Схема Росії не нова: чому США мають припинити грати в гру Кремля – The Hill

Росія не є країною, яка шукає компромісу з Заходом, розглядаючи його як екзистенційного ворога. А її диктатор Володимир Путін сміється з Америки та хоче її послабити.

Таку думку висловив професор Амстердамського університету та колишній американський урядовець Ендрю Чахоян у статті The Hill.

Чому Путін не веде переговори про мир

Видання зазначає, що росіяни зневажають не лише українців, але й американців. За даними Левада-Центру, останнього незалежного соціологічного опитування Росії, три чверті росіян вважають США “поганими хлопцями”.

Натомість Тегеран має увосьмеро більшу прихильність, ніж Вашингтон, а любов до Китаю майже така ж сильна, як і ненависть до Америки.

На його думку, Росія не та країна, яка шукає “перезавантаження” чи компромісу – вона налаштована розглядати США як екзистенційного ворога. У 1990-х роках, коли Росія загравала з демократією за правління Бориса Єльцина, то 70% населення вважали Америку другом, а 15% – ворогом. За Путіна ці цифри змінилися.

— Влада Кремля ґрунтується на брехні своєму населенню про те, що Росія захищається від підступного Заходу, а Європа зображується як васал Вашингтона. За словами Путіна, це не війна з Україною, а війна з НАТО. Як інакше Москва могла б пояснити жалюгідну ефективність своїх військових? – пише автор.

Однак, сувора правда полягає у тому, що українські війська воюють самі. Жодні американські чи європейські війська не долучилися до операції.

Як зазначає автор, США, Європа та інші союзники надають зброю і допомогу – неохоче, часто занадто пізно – і лише тому, що “жодна цивілізована нація не може сидіти склавши руки, поки російські військові силою перекроюють кордони та здійснюють найогидніші воєнні злочини”.

— Наша допомога Україні – це не благодійність, і ми не фінансуємо маріонеткову війну – Америка відстоює свободу і принцип, що суверенні нації не повинні жити в страху перед своїми жорстокими сусідами, – зазначає автор.

Будь-який контакт США з Росією Кремль розглядає як слабкість, якою слід скористатися, а не як жест доброї волі, на який треба відповісти. Також автор наводить слова колишнього прем’єр-міністра Британії Бориса Джонсона, який сказав: Путін не веде переговори. Він сміється з нас.

Автор пише, що Росія, маючи економіку розміром з Техас і демографічний колапс, знає, що вона не є світовою наддержавою. Радше, це кровожерлива клептократія, зациклена на мрії про колонізацію – нездатна забезпечити процвітання народу, але вправна в торгівлі фантазіями про велич в обмін на слухняність.

Чахоян вважає, що Москва, не в змозі піднятися сама, та прагне потягнути Америку вниз, вважаючи, що її найкращий шанс бути значущою полягає не в конкуренції із Заходом, а в його ослабленні.

— Путін брехав про Крим, коли президентом був Обама, брехав про Сирію під час першого терміну Трампа, брехав Байдену про відсутність планів вторгнення в Україну – і бреше зараз. Важко знайти хоч один випадок, коли б Путін не брехав – маніпулюючи, ставлячи в незручне становище або принижуючи західних лідерів, яких він зневажає, – зауважує автор статті.

І прояви цієї зневаги не є прихованими. Після переобрання Трампа у 2024 році державне телебачення РФ показало в прайм-тайм оголені фотографії Меланії Трамп десятирічної давнини. The Hill пише, що це можна було б сприйняти як безглуздий тролінг, але у Росії розуміють, що це зброя психологічної війни – спеціалізація КДБ.

Ще одним проявом відкритого глузування було хихикання Путіна на камеру, коли йому нагадали, що він запізнюється на заплановану телефонну розмову з Трампом. Видання вказує, що запізнення не було випадковістю, а прорахованою грою – доктрині радянських часів, яка полягає в маніпулюванні опонентами, щоб змусити їх діяти всупереч їхнім власним інтересам.

The Hill також нагадує ситуацію, яка розгорнулася в ООН, де США опинилися в компанії Білорусі, Буркіна-Фасо, Північної Кореї, Росії та Судану, які проголосували проти нещодавньої резолюції, яка констатувала очевидне: є різниця між вторгненням і тим, хто піддається вторгненню. Росія, без сумніву, була в захваті від того, що США опинилися в такому дипломатично принизливому становищі.

Ця схема не нова, пише автор. Після Другої світової війни СРСР зрадив своїх військових союзників, зануривши світ у холодну війну, прирікши покоління естонців, латишів, литовців, поляків та інших народів на життя в умовах гноблення. Очікувати, що путінська Росія буде діяти інакше, попри всі докази, – це не реалізм, а омана.

На думку автора статті, для Америки вибір простий – припинити грати в сфабриковану гру, не надавати перевагу режиму, який бачить своєю метою наше приниження, а не компроміс.

Якщо американці хочуть, щоб до них ставилися з повагою, то повинні припинити демонструвати слабкість і виставляти себе на посміховисько. Відмова приймати насмішки Кремля або задовольняти абсурдні вимоги – це не ескалація, а те, чого вимагає національна честь, підсумовує Чахоян.