднощі в роботі — це компоненти для машин.

— З радянською технікою проблем менше, із західною — більше. Деякі речі важко знайти, потрібно довго чекати… — каже співрозмовник.

І лаконічно додає, що формула перемоги полягає в тому, щоб «тягти воза всім».

А це Микола — командир ремонтної роти. Йому 26 років. На його плечах — пошук запчастин, відновлювальні роботи щодо автомобільної техніки та вирішення всіх технічних проблем.

У 17 років він прийняв присягу в Національній академії сухопутних військ, перед цим закінчив військовий коледж сержантського складу — два з половиною роки вчився на сержанта.

У 2018 році почав працювати за контрактом у 95 ОДШБр — звідти з командира відділення перейшов служити в 148 артдивізіон техніком батареї. Там минули 5 років його служби. Після цього потрапив у ремонтну роту.

— Зараз важко знайти спеціалістів з ремонту різної техніки. У нас же — багато закордонної. Тут агрегати, блоки, двигуни потужних фірм… Запчастини важко знайти. Намагаємось за ними стежити, завчасно міняти оливу, не перегрівати, інструктуємо водіїв, як користуватись, — розповідає військовий про тонкощі догляду за військовою технікою, — переповідає Микола.

Та ділиться одним із випадків:

— Одна наша машина торік потрапила на протитанкову міну. Водій залишився живий, проблеми з ногою, контузія. Машині передню маточину розірвало, пошкодило двигун, систему охолодження двигуна, гідропідсилювач двигуна, кабіну відповідно, роботи вистачає. Запчастин немає — поки що машина чекає.

А це Іван, 38 років, водій тралу, який тягає КРАЗ. Він якраз збирається в рейс. Його завдання — забрати та відвезти відремонтовану техніку на війну.

Військовий працює і в умовах бездоріжжя.

Зазначає, що робота є майже кожного дня. У цивільному житті працював на зерновозі. Тепер — служить у ЗС.

А це 33-річний Євген, він зварювальник. У нього все лаконічно: у ЗСУ — три місяці. У цивільному житті був зварювальником. Каже, що коли запитали, хто за фахом, і дізналися — то запропонували в ремонтну групу.

Більше тонкощів роботи ремонтної роти 148 ОАБр дивіться у фронтових світлинах нашого Віталія Павленка:

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2024-07-23 06:29:07