УГКЦ хоче отримати право на богослужіння у Почаївській лаврі, яку орендує УПЦ

Українська греко-католицька церква хоче отримати право проводити богослужіння у Почаївській лаврі, яка наразі перебуває в оренді в УПЦ (МП).

Про це в інтерв’ю виданню Українська правда сказав глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук.

За його словами, УГКЦ не претендує на жодне майно, яке є в руках православних братів.

— Нашу церкву в Російській імперії ліквідували ще 1839 року. І все наше майно віддали православним. Якби ми сьогодні почали вимагати повернення нам того всього майна, ми би почали чергову хвилю релігійної війни.

Він додав, що коли йдеться про Почаївську лавру, то УГКЦ теж не хоче сьогодні “пред’являти якісь майнові претензії комусь”. Водночас, Шевчук підкреслює, що Почаївська лавра – це “історично великий духовний центр нашої церкви”.

— Дослідники київського християнства у Речі Посполитій говорять, що колись була неписана домовленість між православними у Києво-Печерській лаврі і греко-католиками у Почаївській лаврі щодо друку літургійних книг.

Те, що друкували в Почаєві ми, того вже не друкували православні в Києво-Печерській лаврі. Чому? Бо тими книгами ми обмінювалися.

Почаївська Лавра була унікальним центром музичної культури, духовної, релігійної та міжнародної. Шевчук нагадав, що коли Унія була ліквідована, то російські царі перетворили Почаїв на прикордонний форпост.

— А радянська влада спеціально Почаївську лавру з її територією приєднала до Тернопільської області. Для того, щоб знищити Унію в Галичині. Тому ті, хто ухвалюватиме рішення, кому дати доступ для можливості молитися, мусять враховувати, що Почаївська лавра має історичне відношення до нашої церкви, – зазначив Шевчук.

За словами глави УГКЦ наразі не здійснюється ніяких конкретних кроків, щоб отримати доступ до служіння, адже поки церква не чула “про якісь конкретні кроки щодо зміни статусу цього місця”.

Він зауважив, що одна річ – майнові претензії, а інша – право молитися там, де молилися наші предки. Саме тому УГКЦ хоче мати доступ до своєї історичної святині.