Женевська конвенція не здатна захистити медиків у зонах глобальних конфліктів — експерти

Як заявляють міжнародні експерти, за останні два десятиліття медичні заклади та медики все частіше стають жертвами війни, що є прямим порушенням міжнародного права.

– Вибух у лікарні Ахлі Араб у місті Газа став останнім у зростаючій серії жорстоких інцидентів у зонах конфліктів, – зазначив оперативний координатор організації Лікарі без кордонів у Судані Міхіл Гофман.

За його словами, в сукупності такі напади завдали величезної шкоди життєво важливій інфраструктурі охорони здоров’я та персоналу, що є порушенням того, що колись було основоположним аспектом міжнародного права.

Проте, стаття 18 Першої Женевської конвенції, ратифікованої державами-членами ООН після Другої світової війни, свідчить, що цивільні лікарні за жодних обставин не можуть бути об’єктом нападу.

Стаття 20 Конвенції свідчить, що працівники охорони здоров’я аналогічним чином мають бути захищені всіма сторонами.

– Готовність держав розсовувати межі міжнародного гуманітарного права, схоже, зросла, – каже Хофман.

словами експерта в галузі охорони здоров’я та прав людини в Університеті Джонса Гопкінса Леонарда Рубінштейна, в Україні Росія скоїла понад 1 100 нападів на медичні заклади та персонал з моменту початку вторгнення 21 місяць тому.

Рубінштейн зазначає, що характер російських нападів показує: Москва в деяких випадках навмисно завдавала ударів по лікарнях, а в інших без розбору атакувала райони, де розташовувалися лікарні.

– Обидва факти є військовими злочинами. Вони не несуть відповідальності й абсолютно безкарні. Їм все одно, – констатує експерт.

За його словами, ані російські солдати або командири, ані будь-який інший державний або воєнізований суб’єкт, який нападав на медичні установи, ніколи не зазнавали судового переслідування з боку міжнародних органів.

Єдиний випадок, коли навмисний напад на лікарню було передано для судового переслідування до міжнародного суду, був пов’язаний із війною в Боснії.

Хофман зазначив, що напади на медичні заклади ставлять під загрозу охорону здоров’я не тільки тих, хто отримав поранення внаслідок бойових дій, а й тих, хто потребує звичайної медичної допомоги.

– В Україні російські атаки знищили від 10 до 15% медичних закладів. Збиток ще серйозніший, ніж може здатися, – каже колишній заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк.

За його словами, це зовсім інша філософія війни, де життя мирного населення повністю ігнорується.

Ковтонюк наголосив, що українські урядовці працюють із Міжнародним кримінальним судом над збором доказів нападів, щоб висунути звинувачення та відновити принцип захисту медичних працівників.

Росія ж часто заявляла, що на об’єктах, по яких вона вдарила, ховалися українські бойовики, або ж відкидала звинувачення як фейкові.

– Організовані напади на медичні заклади в зонах конфліктів дослідники почали відслідковувати тільки на початку 2000-х років, тому складно говорити з великою впевненістю про тенденцію, – каже Рубінштейн.

За його словами, після України, на частку якої припадає майже половина інцидентів, найпостраждалішою країною стала М’янма. Після військового перевороту 2021 року тут було заарештовано понад 800 медичних працівників.

У період із 2014 до 2016 року сталася серія жахливих вибухів медичних установ в Афганістані, Сирії та Ємені.

Фото: МОЗ