«Армія — це єдине, що захистить нас»: історик «Дикого Поля» став одним із найкращих операторів FPV
В’ячеславу 28 років. На війні він довше за багатьох побратимів. У 2021 році закінчив магістратуру історичного факультету і уклав трирічний контракт із ЗСУ.
Історію бійця опублікували на Facebook-сторінці 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
«Не служив — не мужик», — сміється В’ячеслав.
А потім серйозно додає: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Я народився в незалежній Україні й, як історик, дуже добре розумію, наскільки важлива для нас ця незалежність».
Під час навчання в університеті його улюбленим історичним періодом була козаччина. Тож В’ячеслав вирішив, що як історик не може оминути й досвід військової служби.
«У нас зараз дуже багато паралелей із козаччиною. Вони воювали, і ми воюємо. І сенс боротьби дуже схожий: вони боролися за своє майбутнє, і ми боремося за майбутнє», — каже військовий.
У 2021 році В’ячеслав почав службу в 38-му зенітному ракетному полку. Повномасштабну війну він зустрів уже добре навченим військовим. Згодом його перевели до 128 ОВМБр «Дике Поле».
Під час співбесіди запропонували стати оператором FPV-дронів. В’ячеслав виправдав очікування: у жовтні 2026 року разом із напарником увійшов до рейтингу найкращих операторів FPV-дронів в Армія+.
Імовірно, їхні результати були б ще кращими, але точну кількість уражених цілей порахувати просто неможливо.
«Коли FPV залітає у підвал і там вибухає, ніхто не може сказати, скільки там окупантів було. Вони рухаються дуже малими групами, а потім концентруються в укриттях. Скільки загинуло чи було поранено, можна дізнатися, лише якщо туди зайти і подивитися. Тому ми рахуємо тільки тоді, коли чітко видно тіло», — зазначає боєць.
В’ячеслав «козакує» на війні вже понад п’ять років. Попри значний бойовий досвід і вищу освіту, він не хоче отримувати офіцерське звання.
«Буду просто літати і знищувати ворогів, а решта — то не моє».
Єдине, що справді псує настрій, — неякісні дрони.
«Був момент, коли росіяни почали активно рухатися, а в нас збій за збоєм. Ми з напарником були дуже, дуже злі.
Лаялися на виробників до піни з рота. Буває, що одна партія дронів чудова, а інша — проблемна. А бувають виробники, які завжди якісно роблять. Ми — саме за таких», — каже В’ячеслав.
Вдома на захисника чекають дві молодші сестри, за якими він дуже сумує. А рік тому він одружився. У нього є з ким мріяти про майбутнє, є кого і що захищати.
Якщо колись він повернеться до фаху історика, учням або студентам, які зростатимуть уже в післявоєнний час, розповідатиме про пережите.
Про те, як був у Херсоні, коли росіяни підірвали Каховську дамбу, як захищав Запоріжжя.
І про головну помилку, якої, на його переконання, Україна більше ніколи не повинна припускатися.
«У нас не було сильної армії, її майже знищили, і у 2014 році ми стали дуже слабкими, а на слабких завжди нападають. Тому, що б не було, які б не були угоди й гарантії, армія — це єдине, що захистить нас перед зовнішнім ворогом», — підсумував військовий.
Раніше АрміяInform розповідала історію 28-річного Романа із Запоріжжя, якого мобілізували дорогою на роботу. Після півтора тижня в бригаді він пішов у СЗЧ і пробув там майже два роки.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
