Зустрів ворога впритул на сходах: прикордонник Назар про бої в Бахмуті та евакуацію поранених

Прикордонник Назар із Львівщини у лютому 2023 року брав участь в обороні Бахмута.
Історію бійця опублікувала Державна прикордонна служба України.
Його підрозділ утримував позиції в багатоповерхівці на передовій, де військові постійно перебували під ворожим вогнем.
Під час одного з епізодів оборони прикордонникам довелося вступити в ближній бій із противником, який намагався проникнути до будівлі під виглядом українських військових.
Після закінчення школи у 2019 році Назар вступив до Української академії друкарства у Львові на спеціальність «Менеджмент». Однак через півтора року вирішив пов’язати життя з військовою справою: перейшов на заочну форму навчання та обрав службу в Державній прикордонній службі України.
У березні 2021 року, щойно досягнувши повноліття, він став прикордонником. Навчання при цьому не полишив і у 2023 році здобув диплом бакалавра.
Бойовий досвід Назар отримав під час оборони Бахмута. Його підрозділ займав позиції в багатоповерховому будинку безпосередньо поблизу лінії зіткнення.
Будівля перебувала під постійним наглядом російського снайпера з тепловізійним прицілом, а підступи до неї прикордонники замінували розтяжками, щоб завчасно виявити наближення противника.
«Спочатку був просто шок: усюди постріли, вибухи. Ми замінували підходи до будівлі розтяжками, щоб почути, якщо ворог підбереться впритул. Близько п’ятої ранку побратим визирнув у вікно з тепловізором і в останню мить відхилився. Просто на моїх очах у стіну поруч із ним влучило близько десяти куль.
А вже за п’ятнадцять хвилин під нами одна за одною спрацювали дві розтяжки. Ми зрозуміли: росіяни пішли на штурм», — пригадує Назар.
Під щільним вогнем прикордонники почали переміщатися до сусідньої багатоповерхівки. Однак на сходах несподівано зіткнулися з групою російських військових, переодягнених в українську форму.
Зустрівшись із прикордонниками впритул і не зумівши переконати їх, що вони свої, противники відкрили вогонь. Зав’язався бій.
Після цього військовим потрібно було подолати відкриту ділянку між будинками, яку противник контролював вогнем. Двом групам вдалося перебігти на інший бік, але під час переміщення групи Назара поруч розірвалася міна.
«Уламками зачепило мого товариша, з яким ми разом служимо. Я миттєво кинувся надавати йому першу допомогу: дістав турнікет, затягнув, але навіть не встиг зафіксувати, як прилетіла друга міна. Вона вибухнула просто біля мене. Врятувало лише те, що поруч був вхід у підвал. Спускатися сил уже не було, тож я просто впав туди. Більше ні про що не думав — головне було вижити», — розповідає прикордонник.
Евакуювати поранених вдалося лише надвечір. Побратими та військовослужбовці Збройних Сил України забезпечували вогневе прикриття, адже через безперервні обстріли техніка не могла під’їхати до позицій. Назара довелося виносити на ношах. Четверо-п’ятеро військових майже два кілометри несли його під мінометним вогнем.
«Пам’ятаю, як мене несли на ношах, а навколо без упину падали й падали міни. Єдина думка була — тільки б не влучило по нас», — згадує Назар.
Попереду були тривала реабілітація та відновлення. Проте поранення не стало завершенням його військового шляху. Нині Назар продовжує службу у відділенні інспекторів прикордонної служби «Мостиська».
Після завершення війни він мріє повернутися до звичайного мирного життя: подорожувати країною, спокійно відпочивати й не думати про обстріли та небезпеку. Після пережитого навіть прості речі — прогулянки, зустрічі та можливість вільно будувати плани — набули для нього особливої цінності.






























