Як вихованка дитбудинку стала волонтеркою. Римма Митрак із Закарпаття прихистила понад 3 тис. переселенців

Римма Митрак – 35-річна колишня перукарка із Закарпаття. Вона сирота, вихованка дитячого будинку. Тому як ніхто розуміє, наскільки важливою є підтримка для тих, хто її потребує. Тому робить життя цих людей кращим.

Жінка у перші дні війни за лічені години у закинутій будівлі у рідному селищі Великий Березний разом із знайомими організувала соціальний хостел для переселенців.

І за цей час прийняла тут уже понад 3 тис. українців, що втекли сюди від обстрілів. Тут тепло і затишно, є гаряча вода та безкоштовна їжа.

Волонтерці утримувати хостел допомагають благодійники з-за кордону. Чуйна Римма Митрак опікується ще й дитячими будинками та малозабезпеченими місцевими – допомагає їм харчами та одягом.

– Я подивилася новини і побачила, що коїться в Україні. Тому вирішила негайно діяти. Треба було дуже швидко організувати можливість прихистити людей, що втікали на Закарпаття від обстрілів. Я знала, що вокзали вже переповнені, і треба організовувати щось потужне, – каже Римма.

У селищі було вільне приміщення. Тут колись був військкомат, а потім соцзахист. Римма зателефонувала місцевій владі з пропозицією відкрити тут прихисток для біженців. Вони сказали: Без проблем.

У її команді – місцеві однодумці. Вони згуртувалися і за лічені години перетворили занедбану споруду на прихисток для переселенців. Знайшли ліжка і матраци, побутову техніку та продукти харчування. І відкрили двері для усіх втікачів від війни.

26 лютого вже прийнляи перші дві родини.

– Допомагали і місцеві, і волонтери. У нас не було ні ліжок, ні матраців. Ми стелили на підлогу ковдри. Але я написала у Facebook про свої наміри. І нам допомогли. Кожен хотів бути корисним. У нас з’явилися і ліжка, і дивани, – розповідає волонтерка.

У двоповерховій будівлі пані Римма облаштувала 12 кімнат із необхідними меблями. Одночасно тут може жити 70 людей. Волонтерка на початку війни теж сюди переселилася зі своєю родиною. Щоб бути поруч із людьми, яким допомагає. Кімната, де вона живе із двома дітьми, одночасно є і її офісом.

У хостелі є все необхідне для комфортного життя. Є гаряча вода і тепло. Окремо – душові кабіни, пральня, кухня і їдальня. У кожній кімнаті – своя пічка на дровах. Розпалюють вогонь, прибирають, перуть та готують їжу переселенці самі, по черзі. Часто усім хостелом ліплять вареники з картоплею.

Із початку великої війни Римма Митрак прихистила неймовірну кількість людей – понад 3 тис. дорослих і малих українців, що втікали сюди від ворожих обстрілів.

Хтось зупинявся тут на одну ніч, інші – на кілька днів. Чимало українців живе тут місяцями. Бо повертатися їм нікуди – їхні оселі зруйновані або ж перебувають в окупації. Нині у прихистку є пів сотні дорослих і дітей. Тут є ще вільні місця. Їх заповнять евакуйованими з Бахмута. На них вже чекають.

– Навіть більше як 3 тис. переселенців ми прийняли. Тому що у перші місяці війни цей хостел був ніби перевалочним. Ми працювали 24 на 7. І на сьогодні навіть так працюємо. Тобто, можемо в будь-який час приймати людей. Навіть вночі, – каже Римма.

За її словами, якщо люди приїдуть, вони відкривають їм двері й поселяють. Багато евакуйованих було. Зараз чекають людей із Бахмута, вони в дорозі.

У соціальному прихистку – як удома. Холодильники і морозильна камера вщент заповнені запасами на зиму. Тут усього вистачає. Є достатньо різного м’яса, молокопродуктів, круп та фруктів.

Евакуйовані з гарячих точок дорослі й малі живуть та харчуються у прихистку безкоштовно. І мають все необхідне, отримують тут одяг і взуття, предмети особистої гігієни.

– Ми забезпечні дровами на всю зиму. У нас тепленько, люди задоволені. Як далі буде – ніхто не знає. Але поки що ці люди тут. Тричі на день вони мають гарячу їжу. На кілька місяців у нас є й запас продуктів харчування, – говорить волонтерка.

Римма Митрак допомагає ще й нужденним у навколишніх селах. Роздає їм їжу та одяг. А ще – опікується дітками з дитячих будинків. Бо колись виховувалася там сама. До свят підготувала їм 700 подарунків.

Рік тому в селищі жінка відкрила соціальну крамничку з одягом. Усі, хто його потребує, можуть прийти сюди, вибрати, як у магазні, і забрати собі безкоштовно.

Утримувати хостел жінці допомагають благодійники з-за кордону. Навіть генератор подарували. Тут живуть – як одна велика сім’я. І щиро приймають кожного. Уже готуються до свят, прикрасили ялинку. Різдво усім хостелом зустрінуть 25 грудня, за Григоріанським календарем.

Фото автора