Україна і світ

Памʼяті солдата-артилериста Тараса Цьоми

Памʼяті солдата-артилериста Тараса Цьоми

На фронті Тарас прослужив лише кілька місяців. Та побратими встигли зрозуміти, що він із тих, на кого завжди можна покластися.

З перших днів служби він довів, чого вартий: сумлінний, відповідальний, той, хто не підведе. Мабуть, саме за цю надійність Тарас і отримав позивний «Цвях». Адже це невелика, проте важлива деталь, що тримає міцно весь підрозділ: не гнеться під тиском, не випадає у найскладніший момент.

Тарас Цьома був уродженцем села Великі Бережці Кременецького району на Тернопільщині. Життєвий шлях юнака розпочався 29 жовтня 1999 року. Він виріс у багатодітній родині Степана та Олени разом із братом Іваном і сестрами Анастасією та Марією, закінчив місцеву школу, а 2020 року — Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.

Працював учителем фізики й астрономії Кременецької школи № 5, був гравцем футбольної команди «ВелБер» (с. Великі Бережці), що бере участь у чемпіонаті з футболу Кременецького району.

Тарас Степанович Цьома був учителем не просто за професією — він любив те, що робив. Щодня приходив до класу, пояснював закони фізики, ділився знаннями, працював із дітьми. Надійний друг і товариш, чудова, порядна людина.

Але Тарас залишив школу, бо закохався і переїхав на Київщину, в Білу Церкву. Саме тоді, коли мав розпочатися новий етап його особистої історії, прийшла повістка і мобілізація. Війна втрутилася в життя людини, яка просто хотіла бути поруч зі своєю другою половинкою. Вже перебуваючи на службі, 7 травня 2026 року Тарас одружився з коханою Дарʼєю.

Солдат Тарас Цьома служив в артилерійському дивізіоні 210-го окремого штурмового полку. Свій останній бій прийняв 22 жовтня, не доживши до 27-річчя тиждень…

Загинув, захищаючи територіальну цілісність та незалежність Батьківщини на одному з найгарячіших напрямків фронту. Серце воїна зупинилося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександрівка Краматорського району, що на Донеччині, після прильоту ворожої авіабомби…

Родина і земляки зустріли полеглого героя «живим коридором», віддаючи шану його подвигу. Ніхто й подумати не міг, що настане день, коли їхній учитель повернеться до Кременця не до шкільної дошки, а на щиті. У Тараса мало бути ще стільки щасливих сімейних ранків і вечорів, здобутків у роботі, неймовірних вражень. Були плани з дружиною, зустрічі з учнями, свята і звичайні будні, які ми часто не цінуємо… Війна забрала в нього це майбутнє…

Поховали Тараса Цьому з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі в рідних Великих Бережцях. Символічно, що саме в день, коли захиснику мало б виповнитися 27 років — 29 жовтня 2026 року — у громаді оголосили день жалоби на знак глибокої пошани до пам’яті полеглого артилериста.

Світла пам’ять Тарасу Цьомі. Співчуття дружині Дарʼї, рідним, колегам і всім його учням.

Підготовлено онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform спільно з Українським національним агентством Укрінформ та Українським інститутом національної памʼяті

Фото: родина Тараса Цьоми, фейсбук-сторінка Кременецької районної державної адміністрації

 

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform

Магазин автозапчастин AvtoBot м.Ніжин