25 жовтня Львів попрощається із трьома бійцями

У суботу, 25 жовтня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Василь Кобрин – львів’янин.

Навчався у СЗШ № 90 м. Львова. Здобув фах автомеханіка в Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі НУ «Львівська політехніка», а згодом – економіста у Національному лісотехнічному університеті України. Також закінчив музичну школу по класу труби.

Працював у різних сферах діяльності, зокрема, автомеханіком. Разом із товаришем відкрив власний заклад швидкого харчування. 

Зі слів рідних, Василь був людиною великого серця – справжнім чоловіком, сином, батьком і другом. Завжди був поруч, коли комусь потрібна була допомога. Відзначався відвагою, щирістю та багатогранним талантом. Цікавився автомобілями, любив грати у футбол, готувати і проводити час зі своєю донечкою та близькими. 

З 2024 році боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнакою Міноборони «За поранення» та медаллю «Ветеран війни».

У Василя Кобрина залишилися дружина, донька, батьки, сестри та друзі. Йому було 27 років.

Володимир Пушкар – уродженець села Кутрів Волинської області.

Навчався у Берестечківському ліцеї Горохівської міської ради Волинської області. Згодом здобув професію інженера у Львівському національному аграрному університеті в місті Дубляни. Працював у ТОВ «Автомаштех» на посаді техніка з налагоджування та випробувань устаткування.

Зі слів рідних, Володимир був спокійним, добрим і мужнім чоловіком, відповідальним і турботливим сім’янином. Цікавився автомобілями, любив риболовлю та відпочинок на природі.

Із початком повномасштабного вторгнення боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 63 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений нагрудним знаком Міноборони України «Знак пошани» та медаллю «Ветеран війни».

У Володимира Пушкаря залишилися дружина, син та донька. Воїну було 38 років.

Роман Собечко – львів’янин.

Навчався у ліцеї №18 ЛМР. Згодом здобув кваліфікацію менеджера бізнесу у Міжрегіональній академії управління персоналом. Працював адміністратором на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман був добрим, щирим і творчим чоловіком, який завжди приходив на допомогу іншим. Любив природу, відпочинок у лісі, збирання грибів та риболовлю. Захоплювався футболом, складав картини з паперових модулів і писав вірші. Є автором трьох поетичних збірок: «Світанок», «З вірою в серці», «Легенди Раковецького лісу», у яких оспівував любов до рідного краю та природи. Його життєве кредо найточніше віддзеркалюють власні рядки: «Дякую Сонцю, дякую Небу, вдячний Природі, Матері щедрій, за все, що у мене є в цьому Світі».

У 2024 році став на захист України від вторгнення російських окупантів у складі 132 окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Романа Собечка залишилися батьки та брат. Йому було 39 років.

Відтак о 09:30 розпочнеться прощання з воїнами, зокрема:

• Василем Кобрином – у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові,
• Романом Собечком – у храмі Всіх Святих Українського Народу на вул. Петлюри.

Чин похорону усіх трьох захисників відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають їх на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.