12 грудня Львівська громада попрощається з трьома бійцями

У четвер, 12 грудня, Львівська громада попрощається із трьома захисниками, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Андрій Галько – львів’янин.

Навчався у СЗШ № 65 м. Львова. Здобув професію маляра-штукатура у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну, згодом – у Львівському фаховому коледжі ЛНУП за спеціальністю «Обслуговування устаткування систем водопостачання і водовідведення». Працював слюсарем у ЛМР імені Івана Франка.

Зі слів рідних, Андрій цікавився фотографією, любив гори та природу. Був добрим, уважним і турботливим, спокійним і неконфліктним. Завжди відгукувався й допомагав усім, хто потребував. 

У 2023 році став на захист України від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет країни на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 33 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У Андрія Галька залишилися батько та сестра. Йому було 39 років.

Прощання з воїном розпочнеться о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81). Чин похорону відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Ряснянському кладовищі, на військовому полі.

Роман Грицик – уродженець села Лисиничі Львівської області.

Навчався у загальноосвітній школі «Берегиня» м. Львова. Згодом здобув фахову освіту у Технічному фаховому коледжі НУ «Львівська політехніка». Проходив службу у Держприкордонній службі України. Згодом працював монтажником санітарно-технічних систем і устаткування на ПП «Тепло-технічний сервіс».

Зі слів рідних, Роман був справжнім патріотом, брав участь у Революції Гідності. Вирізнявся мотивацією, готовністю підтримати побратимів і впевненим володінням зброєю. Цікавився спортом, пейнтболом та автомобілями. Був членом Вівтарної Дружини при парафії святої Великомучениці Параскевії П’ятниці в селі Лисиничі. Друзі згадують його як щирого, чуйного й завжди усміхненого – справжню «душу компанії».

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист України у складі 7 прикордонного Карпатського загону ДПСУ та 5 Сумського прикордонного загону ДПСУ. Нагороджений відзнаками президента України «За оборону України», «Захиснику Вітчизни», почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом», нагрудними знаками «Відмінний прикордонник», «За мужність в охороні державного кордону» та медаллю «Ветеран війни».

У Романа Грицика залишилися батько, сестри, бабусі, дідусь та кохана дівчина. Йому було 30 років.

Прощання із захисником розпочнеться о 13:00 у родинному помешканні у селі Лисиничі (вул. Стрілецька, 8). Чин похорону відбудеться о 14:00 у храмі Святої Параскеви у Лисиничах (вул. Шевченка). Поховають воїна на місцевому кладовищі у рідному селі.

Юрій Тимуш – уродженець села Гряда Львівської області.

Навчався у Грядівській гімназії ЛМР та Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця ЛМР, згодом – у Львівському музично-педагогічному училищі імені Філарета Колесси. Проходив строкову військову службу у складі Десантно-штурмових військ. Працював вчителем музики та мистецтва у Зарудцівській гімназії ЛМР.

Зі слів рідних, Юрій був добрим і комунікабельним, любив дітей та мав багато друзів. Захоплювався музикою і риболовлею.

Із початком повномасштабного вторгнення боронив Україну на Донецькому напрямку у складі 8 окремої автомобільної санітарної роти Медичних сил ЗСУ. Нагороджений відзнакою президента України «За оборону України», медалями «За оборону рідної держави» та «Ветеран війни».

У Юрія Тимуша залишилися мати, донька, син, сестра, онуки швагро та племінники. Йому було 53 роки.

Чин похорону Юрія Тимуша розпочнеться о 12:00 у храмі Архистратига Михаїла у селі Зашків (вул. Коновальця). Поховають воїна на місцевому кладовищі у Зашкові.