«Емпій» німецький, «бобик» радянський, а «Сила» польська: виставка «Арсенал епохи» відкрилась у Національному військово-історичному музеї України
Під час відвідин музею представлену в експозиції локації зброю держав-учасниць Другої світової можна не лише оглянути, але й узяти до рук для того, щоб на власному досвіді відчути її вагу та особливості конструкції.
Про кілька найцікавіших експонатів «Арсеналу епохи» АрміяInform розповів начальник відділу Національного військово-історичного музею України Євгеній Шупік.
— Яким є творчий задум виставки «Арсенал епохи»?
— В контексті 80 річниці перемоги над нацизмом і завершення Другої світової війни в Європі ми відкрили в музеї локацію під назвою «Арсенал епохи. Стрілецька зброя часів Другої світової війни». Вона знаходиться у вільному доступі для всіх відвідувачів нашого музею.
Ми як військово-історичний музей маємо одним з основних профілів експонування саме зразки озброєння. У наших фондах доволі багато оригінальних і цікавих зразків стрілецької зброї армій держав-учасниць Другої світової війни — Радянського Союзу, нацистської Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Польщі, Чехословаччини та навіть імператорської Японії.
Тому ми вирішили подивитися на цю війну крізь призму стрілецької зброї, адже саме стрілецька зброя значною мірою уособлює ставлення до людини та підходи до озброєння у різних країнах, віддзеркалює економічні реалії тих часів. Історія розвитку зброї дуже багато говорить про історію промислових спроможностей тієї чи іншої держави, про економічну ситуацію, яка напряму впливала на розвиток стрілецької зброї.
Друга світова війна дала потужний поштовх для зброярів в усіх країнах. З’явилися зразки стрілецької зброї, окремі з яких продовжують використовувати та виготовляти донині . Саме цим ми хочемо поділитися з нашими відвідувачами, щоб вони не тільки могли побачити тогочасну зброю у класичній музейній вітрині за склом, але й мали можливість взяти її до рук чи навіть зробити фотографії з такими легендарними й абсолютно оригінальними предметами.
— Яка з представленої зброї є, на ваш погляд, найцікавішою? Що привертає увагу насамперед?
— Насправді тут, напевно, знайдеться те, що зацікавить кожного, бо у кожної людини свій смак, свої зацікавлення й уподобання. Наприклад, якщо говорити про озброєння армії США, то всі звикли до самозарядної гвинтівки М1 Garand чи пістолетів-кулеметів Thompson, які аж ніяк не були ані сучасною, ні дуже звичною зброєю. Натомість дуже вдалим зразком став американський карабін M1 Carbine.
Він з’явився в армії США, тому що в американців не було легкої компактної зброї, яка могла б стріляти на пістолетну дистанцію і далі, та замінити Colt 1911 для військовослужбовців, які безпосередньо стикалися з ворогом. Це були водії, кулеметники, артилеристи, зв’язківці, медики — тобто ті, для кого гвинтівка була завеликою, а пістолета все ж не вистачало, тим більше, що в американському Colt 1911 всього сім набоїв.
Знов таки, у M1 Carbine використано набій не гвинтівкового калібру, але потужніший за пістолетний. Це був унікальний патрон, розроблений саме під цю зброю. Вона дуже легенька і має дуже компактний магазин ємністю 15 набоїв. Тобто це дуже легка, дуже компактна, дуже зручна у використанні зброя, яка дозволяє вести влучний вогонь на відстані до 200 метрів.
Що цікаво, американці були одними з небагатьох, хто використовував спеціальні підсумки, які дозволяли кріпити додаткові магазини прямо на зброю. Якщо боєць по тривозі брав карабін, то вже автоматично мав до нього мінімальний боєкомплект, якого було достатньо для використання в екстреній ситуації.
Карабіни M1 були настільки популярними, їх до кінця Другої світової війни випустили 6 мільйонів штук. Потім їх успішно використовували також під час Корейської війни і навіть під час війни у В’єтнамі. Тобто американці створили легкий компактний карабін для десантників, для бійців, яким гвинтівка була і заважкою, і надто габаритною.
— А що стало найбільш успішним рішенням у плані особистої стрілецької зброї в армії нацистської Німеччини?
— Існують певні стереотипи про те, що німці мали дуже багато автоматичної зброї. Насправді основною стрілецькою зброєю всіх армій Другої світової війни була гвинтівка або карабін. Але, звісно, проривною в історії зброярства є німецька зброя під проміжний патрон.
Саме в Третьому Райху успішно імплементували ідею, яка доволі давно висіла в повітрі, однак ніхто її не реалізовував успішно до моменту, коли німці в 1942 році почали розробку свого Mashininen-karabin 42, потім Mashininen-karabin 43 та, зрештою, StG 44 або Sturmgewehr 44.
Німці зробили те, що в західній зброярській термінології називається штурмова гвинтівка, тоді як у Радянському Союзі прижився термін автомат. Тобто це зброя, яка використовує проміжний між гвинтівковим та пістолетним патрон, яка має як автоматичний режим вогню, так і одиничний. Тобто за потреби в штурмових діях вона може вести вогонь автоматичний як легкий кулемет, але при переході на «одиночку» вона стає доволі точним карабіном для прицільної стрільби.
У нас на виставці є екземпляр Sturmgewehr 44, який послужив натхненням для дуже багатьох зброярів у створенні подальших зразків зброї під проміжний набій. Якщо ми візьмемо Радянський Союз, то радянський проміжний патрон 7,62×39 мм був готовий в 1943 році, але стрілецьку зброю, зокрема штурмову гвинтівку під нього створили значно пізніше. Це був автомат Калашнікова.
Звісно, автомат Калашнікова не є прямою копією німецького Sturmgewehr 44. Він має інакше розташування пружини, інакшу механіку затвору, але те, що радянські конструктори мали чим надихатися — це факт. Бо саме в руках німецького солдата на полі бою вперше з’явилася штурмова гвинтівка — зброя, з одного боку, з доволі потужним автоматичним вогнем, з другого ж — з можливістю вести прицільний вогонь одиничними пострілами.
— А як щодо радянської стрілецької зброї, що найцікавішого було на озброєнні Червоної армії?
— Керівництво в Радянському Союзі виходило з потреби створення зброї для масової армії, тому економіка часто диктувала необхідність цю зброю спрощувати. Якщо говорити, наприклад, про радянські пістолети-кулемети, то пістолет-кулемет Шпагіна зразка 1941 року був, у принципі, доволі вдалим для свого часу, але мав низку фрезерованих деталей та барабанний магазин з доволі складною конструкцією.
І хоча ППШ виготовили близько 6 млн за війну, однак справжнім технологічним проривом для Радянського Союзу став пістолет-кулемет Судаєва (ППС-43), який, до речі, розроблявся в блокадному Ленінграді. Ідея полягала в тому, що на ППШ витрачається понад сім станкогодин, тоді як на виготовлення пістолета-кулемета Судаєва витрачається до трьох станкогодин, тобто фактично вдвічі менше.
Головним же було, що деталі цього пістолета-кулемета — це штампування. Всі армії світу в умовах Другої світової війни прийшли до того, що штампування, а не фрезерування має бути основним технологічним процесом. Тож ППС-43 — це штампована автоматична стрілецька зброя, яку дуже просто виготовляти, яка не потребує спеціального обладнання. Тому цей пістолет-кулемет могли виготовляти непрофільні, незброярські виробництва, зберігаючи при цьому абсолютно адекватні характеристики.
У пістолета-кулемета Судаєва дуже ємний магазин на 35 патронів, зручна шахта цього магазину та надійний запобіжник. Його приклад легко розкладається, тому водночас ця зброя може бути компактною та зручною для екіпажу, наприклад, бронемашин. З 1943 року, після певної модернізації, ППС-43 разом із ППШ доповнив озброєння Червоної армії. За своїми ваговими характеристиками це дуже легка, компактна і зручна зброя, яка при цьому використовує доволі потужний набій 7,62×25 мм.
ППС-43, до речі, доволі активно використовували вояки Української Повстанської Армії, називаючи його «бобик». Іншою масовою зброєю повстанців був німецький MP-40 (Maschinenpistole 40), який вони, за першими літерами скорочення, називали «емпій». Треба не забувати, що частина бійців УПА мали німецький вишкіл та, відповідно, добре розумілися на німецькій зброї.
— Ви згадали також зброю виробництва Польщі. Що саме представлено в експозиції виставки «Арсенал епохи»?
— Це польський напівавтоматичний пістолет Vis.35 моделі 1935 року, назва якого з латини перекладається як «Сила». Це перший штатний пістолет Війська Польського, яке спочатку використовувало цілий зоопарк пістолетів, які лишилися після розвалу імперій. Але 1935 року поляки розробили власний зразок, який дещо наслідував ідеї Джона Браунінга, що пізніше втіляться в Browning High-Power. Але поляки вирішили не купувати імпортний зразок, а вкластися у власне виробництво.
Конструктори цього пістолета Пьотр Вільневчиц та Ян Скшипінський, тому первинно його назвою мала бути абревіатура їхніх прізвищ «WіS» (Wilniewczyc і Skrzypiński). Однак потім зауважили, що «VIS» перекладається з латини як «СИЛА» і вирішили трішки змінити першу літеру для того, щоб дати цій зброї більш пафосну та комерційно вдалу назву.
Пістолет доволі вдалий, під калібр 9×19 мм Парабелум. Тому коли нацисти окупували Польщу і захопили заводи в місті Радом, де виготовлялася ця зброя, то продовжили виробництво. У підсумку вийшло, що поляки самостійно до Другої світової війни виготовили 50 тис. цих пістолетів, а під окупацією випустили 305 тис.
Зрештою цей пістолет, хоча він і є польським, став третім за поширенням серед пістолетів у Вермахті після власне німецьких Walther P38 і Luger P08. Поляки, звісно, активно влаштовували різні саботажі, щоб не виготовляти зброю для окупантів. А також крали деталі з виробництва в Радомі, адже мали потужне підпілля.
Для того, щоб припинити такі речі, німці заборонили виготовляти в Радомі стволи. Тобто там робили все інше, а стволи виготовляли в Австрії на заводах Steyr, де відбувалось також фінальне збирання пістолета. Однак поляків це не зупинило — у Варшаві була налагоджена підпільна майстерня, на якій точилися стволи під Vis.35. Це дозволило продовжувати красти деталі з виробництва і підпільно збирати власні польські пістолети.
Завдяки цьому пістолет був поширений у польському підпіллі та в Армії Крайовій, був у руках учасників Варшавського повстання. Таким чином, ця зброя воювала по обидва боки фронту і також, до речі, могла бути і в бійців УПА. Напевно, це була у них не надто поширена зброя, але головне, що Vis.35 використовує патрон 9×19 мм Парабелум, який і досі є одним з основних пістолетних калібрів у світі. Він абсолютно підходив німцям, бо вони мали той самий патрон, і тому вони використовували цей пістолет.
— Як довго працюватиме виставка «Арсенал епохи» у Національному військово-історичному музеї України?
— Це експериментальний формат. Ця експозиція в такому форматі працюватиме впродовж 4 днів з 8 по 11 травня включно. Додаткова оплата за її відвідування не передбачена, тобто купивши звичайний квиток на вхід до музею можна відвідати також і цю інтерактивну зону.
Надалі ми плануємо цю послугу додати до наших музейних послуг. У нас є уроки з сучасної зброї — збирання й розбирання автоматів Калашнікова та ПКМ. Тож за цим зразком ми хочемо проводити також інтерактивну екскурсію з історичною зброєю. Плануємо, що це буде спеціальний семінар, який проводитимуть у навчальному класі музею за попереднім замовленням для невеликої групи відвідувачів.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-05-09 09:17:00
