«Найкраще, що у нас є». Екіпаж розповідає про унікальний міномет «Rak» на базі БТР «Rosomak»

Чи є щось схоже на цей самохідний міномет у нас або росіян? Це питання не зовсім зрозуміле екіпажу польського «Rak» 44-ї окремої механізованої бригади, які називають свою машину унікальним, надійним і незамінним засобом знищення ворожої піхоти.

Це новітня техніка, яка дуже добре зарекомендувала себе на полі бою. І так, по точності та маневреності чогось схожого серед мінометів зараз годі шукати. Про переваги та технічні характеристики, а також бойові виїзди і задачі «Rak» кореспонденту Армія TV розповіли командири екіпажів цих мінометів.

Зустрічаємося з хлопцями на замаскованих позиціях під час бойового чергування. Міномети загнані у капоніри, накриті сіткою і зливаються з гущавиною лісу, але готові у будь-який момент виїхати на виконання бойового завдання. 

«Rak» працює на базі бронетранспортера «Rosomak» і вміє накривати точним вогнем скупчення ворожої піхоти. Зазвичай наші хлопці працюють на ньому на відстані 5-6 км від «нуля». Отримавши бойове завдання, вирушають до вказаної позиції, розгортаються за лічені секунди і, відпрацювавши, повертаються у відносно безпечне місце дислокації.

Козир у наших руках під час атак

Командир екіпажу з позивним «Мітяй» каже, що найбільш ефективним «Rak» є в атакувальних діях. Або так, як хлопці працюють зараз: отримали ціль завчасно, під’їхали ближче, відпрацювали і сховалися назад.

Якщо стояти в обороні, близько до лінії бойового зіткнення, не рухаючись, то є загроза виявлення. Тому машини дислокують трохи далі, виїжджаючи почергово на виконання завдань.

«Rosomak» дозволяє швидко пересуватися, а сам «Rak» особливого розгортання не потребує. Хлопці кажуть, що найбільше часу йде на наведення – машині треба певний час, щоб «знайти» себе в просторі. Бувало, довше готувалася сама система, ніж тривала бойова робота. 

«А так загалом все подобається, класна техніка. Головне – мобільна. Чесно кажучи, думав, що вона прослужить менше. Але стільки часу воює», – зізнається «Мітяй».

До цієї техніки, як до всієї з-за кордону, у росіян особливий інтерес, вони за нею полюють. Командир екіпажу пояснює, що все ж це не статичний міномет, який стоїть у конкретному місці: на нулі його не ставлять, та і загалом він використовується дуже грамотно. 

Всі бійці екіпажу, а їх на «Rak» працює четверо, постійно підкреслюють, що міномети дуже важливі у теперішніх бойових реаліях. 

«Щоб виїхав, от зробив роботу і заховався. Щоб чужі коптери не могли спалити наші позиції. Коли воно стаціонарно стоїть, то загроза виявлення значно вища. А так, як у нас, приїхав, відпрацював і повернувся», – розповідає боєць Олег, який в екіпажі відповідає за подачу мін. 

Загалом виконання стандартної бойової задачі може зайняти 5-10 хв. Більшість часу йде на те, щоб машина «знайшла» себе на полі бою перед тим, як відпрацювати по ворожій цілі. 

Б’є точно «в яблуко»

«Rak» – це 120 мм міномет, який почав розроблятися Польщею у середині нульових. Пройшло більше десяти років, поки ця зброя на базі БТР «Rosomak» потрапила на службу до Війська Польського. 

В цьому і є його унікальність – польська оборонка фактично з нуля розробила і запустила в серію практичне та сучасне озброєння, яке є конкурентним на світовому ринку.

Про те, що Варшава передасть Києву ці міномети, стало відомо весною 2023 року. Командир екіпажу з позивним «Боб» згадує: ми навчалися на простих мінометах в Польщі, а потім якраз під час навчань стало відомо, що нам дають «Rak», то ми одразу і переключилися на них.

Якщо говорити про обслуговування цієї техніки, кажуть наші бійці, то тут теж особливо питань немає. Після вогню за допомогою компресора одразу видуваються порохові гази і йде подача рідини, яка охолоджує ствол.

Хлопці працюють в середньому за 5 км від лінії фронту. На таку відстань «Rak» б’є дуже точно. В ТТХ вказується, що його максимальна дальність 12 км. 

Але «Боб» розповідає, що під час навчань, коли мова зайшла про такі далекобійні снаряди, то їх навіть самі поляки не бачили. Взагалі-то, додає «Мітяй», він може прицільно «в яблуко» цілити на 6500 м.

Якщо говорити про погодні умови, то машина добре себе показує в різних ситуаціях. Хіба болото не дуже любить. Командир додає, що машина важка, 24 тонни, може в полі в дощ в колію стати і не вийти. Зиму пропрацювала нормально. 

«Але по рівній дорозі вона 100 км/год йде, ми їздили так по польовій. По асфальту 110 км/год може їхати», – не без захвату розповідає «Мітяй». 

Одну з таких поїздок одразу пригадує «Боб», командир такого же «Rak»: нам передали, що за нами вже летять «Ланцет» і «Суперкам», треба було терміново повертатися.

«Він як дав (газу, – ред.), я вже боявся не того «Суперкама», а швидкості, на якій ми гнали. Але він красавчик. Там всередині треба було триматися з усіх сил», – розповідає боєць. 

Зараз хлопці працюють в ручному режимі подачі мін, хоча базово у «Rak» вона відбувається автоматично. На час роботи це не впливає, так навіть швидше виходить відпрацювати, кажуть бійці і сміються: хіба зарядник більше потіє, місця там небагато, тому йому досить незручно. 

Беззаперечною технологічною перевагою міномета є цифрова система керування вогнем «Топаз». «Машина сама знає, де вона знаходиться. Я можу переїхати 500 метрів в сторону, вона скоригує дані і продовжить працювати», – деталізує «Мітяй». 

При цьому командир екіпажу зазначає, що ставити її стаціонарно, щоб вона «нуль» охороняла, не варто, адже в епоху дронів її, мабуть, швидко знайдуть. 

Наш «Rak» може нести 20 мін в касеті і ще 26 на борту. Бійці пояснюють, як працюють: одна машина вантажиться поки інша працює на позиції. Як закінчився боєкомплект, її одразу замінила наступна, і так по колу.

Машина хороша, з радянською технікою не порівняти, щиро розповідають члени екіпажу: «У нього тут круїз-контроль є, музика в салоні, навіть всередині башти чути. Коли відпрацювали, і назад їдемо, женемо під сотню, вмикаємо через AUX собі».  

Гроза піхоти, яка добре «навалює»

На питання, чи бояться росіяни такої зброї, екіпаж розповідає: раніше при бойовій роботі окупанти просто не розуміли в чому справа – коли пару мін дуже точно прилітало в кожну посадку. Чули їх переговори, вони банально не розуміли, що це, як так міна одна за одною падає. 

В основному, каже командир, працюють по піхоті: «вони ж, росіяни, постійно пробують наступати, то наші засікають скупчення живої сили, склади в посадках, там де вони окопуються». 

«Rak» дуже точна зброя, згодні обоє командирів екіпажів, і якщо порівняти з іншими мінометами, то це найкраще, що є у Силах Оборони. 

«Він може навалюти добре, також має шквальний режим – коли підряд три міни випускають під різною траєкторією. Ми теж так стріляли, тільки двома, бо для третьої треба чистий горизонт – вона під таким кутом мала б вилітати, що це надто близько до лінії зіткнення», – каже «Мітяй».

«Боб» розповідає, що одного разу за день разів шість виїжджали трьома екіпажами. Тоді росіяни хотіли розвинути активні наступальні дії, тож мінометникам довелося працювати по скупченню живої сили в посадках. За добу випустили біля сотні мін.

Все йде не так, як «книжка пише»

Хлопці з вдячністю оцінюють навчання в Польщі, але багато того, чого учили, в реальному бою не використовують. Зізнаються, що доводиться на ходу набиратися досвіду. 

Навчили добре в Польщі, на це нарікань немає, але вони не так бачать війну, пояснює «Боб» і уточнює: вони думають, що можуть приїхати, розгорнутися, як книжка каже. 

Наприклад, під час навчань, тамтешні інструктори казали, що от чекайте ціль, поки вам прийдуть координати на машину.

Але зараз у нас в нашій війні немає часу от так стояти посеред поля чекати, це нереально, додає командир.

Загалом, зізнається «Мітяй», може зараз сам поїхати в Польщу і розказати пару секретів про «Rak». Хлопці вдячні полякам і французам, які «душу вклали» у навчання наших бійців: «Як проводжали нас, то плакали».

Зовсім не жалію, що потрапив сюди

Під час спілкування мова зайшла і про те, що деякі люди бояться долучатися до Сил Оборони, обґрунтовуючи це різними причинами. 

«Мітяй» розуміє в чомусь таке ставлення, і констатує: так, проблеми є, але це не означає, що слід сісти, склавши руки. 

Командир екіпажу, немалий чоловік міцної тілобудови, зізнається, що сам не планував бути на цьому місці – завжди не любив «коробочки», хоча і служив ще з часів АТО.

«Кажу їм, в броню не хочу. На міномет давайте буду вчитися. От і потрапив у міномет-коробочку. Але зовсім не жалію, що я тут», – згадує своє переведення він.

Механік-водій «Rak» з позивним «Лісник» додає, що, на його переконання, в армії будь-який досвід буде корисним: від IT-шника до повара, до техніка і тракториста. 

«Коротше, я не знаю хіба що двірник в армії може робити… Ааа, сліди замітати!», – жартує він. 

Нашу розмову перебивають три чіткі вибухи неподалік. Хлопці кажуть, що за декілька кілометрів росіяни КАБами «розмотують» населений пункт. За їх словами, в цьому районі в окупанта звична тактика – просто стирати села і міста. «О, добивають касетами. Мабуть “Ураган”», – каже один з бійців. 

Поки окупанти «квадратами» випалюють нашу землю, екіпажі самохідних мінометів «Rak» повертаються до бойового чергування. Адже у будь-який момент їх можуть викликати на завдання: виїхати, точним вогнем знищити ворога, і знову сховатися у свій капонір.