Втратила все! Трагічна історія дівчини з Дніпра

Торік вона мріяла вийти заміж, але втратила коханого на війні. А місяць тому – батьків і дім. Це історія 24-річної Анастасії Швець, яка вціліла у розтрощеному 14 січня російською ракетою під’їзді дев’ятиповерхівки у Дніпрі.

Фото її порятунку з руїн облетіли Інтернет. На них тендітна дівчина в одній футболці тулить до себе м’які іграшки та тримає новорічний дощик. Саме ним Анастасія сигналізувала рятувальникам, що жива. Днями вона востаннє побувала у вцілілій частині своєї квартири, щоб забрати найцінніше.

Вибух застав її у кімнаті на шостому поверсі, куди вона прийшла за 15-ть хвилин до цього – відпочити перед нічною робочою зміною. Дівчина працює пекаркою у торговельній мережі.

– Відклала телефон, накрилася ковдрою, обійняла свою м’яку іграшку. Я просто чую якийсь гуркіт і розумію, що я відкриваю очі, усе в темряві, пил ось цей, цемент. Мене врятувало те, що були двері, які на мене впали й мене прикрили, – Анастасія Швець, мешканка зруйнованого під’їзду.

Настя згадує, що майже одразу зрозуміла, що стався приліт.

– І перше, що я зробила, це я зрозуміла, що я можу вилізти, я подивилася у свій коридор і побачила цю легендарну жовту кухню. І тоді я зрозуміла, що будинку більше немає, – розповідає Анастасія.

Дівчина кликала своїх батьків. Вони у момент прильоту були на кухні — збиралися робити чергову партію окопних свічок, які відправляли на фронт. Сім’я волонтерила.

– Тато якраз понарізав цей картон. Мати збиралася розтопити віск, щоб все це зробити. Але доля вирішила інакше, – додала дівчина.

У той день довкола вирувала пожежа та бігали люди. Настя згадує – аби позначити себе, взяла до рук новорічний дощик, який знайшла серед уламків. Її помітили рятувальники, та дісталися лише згодом, бо на руїнах утворився стрімкий схил.

– І тоді вже до мене на той час також дібрався чоловік-волонтер. Він зі мною весь цей час знаходився там. Дав свій одяг, щоб я не замерзла. Намагався відшукати моїх батьків, – додала Анастасія.

У дівчини була травма голови та подряпані ноги. Вона ледь не відморозила собі пальці. У лікарні Настя пробула 6 днів. Каже – мала надію, що хоч батько вцілів. Бо його, начебто, бачили знайомі. Але за кілька днів після трагедії справдилося найгірше.

– І вже десь через кілька годин на татовому телефонові, у його робочому чаті я побачила повідомлення – Дорогі колеги, Максима і Наталі більше немає. Їх знайшли під завалами, – згадує дівчина.

Днями Настя зі своїм другом підіймалася автовежею до квартири. Лізти довелося через сусідню, прорубавши дірку у стіні. Бо від помешкання дівчини лишилася лише кімната та аварійний балкон. Звідти дістала найцінніше.

– Змогла знайти речі батьків. Також я розумію, що це одяг і він мені буде не потрібен, але як пам’ять – це все, що залишилося. Мабуть, для мене найголовніше, що я змогла знайти там – це футболку мого хлопця загиблого і прапор з шевронами, – поділилася Анастасія.

Нині Настя живе з бабусею. Каже, після трагедії, дуже важко переживає звуки вибухів – тому періодично спілкується із психологом.

– У мене починається істерика. Я не можу дихати, це стрьомно. Наразі мені здавалося, що зі мною все в порядку. А я розумію, якщо щось десь клацнуло, хтось гепнув дверима, якщо хтось просто несподівано ввімкнув світло – я починаю здригатися, – Анастасія Швець.

Все що нині має, каже дівчина, подароване небайдужими людьми. Вона дуже вдячна усім за допомогу. З Дніпра найближчим часом їхати не збирається, але вже попрощалася із будинком.

– Сюди важко приїжджати. Це важко, це боляче. Головне для мене було — це знайти спробу туди залізти, дістати все, що можна було дістати, і сказати квартирі «Бувай!»

2023-02-19