Росія намагається привласнити український тризуб

Російські пропагандисти запустили кампанію з привласнення тризуба. Чому це чергова брехня та маніпуляція, пояснють у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Телеканал «Россия 1» видав сюжет про знахідку у Великому Новгороді печатки князя Ярослава Мудрого з тризубом. У ньому пропагандисти заявили, що тризуб нібито має «російське походження» і є «символом російської державності», а гербом України він став лише завдяки «свавільному рішенню Грушевського».

Це частина наративу, яким росіяни хочуть нав’язати думку про те, що Україна – «штучна держава» без власної історії та ідентичності.

Як пояснюють у Центрі стратегічних комунікацій, насправді тризуб відомий ще з Х століття, його використовували київські князі, зокрема Володимир Великий та його син Ярослав Мудрий.

Зображення тризуба є на цеглинах Десятинної церкви у Києві (986–996 роки).

Натомість Новгород у XI столітті перебував у васальній залежності від Києва, його князями були старші сини Великого князя Київського. Логічно, що Ярослав користувався символом своєї династії і там, і в Києві.

До того ж Новгород як самобутня республіка проіснував до XV століття і в 1478 році був силою приєднаний до Московії. Після поразки Новгородської республіки московити ліквідували її еліту й остаточно підкорили місто.

Чому подібні «вкиди» про тризуб російської пропаганди є брехнею і маніпуляцією? Детально пояснює науковий співробітник Інститут археології НАН України В’ячеслав Баранов:

Ярослав став князем у Новгороді у 1010 році, а вже у 1016-му (після смерті свого батька – Великого князя Київського Володимира), розбив військо свого брата Святополка під Любечем в Чернігівській області й сам став Великим князем Київським. Таким чином Ярослав перебував у статусі виключно Новгородського князя лише шість років. Літописи про цей час майже нічого не сповіщають, для археології шість років – це майже невловимий період.

Саме тому дивовижно, що існують маємо прямі свідоцтва щодо перебування Ярослава в Новгороді – печатки періоду його князювання у північному місті. Вони відомі досить давно: деякі з цих печаток походять із Новгорода, інші знаходяться в приватних колекціях. Тому артефакти періоду князювання Ярослава у Новгороді були відомі ще до появи цього російського сюжету.

Але значно маніпулятивнішим є твердження про зображення «руського тризуба» (з явним наголосом на «руськості символу»). 

По-перше, тризуб в часи Русі ніколи не був загальнодержавним символом. Зображення тамгоподібних знаків у вигляді двозубців (як у Святослава або у його старшого сина Ярополка), чи тризубців (як у Володимира та Ярослава) вже давно були визначені як особисто-родові знаки князів з династії Рюриковичів.

До речі, автори репортажу використовують термін «ладожсько-новгородська» династія, що взагалі не відповідає жодному ані письмовому, ані археологічному джерелу і пов’язано зі спробами низки російських політиків (істориків-аматорів) в першій половині ХХІ століття знайти альтернативу Києву. 

По-друге, точне походження знаку залишається невідомим. Можливо, він дійсно походить від зображення птаха (подібні зображення відомі на скандинавських предметах), або пов’язаний з тамгами тюркських народів. Але точно встановлено, що в основі тризуба лежить простіший знак – двозубець (що робить сумнівною версію походження зображення від птаха), який відомий з Ігоря, літописного сина Рюрика. І лише за Володимира він стає тризубом. Вірогідно, що Володимир як молодший син не мав права на тамгу свого батька Святослава і починає користуватись тризубом ще за його життя. 

Зображення двозубів та тризубів відомі на різних предметах: монетах златніках Володимира та срібляниках Володимира, Святополка Окаянного та Ярослава Мудрого, підвісках, зброї та ін. Але ці символи не були безпосередньо пов’язані з Київською державою (колонією якої був Новгород та далекі Залеські землі, нащадком яких є Росія), а виключно з правлячим родом. 

Дійсно, після створення незалежної Української держави професор Михайло Грушевський запропонував тризуб як Державний герб УНР. Примітно, що автори російського репортажу в найкращих радянських традиціях називають Грушевського «псевдоісториком». А він свою магістерську дисертацію з історії захистив ще у 1894 році, також написав більш ніж 2000 наукових робіт, деякі його книжки й досі не втратили свою актуальність. Мало того, наприкінці життя навіть встиг недовго побути академіком новоствореної сталінської академії наук СРСР. 

Тризуб не був «нєкій красівий сімвол» як намагаються показати російські пропагандисти. Грушевський дуже добре розумів витоки Української Державної традиції саме з Русі, яка для літописців мала досить чітку локалізацію – Середнє Подніпров’я. Саме тому гербом УНР стає тризуб, а грошима – гривня. 

Отже репортаж відображає сталу російську імперську традицію, яка сформована ще в 1830-х роках і активно використовується й зараз. Відповідно до неї росіяни лише себе вважають нащадками Русі і одночасно відмовляють в цьому українцям. Яскравим прикладом цієї відверто шовіністичної традиції є і вищезгаданий репортаж. 

В цілому слід відзначити, що наші знання щодо найбільш раннього періоду історії Русі базуються на Повісті временних літ, написаній у ХІІ столітті. Літописець дуже погано уявляв собі події ІХ і навіть Х століття, а відомості, що він наводить, мають переважно легендарний характер. Саме тому на перше місце виходять археологічні дослідження, які хоча б й частково, але дозволяють відкрити нові та раніше невідомі сторінки нашої історії.

Однак археологію, так само як і історію в цілому активно використовують фашистські режими для пропаганди. Саме таке сталось, наприклад, у вищезгаданому російському репортажі. 

Саме тому проведення сучасних археологічних та історичних досліджень в Україні мають стати не лише частиною розвитку наших наукових інститутів, але справжньою державною справою, частиною механізму захисту українського суспільства від ось такої ворожої пропаганди.

Фото: Інститут національної пам’яті