Займався перевезеннями, нині — командир батальйону безпілотних систем: «Студент» рятував побратимів, а тепер вражає окупантів

До повномасштабного вторгнення Сергій Родіонов займався вантажними й пасажирськими перевезеннями, а також переганяв автомобілі зі США та Європи.
Історію бійця бригада оприлюднили Сили територіальної оборони ЗСУ.
Військовий шлях «Студент» розпочав 24 лютого 2022 року в лавах 115-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Позивний «Студент» отримав від першого командира взводу — через навчання в Житомирській політехніці.
Спочатку Сергій служив розвідником, згодом опанував роботу з безпілотниками, став пілотом і командиром екіпажу БпЛА. Отримавши сержантське звання, він продовжив професійний розвиток: пройшов підготовку в Одеській військовій академії та після її успішного завершення став молодшим лейтенантом.
Понад півтора року Сергій командував розвідувальною ротою, а згодом перевівся до 2-го батальйону безпілотних систем.
Одним із найскладніших випробувань під час служби стали евакуаційні операції на Сумському напрямку. За високої активності ворожих безпілотників кожен виїзд за пораненими був пов’язаний із серйозним ризиком. Однак необхідність урятувати побратимів змушувала продовжувати роботу навіть у найнебезпечніших умовах.
Під час однієї з таких операцій екіпаж Сергія вирушив евакуювати кількох важкопоранених військовослужбовців. На під’їзді до місця евакуації автомобіль уразив ворожий FPV-дрон, а сам водій дістав поранення. Попри пошкодження машини та загрозу повторного удару, військові загасили займання, завели автомобіль і продовжили рух.
У результаті поранених вдалося доправити до стабілізаційного пункту. Ця евакуація допомогла врятувати життя восьми військовослужбовців.
«Коли сам маєш досвід і розумієш, як працює розвідка та ворожі засоби ураження, аналізуєш кожен вихід і кожну позицію зовсім інакше. Але якщо треба їхати й рятувати своїх — працюєш на результат, бо час вирішує все», — розповідає офіцер.
Важливу роль у житті Сергія відіграють побратими та родина. На нього чекають дружина, дві доньки, мама, сестра, племінник і близькі друзі. Саме підтримка рідних і відповідальність перед тими, з ким він служить, допомагають продовжувати військовий шлях.
Сергій переконаний, що кожна війна рано чи пізно закінчується. Однак наближення миру залежить і від щоденної роботи кожного військовослужбовця. Тому замість того, щоб просто чекати завершення бойових дій, він продовжує виконувати завдання та робити все можливе для захисту своїх побратимів і країни.





























