«Перший бойовий пуск ракети не забуду ніколи»: історія «Вязи»

Після років служби в ракетній бригаді «Вяза» отримав офіцерське звання та очолив інженерно-саперний взвод.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара».
Дмитро з позивним «Вяза» — командир інженерно-саперного взводу. Знайомство з армією відбулось у 2007 році зі строкової служби. Але майже одразу був відряджений у «Динамо», адже має звання кандидата в майстри спорту з велоспорту.
«Тоді я думав, що служити я більше ніколи в житті не буду, але після участі в Революції Гідності мене переповнювало почуття жахливої несправедливості від того, що твориться в нашій державі, і на хвилі патріотизму — я вирішив вступити до лав ЗСУ», — згадує Дмитро.
На той час, працюючи вчителем фізичного виховання у школі, та на пів ставки веломеханіком у ДЮСШ, Дмитро залишив цивільне життя і пішов до «воєнкомату», де мобілізувався в 7-й батальйон територіальної оборони, який саме формувався.
«Спочатку ми тут кілька тижнів посиділи, ходили у військовій формі і кросівках, це войско нагадувало якихось махновців, але поступово цей батальйон сформувався, і вже на початку літа ми вирушили на схід», — пригадує він.
Відслуживши рік за мобілізацією, «Вяза» звільнився в запас. А у 2016 році, завдяки агітації кума, який захотів будувати військову кар’єру, повернувся в рідний батальйон до своїх хлопців.

«Бистренько забацали документи — і ми з кумом в одну партію поїхали на навчання», — каже боєць.
Після навчань майже одразу «Вяза» став сержантом — командиром відділення. Вже тоді 7-й батальйон співпрацював з 19-ю ракетною бригадою, і на першу ротацію чк контрактник Дмитро поїхав працювати разом з «Точками-У».
«Приїхали на ротацію в Балаклею, але в самій Балаклеї провели від сили тижні 3, а так десь по лісах, якихось таборах, якась пасіка», — говорить боєць.
Після завершення ротації батальйон увійшов до складу Святої Варвари. Вже разом з ракетниками служба увійшла в стабільне русло — ротації і відновлення.
Повномасштабне вторгнення Дмитро застав на цій же посаді. Ще з часів АТО/ООС його підрозділ був прикріплений до одного з ракетних дивізіонів, хлопці пройшли злагодження, і завдяки цьому мали змогу якісно виконувати бойові завдання і відбивати російську навалу.
«Ніколи не забуду свій перший бойовий пуск, враження — феєричні! На власні очі побачити, власним тілом відчути ту потужність не зрівняється ні з чим. Темна ніч, і коли поле осяяло спалахом від ракети, що сходить, то я був трохи на емоціях. Я тоді зайняв позицію наприсядки, то коли вона зійшла з пускової — я присів ще ближче до ґрунту», — пригадує військовий.
Але пуски не приїлись, звісно, не так, як вперше, але завжди піднімали адреналін і розуміння важливості своєї роботи.
Інтенсивність зашкалювала, були періоди коли пуски були щодня, а деякі дні не по одному разу. Людей, на щастя, вистачало, багато хто повернувся до підрозділу із цивільного життя, вистачало і мобілізованих, не завжди вистачало ліжок.

У 2024 році відбулись масштабні зміни в штаті бригади, і Дмитро став на посаду головного сержанта інженерно-саперної роти. В цей же час здобував другу вищу освіту — магістра з психології.
Нещодавно «Вяза» пройшов атестаційну комісію, за її результатами став на посаду командира інженерно-саперного взводу і отримав первинне офіцерське звання — молодший лейтенант.
«У наших реаліях забігати наперед не варто, нам головне перемогти. На новій посаді хотілось би позбутися непотрібної солдафонщини, оцих всіх дрібниць, яким приділяється багато уваги та ресурсів, спрямувати їх на щось корисніше. Всі сапери стоять на обліку, найімовірніше, буду залучатись до розмінування, хотілось би брати участь у відновлені повоєнної України», — каже командир.

Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.





























