Ризикований вибір, який окупився в битві з Путіним: The New Yorker про поставки США зброї Україні

Адміністрація Байдена з початку повномасштабного російського вторгнення надала цінні розвіддані та дедалі потужнішу зброю. Видання The New Yorker у своєму матеріалі називає це “ризикованим вибором, який окупився в битві з Путіним”.

Факти ICTV дають повний переклад статті У спробах США озброїти Україну видання The New Yorker.

На початку вересня міністр оборони України Олексій Резніков, вирушив із Києва на авіабазу США в Рамштайн-Мізенбасі (Німеччина), де офіційні особи НАТО зібралися, щоб обговорити військову підтримку України.

Поїздка на відстань близько 1 200 миль (понад 1,9 тис. км), що приблизно еквівалентно подорожі з Нью-Йорка до Міннеаполіса, тривала більшу частину дня. Оскільки рейсів з України немає, Резнікову довелося добиратися до кордону машиною, а решту шляху — літаком.

Вирушаючи зі столиці, він не міг не сподіватися на добрі новини. Українські сили оборони відкрили другий фланг масштабного контрнаступу, несподіваної операції у напрямку окупованої Росією території у Харківській області.

— Я навчився не завищувати свої очікування надто високо, особливо у воєнний час, – сказав Резніков.

Президент України Володимир Зеленський призначив Резнікова міністром оборони минулого листопада, лише за три місяці до російського вторгнення. Резніков – юрист і постійний учасник політики Києва, ветеран радянських ВПС і завзятий парашутист. Зараз він є провідним учасником переговорів щодо забезпечення поставок західної зброї, необхідної для продовження боротьби України.

— Я отримую певний запит від генералів. Потім я пояснюю нашим партнерам необхідність цього, – сказав він.

Під час поїздки Резнікова в Рамштайн війна перебувала, як він висловився, у третій фазі.

— Перший етап полягав у тому, щоб просто стримати ворога в тих місцях, де йому вдалося прорватися.

Це була битва за Київ і за виживання України як суверенної держави, яку Росія фактично програла.

— Другий — стабілізувати фронт і досягти чогось на кшталт рівного протистояння сил на полі бою.

Росія, яка окупувала низку ключових міст на півдні та сході України, зберегла значну перевагу у важких озброєннях; її ракети великої дальності могли сіяти жах і смерть на полі бою та за його межами, розчищаючи шлях для наступу її військ. Але Україна отримала від США та інших країн НАТО достатньо артилерійських систем і боєприпасів, щоб дати адекватну відповідь.

— Це дозволило військово-політичному керівництву країни серйозно задуматися про третій етап. Тобто розпочати наступальну операцію, — сказав Резніков.

Володимир Путін фактично змирився з тупиковою ситуацією другої фази війни, зробивши ставку на те, що в міру того, як лінії фронту утримуватимуться, а конфлікт все більше порушуватиме світові постачання енергії та продовольства, українське суспільство втомиться від війни, а відданість Заходу ослабне.

Існували певні підстави сумніватися в тривалості підтримки США та НАТО — здавалося, вона посилювалася пропорційно здатності України відбивати російські сили.

— Ми бачили, як поставки зброї США сприяли справжньому успіху на полі бою, що, у свою чергу, консолідувало підтримку надання більшої кількості. Але можна уявити все навпаки: якби не було першого, то, можливо, не було б і другого, — сказав представник адміністрації Байдена, який займається політикою щодо України.

Коли почалося літо, Резніков відчув зростаючу втому в деяких західних столицях. Ставлення, за його словами, було таке: Добре, ми допомогли Україні чинити опір, ми вберегли їх від знищення.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та міністр оборони Олексій Резніков. Фото: Міноборони України

Рєзніков та інші офіційні особи хотіли продемонструвати своїм партнерам на Заході, що українська армія може відвоювати великі ділянки території, окупованої Росією.

— Контрнаступ показав би, що одна справа – взяти участь у допомозі жертві, інша – зрозуміти, що ти можеш покарати агресора, – сказав Резніков.

У липні військові представники України, США та Великої Британії зібралися на базі в Європі, щоб обміркувати можливі сценарії. Відправною точкою українців стала широка кампанія на південному фронті, прагнення звільнити не тільки окупований Херсон, а й сотні квадратних кілометрів у Миколаївській та Запорізькій областях.

Військові планувальники збиралися в трьох кімнатах, розділених країнами, де експерти проводили одні й ті ж кабінетні навчання. Вони часто працювали по 20 годин на добу, а американські та британські військові допомагали відточувати стратегію українців.

— У нас є складніші алгоритми та методології, коли йдеться про такі речі, як планування логістики та розрахунок кількості боєприпасів. Ідея полягала не в тому, щоб сказати їм, що робити, а, швидше, у тому, щоб дати їм різні варіанти, щоб перевірити їхні плани, — сказав високопосадовець міністерства оборони.

Початкові командно-штабні навчання показали, що об’єднаний наступ через південний фронт дорого обійдеться для української техніки та живої сили. Це виглядало необачно. Представник Міноборони сказав: Вони запускали цю версію наступу багато разів і просто не могли змусити модель працювати.

На півдні Україна завдавала ударів по російських позиціях за допомогою високоточних реактивних системам США. У відповідь російські генерали перекинули значну кількість підрозділів з Харківської області на північний схід, для підтримки військ під Херсоном. Стратеги зупинилися на ідеї, яка б дозволила скористатися цією вразливістю: наступ на два фронти. Незабаром після цього Резнікову повідомили про плани.

— Мене не вперше вражає здатність наших військових знаходити несподівані рішення. Я зрозумів, що від мене залежало дістати їм необхідну зброю, – сказав він.

Наприкінці серпня українські сухопутні війська почали наступ на Херсон. Це була повільна, виснажлива операція, в якій обидві сторони зазнали великих втрат. Через тиждень війська контратакували російські позиції у Харківській області, що явно застало російських воєначальників зненацька.

Через те, що так багато підрозділів було перекинуто на південь, низку територій на північному сході охороняли недостатньо оснащені російські сили та ОМОН із недостатнім бойовим досвідом. Багато хто з них просто кинув свої позиції і втік, залишивши ящики з боєприпасами і навіть танки. Українські війська мчали місто за містом, часто на західних машинах, таких як Humvee та австралійських бронетранспортерах Bushmaster.

Володимир Зеленський з військовими після звільнення Ізюма, 14 вересня 2022 року. Фото: Офіс президента

Резніков був на півдорозі до авіабази Рамштайн, коли вперше отримав смс про прорив під Харковом. ЗСУ відбили Балаклію, ключове місто в регіоні. Рєзніков малював у голові карту, підраховуючи наступні міста, які можуть бути звільнені. Він їхав з невеликою делегацією, до якої входили перші особи Генштабу та військової розвідки, які також отримували зведення з фронту. Вони почали звіряти записи.

Українські підрозділи просувалися на схід, у бік Куп’янська, важливого логістичного вузла, потім розширилися на північ і південь, відбиваючи ключові дороги та залізничні вузли. Коли Резніков приземлився в Німеччині, 8 вересня, десантники досягли річки Оскіл, за 48 км від того, що ще кілька годин тому було лінією російського фронту. За кілька днів українські військові відвоювали понад 1,8 тис. квадратних км території.

Наступного ранку Резніков зустрівся з міністром оборони США Ллойдом Остіном і головою Об’єднаного комітету начальників штабів Марком Міллі. Вони були проінформовані про контрнаступ і разом з Резніковим відстежували прогрес військових на карті. Обидва зберігали холоднокровність, зазначив Резніков, але вони були явно схвильовані.

— Їхні обличчя сяяли. Вони знали, що відбувається і що це означає, — сказав він.

У другій половині дня Резніков виступив перед групою з 30 міністрів оборони країн НАТО.

— Успіх контрнаступу України — завдяки вам, — сказав він.

Пізніше він сказав журналісту The New Yorker: Звичайно, я мав на увазі США найбільше.

До повномасштабного вторгнення чиновники в Києві часто відчували, ніби політичний істеблішмент у Вашингтоні дивився на їхню країну як на невеликого гравця в геополітичній грі.

— Україна розглядалася не як самодостатня країна, а скоріше, як один з елементів управління відносин з Росією, — сказав радник Володимира Зеленського Михайло Подоляк.

У 2014 році Путін наказав ввести російські війська без розпізнавальних знаків — так званих “зелених чоловічків” — на український півострів Крим, і розпалив сепаратистський конфлікт на українському Донбасі. Тоді Україна мала за основу армію переважно радянського зразка із закоренілою бюрократією та військовою технікою часів холодної війни.

Фото: Getty Images

Попередник Зеленського Петро Порошенко звернувся до Барака Обами з проханням отримати більше та кращої зброї. За словами високопоставленого чиновника Пентагону, Обама побоювався, що “якщо ми посилимо підтримку, росіяни підуть на ескалацію конфлікту, і тоді все піде за спіраллю”. Тодішній віцепрезидент Джо Байден був більш схильний до передачі зброї.

— У нього була позиція, що якби Путіну довелося пояснювати російським матерям, чому труни повертаються додому, це могло б вплинути на його розрахунки, – сказав представник Пентагону.

Українські чиновники були особливо непохитними у своїх запитах на одну зброю – це переносна протитанкова ракета Javelin, яка отримала свою назву через схожість траєкторії її польоту з траєкторією польоту списа.

— Javelin — був єдиною річчю, яка, у розумінні українців, їм дійсно необхідна. Це також була суто оборонна зброя, яка, як вони сподівалися, могла б полегшити нам постачання, — сказав заступник радника з питань нацбезпеки к Білому домі Обами Бен Роудс.

Обама взагалі відмовився надавати будь-яку летальну зброю. Натомість Білий дім зосередиа свої зусилля на підготовці українських військ. На базі поблизу Яворова на заході України за 42 км від кордону з Польщею, інструктори зі США та інших країн НАТО навчали принципів тактики малих підрозділів та готували новий підрозділ українських сил спеціального призначення.

Проте Керол Нортрап, яка тоді була військовим аташе США в посольстві в Києві, сказала, що українців “набагато більше цікавили наші матеріали, ніж наші поради. Вони казали: Нам потрібні речі. А ми відповідали: Ми хочемо вас навчити”.

Дональд Трамп обійняв на посаду, пообіцявши покращити відносини з Росією, що насторожило чиновників у Києві. Але його адміністрація схвалила Javelin. Перша партія — близько 200 ракет і 37 пускових установок — прибула в Україну навесні 2018 року. Наступного року анонімний інформатор повідомив, що під час офіційної телефонної розмови із Зеленським Трамп натякнув, що майбутні продажі Javelin можна пов’язати з “послугою”.

Підготовка до пуску ПТРК FGM-148 Javelin. Фото: прес-служба Операції об’єднаних сил

Трамп хотів, щоб Зеленський розслідував конспірологічну теорію змови, згідно з якою український уряд, а не Росія, втрутився у президентські вибори 2016 року, і наказав розслідувати справу, пов’язану з роботою сина Байдена Хантера у раді директорів української енергетичної компанії Burisma.

Розмова призвела до першої судової справи у справі про імпічмент Трампа. Це також розблокувало військову допомогу США для України: Конгрес за підтримки обох партій забезпечив надання пакету вартістю $250 млн.

Зеленський побачив в обранні Байдена шанс відновити відносини зі США. Навесні 2021 року Росія почала стягувати війська та техніку до кордону України. У вересні того ж року під час зустрічі із Зеленським у Білому домі, Байден оголосив про додаткові $60 млн на допомогу у сфері безпеки, включаючи більше Javelin.

Обидва президенти демонстрували взаємний інтерес і доброзичливість, але Зеленський залишив Вашингтон без зобов’язань щодо двох ключових питань, які він порушив з Байденом: створення шляху для вступу України до НАТО та запобігання запуску газопроводу Nord Sream-2, який дозволив би РФ постачати природний газ до Німеччини та решти Європи в обхід України.

Тієї осені дані розвідки показали, що Росія розмістила понад 100 тис. військових уздовж українського кордону.

— Тоді ми ще не були впевнені, чи ухвалив Путін остаточне рішення про вторгнення. Але безсумнівно, він допускав можливість це зробити, — сказав чоловік, знайомий з дискусіями щодо України в Білому домі.

У листопаді Байден відправив директора ЦРУ Вільяма Бернса у секретну поїздку до Москви. Бернс раніше був послом США в Росії і часто особисто спілкувався з Путіним. Протягом двох днів Бернс зустрічався з найближчим оточенням Путіна, зокрема з директором ФСБ РФ Олександром Бортніковим і головою кремлівського Радбезу Миколою Патрушевим.

У нього також була годинна телефонна розмова з Путіним, який через страх коронавірусу, сидів ізольований у своїй резиденції у Сочі. Бернсу здалося, що голос Путін звучав холодно і безпристрасно, наче він майже вирішив. Після повернення до Вашингтона Бернс передав свої висновки Байдену. Меседж, за словами Бернса, полягав у тому, що “Путін вважав Зеленського слабким лідером, що українці прогнуться, і що його військові можуть досягти вирішальної перемоги з мінімальними витратами”.

Директор ЦРУ Вільям Бернс. Фото: Getty Images

У січні Бернс поїхав до Києва, щоб попередити Зеленського. Щойно минуло православне Різдво, у столиці України панувала святкова атмосфера, вулиці були прикрашені. Зеленський розумів значення розвідданих, наданих Бернсом, але все одно вважав, що можна уникнути широкомасштабного вторгнення.

По-перше, він не хотів робити нічого, що могло б спровокувати політичну та економічну кризу в Україні. Він також переймався тим, що мобілізація ЗС може ненавмисно дати Путіну привід для війни. Бернс з розумінням поставився до цієї дилеми, але наголосив, що небезпека, що насувається, не гіпотетична. Бернс безпосередньо повідомив Зеленського, що російські війська планують захопити аеропорт Гостомель і використовувати його як плацдарм для перекидання військ і техніки.

У Білому домі Tiger Team, що складається з експертів Держдепу, Міноборони, Об’єднаного комітету начальників штабів і розвідувальних служб, провела навчання з прогнозування форми російської атаки. Після приходу до влади Путіна 20 років тому кремлівське керівництво анонсувало широкомасштабні зусилля з модернізації своїх ЗС. ЦРУ та інші західні спецслужби дійшли висновку, що російська армія здолає Україну. За тодішніми оцінками розвідки, Путін очікував, що російські війська захоплять Київ протягом 72 годин.

— Ми думали, що це може зайняти більше днів, ніж очікували росіяни, але не набагато, — сказав представник Міністерства оборони.

Зовні Зеленський поводився так, ніби війна не була неминучою.

— Капітани не повинні залишати корабель. Я не думаю, що у нас тут Титанік, — сказав він ближче до кінця січня.

Але він серйозно сприйняв перспективу російського вторгнення.

— Є різниця між тим, що ви говорите суспільству, і тим, що ви робите насправді. Ми не могли допустити паніки в суспільстві, – сказав секретар РНБО України Олексій Данілов.

За лаштунками Зеленський та інші високопосадовці України просили США про значне постачання зброї.

— На кожному етапі вони просто казали: дайте нам усе, що є на світі. Ми адаптували те, що ми надали, до реальної ситуації, з якою вони зіткнулися, — сказав представник адміністрації.

Наприкінці січня адміністрація Байдена оголосила, що надсилає пакет військової допомоги на $200 млн, який включав ще 300 Javelin і, вперше ПЗРК Stinger, який відіграв ключову роль у розгромі моджахедами армії СРСР в Афганістані.

— Ви не можете захопити країну за допомогою ПЗРК.Але ви можете захистити аеропорт від нападу з повітря, — сказав представник міністерства оборони.

У Києві кілька разів на тиждень почали сідати транспортні літаки ВПС США з ящиками зі зброєю. Адміністрація Байдена також розсекретила підсумки своїх оцінок розвідки, публічно попередивши, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну неминуче. Багато американських чиновників вважали, що Зеленський не готовий прийняти невідкладність загрози. У багатьох розмовах з Байденом Зеленський згадував про негативний вплив розмов про війну на фондовий ринок України та її інвестиційний клімат.

— Справедливо сказати, що той факт, що ці питання залишалися пріоритетними, викликали певні здивування, – зазначив співрозмовник, знайомий з політикою Білого дому щодо України.

Шість місяців тому таліби захопили владу в Афганістані за кілька днів після виведення США. Адміністрація Байдена покладалася на те, що підтримувана США афганська армія зможе завести боротьбу з Талібаном у глухий кут протягом кількох місяців. Коли йшлося про російську загрозу в Україні, чиновники з питань оборони та безпеки США помилилися.

— Я вважаю, що в певному сенсі ми перенесли афганський досвід на українців, – сказав високопосадовець Пентагону.

Михайло Подоляк вважає, що попередження, які надходять із Вашингтона та інших країн, були неповними:

— Вони скажуть: Росіяни атакуватимуть! Добре, тоді який наступний крок? Ви з нами? І здавалося, що відповіді немає.

Іншим джерелом занепокоєння було те, що офіційні особи США погано розуміли український план захисту країни або навіть те, чи такий план існував. Генерал Міллі кілька разів на тиждень спілкувався з головнокомандувачем ЗСУ України Валерієм Залужним.

Очільник Пентагону Ллойд Остін та голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. Фото: Володимир Рунець

Міллі вимагав від нього інформації про те, як Україна захищатиметься, включно з запитом про детальну інвентаризацію запасів зброї. Міллі також запропонував власне стратегічне бачення — акцент на розосереджених мобільних підрозділах, кількох лініях оборони по всій країні та поєднанні звичайних сил і партизанської війни.

— Наше повідомлення не було: Хлопці, вас ось-ось розчавлять, тож вам слід просити миру. Швидше, повідомлення полягало в тому, що ви ось-ось потрапите під каток, тому вам потрібно серйозно зміцнити свій захист, — сказав американський військовий чиновник.

Залужний, схоже, не вагався повідомляти будь-які подробиці. Він не тільки захищав свої плани, він відмовився поділитися розміщенням схованок зброї, які він постійно переміщував і маскував, щоб уберегти їх від знищення або захоплення російською армією. Деякі чиновники США були стурбовані тим, що Залужний, як і Зеленський, не до кінця вірили розвідці США.

— Інші були переконані, що він у це вірив і мав військові плани під рукою, але хотів зберегти їх у секреті від Зеленського, — сказав військовий.

Враховуючи небажання Зеленського ставити країну на військовий лад, висловлювалися припущення, що Залужний, можливо, намагався уникнути можливості того, що його попросять згорнути підготовку. Якщо це було так, сказав американський військовий, можливо, Залужний не хотів ділитися ними з Міллі, бо боявся, що Міллі потім проінформує Білий дім, який у свою чергу щось скаже Зеленському.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний

Нарешті в лютому Залужний погодився поділитися своїм планом захисту України. Військового аташе посольства США в Києві, полковника ВПС, викликали на нараду до Генштабу та показали односторінковий нарис українських позицій та схем оборони. Їй не дали копії, і їй дозволили робити лише рукописні нотатки. Навіть обмовивши ці умови, Залужний був менш ніж готовий. Його підлеглі показали аташе хибну версію плану, замаскувавши весь розмах оборонної кампанії.

Зрештою, стратегія Залужного полягала в тому, щоб за будь-яку ціну не допустити захоплення Києва, а в інших областях дозволити російським військам випереджати їхню логістику та лінії постачання. Ідея полягала в тому, щоб торгувати територією в короткостроковій перспективі, щоб ліквідовувати російські підрозділи, щойно вони будуть дуже розтягнуті.

— Тоді ми нікому не довіряли. Наш план був нашим єдиним малесеньким шансом на успіх, і ми взагалі не хотіли, щоб хтось знав про це, – сказав високопоставлений український військовий чиновник.

У перші дні війни Байден сказав представникам служби нацбезпеки в Білому домі та Міноборони, що США мають три основні політичні інтереси в Україні.

— По-перше, ми не дозволимо, щоб це втягнуло нас у війну з Росією. По-друге, ми повинні переконатися, що зможемо виконати наші зобов’язання перед НАТО за статтею 5. І, по-третє, ми зробимо те, що може допомогти Україні досягти успіху на полі бою. Президент чітко сказав: ми не хочемо бачити Україну переможеною, — нагадав високопоставлений чиновник адміністрації Байдена.

Перед вторгненням адміністрація Байдена відправила кілька тисяч додаткових солдатів до країн-членів НАТО у Східній Європі та Балтійському регіоні, щоб показати, що американські військові готові їх захищати.

З бункера в урядовому кварталі Києва Зеленський проводив селекторну нараду з українськими офіційними особами двічі на день, о десятій ранку та десятій вечора, на тему поставок зброї. США разом із Великою Британією, Чехією, Польщею та країнами Балтії надсилали протитанкову зброю, ПЗРК та стрілецьку зброю. Але українцям, які раптово опинилися у боротьбі за виживання, ці перевезення здавалися дрібницею. Вони хотіли мати більш потужну зброю, включаючи винищувачі, танки, протиповітряну оборону, а також далекобійну артилерію та ракети.

— Поставки були не такими великими, не такими, як хотілося б. Ніхто не вірив, що ми вистоїмо, — сказав Данілов.

Зеленський виявив величезну мужність, залишившись у Києві. За словами Резнікова, спецслужби країни стежили за трьома чеченськими спецгрупами, який послали ліквідувати президента України та інших топполітиків. Зеленський також виявився вправним лідером, демонструючи непокору, щоб сприяти згуртованості вдома та підтримці на міжнародному рівні. Через два дні після вторгнення Associated Press повідомило, що Зеленський відхилив пропозицію США евакуювати його з Києва, заявивши: Мені потрібні боєприпаси, а не поїздка.

— Наскільки мені відомо, цього ніколи не було. Але знімаю капелюха перед Зеленським та його оточенням. Це була чудова лінія, – сказав високопоставлений чиновник США.

Українським силам вдалося запобігти посадці російських транспортних літаків в аеропорту Гостомель. У сільській місцевості навколо Києва російські бронетранспортери застрягли за межами досяжності своїх ліній постачання та стали легкою мішенню для засідок та ударів безпілотників. Побоювання Вашингтона щодо ЗСУ тепер здавались недоречними.

— Очевидно, що у них був план. Тому що без нього, ви не можете бити росіян і майстерно проводити мобільну ешелоновану оборону,  – сказав американський військовий.

Українці виграли ще він одного фактору, який США не врахували: російська гординя і неорганізованість. Путін спланував вторгнення з вузьким колом довірених радників, які планували блискавичний рейд, щоб повалити Зеленського та його уряд.

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Українці знаходили парадну форму всередині захопленої ними російської військової техніки — загарбники думали, що за лічені дні вони пройдуть переможним маршем вулицями центру Києва. Натомість вони опинилися глибоко в українській території без доступу до найнеобхіднішого, як-от їжі та води. Як сказав представник Міністерства оборони: Ми припускали, що в них все добре, але виявилося, що навпаки.

Перші успіхи України змінили ставлення у Вашингтоні.

— Українці добре боролися, що допомогло відкрити шлюзи для значно більшої військової допомоги, – сказав представник Міноборони.

Незважаючи на це, адміністрація Байдена не дала Києву все, що він хотів. В одному списку бажань, який циркулював у Вашингтоні, говорилося, що Україні потрібно 500 ракет Javelin на день; на початку війни виробництво Javelin становило лише близько 2 тис. на рік. Інші пропозиції, оприлюднені Зеленським і офіційними особами України включали безпольотну зону за підтримки авіації НАТО та ППО, не мали успіху.

— Наші інтереси значною мірою збігаються, але вони не ідентичні. Коли ми говоримо щось на кшталт: Це є ескалацією і може втягнути НАТО у війну, вони кажуть: Так, добре. Коли може стати ще гірше для нас? Це вже екзистенціально. Відверто кажучи, на їхньому місці я б мав таку саму точку зору, — сказав представник Пентагону.

Між Міллі та Залужним спалахнула напруга. Україна хотіла більше літаків радянської розробки МіГ-29, яким українські льотчики літали з 80-х років. Київ досяг попередньої домовленості з Польщею, за якою Варшава поставить 20 літаків, а США нададуть Польщі F-16 американського виробництва на заміну. Адміністрація Байдена побоювалася, що політ літаків з території НАТО в спірне небо України буде сприйняте як явна ескалація.

МіГ-29. Фото: Getty Images

Офіційні особи США також скептично сприйняли корисність літаків для України. МіГ-29 — це насамперед перехоплювач для ведення бойових дій у повітрі, а не штурмовик, який може, скажімо, підтримувати піхоту з повітря або атакувати колону танків, а досконаліший російський винищувач Су-35 міг би легко його перехитрити. Залужний сказав Міллі, що в Україні майже не залишилося винищувачів. Міллі наполягав на тому, що в Україні їх ще достатньо. Ці двоє не розмовляли понад тиждень.

— Спочатку їхні розмови були формальними та діловими. Один говорив свій довгий сценарій, а інший – свій. Тепер тон більш знайомий, тепліший, дружелюбніший. Вони розповідають про свої сім’ї, – сказав військовий представник США.

Ніхто достеменно не знав, як Росія відреагує на західні поставки зброї. Офіційні особи США вважали, що Путін піде на ескалацію за одного з трьох сценаріїв: якщо російська армія зіткнеться з повним крахом на полі бою, якщо Путін відчує безпосередню загрозу своєму власному правлінню, або якщо військові США чи НАТО безпосередньо втрутяться в Україну.

Щодо ймовірної відповіді Путіна, офіційні особи у Вашингтоні прогнозують низку тривожних можливостей, від проведення випробування ядерної бомби в Арктиці до застосування тактичної ядерної зброї в Україні. Але оцінка була також така, що, зрештою, Путіна можна стримати. Високопоставлений співробітник розвідки США сказав: Він теж не хоче Третьої світової війни.

На початку квітня російські військові оголосили про повний відхід з Київської області, фактично визнавши, що їхні початкові бойові цілі зазнали невдачі. Тепер РФ змінила тактику на артилерійський штурм Донбасу, використовуючи ракетні удари, щоб зрівняти міста з землею, а потім відправити наземні сили для захоплення завалів. Це означало, що Україні потрібна власна важка артилерія.

— Підрозділ з кількома Javelin мало що може зробити, якщо на вас йдуть двісті танків, – сказав високопоставлений український військовий.

Тоді, за словами українських генералів, артилерійських боєприпасів армії вистачило на два тижні інтенсивних боїв. Україна використовувала 152-міліметрові снаряди, боєприпаси, які багато колишніх держав-членів Варшавського договору успадкували від СРСР. Сили НАТО використовують 155-міліметрові снаряди, і ці дві системи не є взаємозамінними. Проблема полягала не лише у зменшенні запасів боєприпасів радянського калібру в Україні — їх дедалі важче було знайти в будь-якій точці світу.

Фото: Getty Images

На початку війни західні уряди та приватні торговці зброєю домовилися про передачу зброї з Болгарії та Румунії. Серед найбільших схованок були ті, які США та НАТО виділили для афганських сил безпеки, які залишалися незатребуваними на складах у Східній Європі після приходу до влади талібів. Білорусь, де російські війська скупчилися перед вторгненням, мала значні запаси артилерійських боєприпасів, але союзник Росії точно не збирався давати їх Україні.

— Ми бачили, що все менше країн піднімають руки, щоб сказати, що вони мають боєприпаси для пожертвування, – сказав контрадмірал, директор з матеріально-технічного забезпечення Європейського командування армії США Р. Дюк Хайнц.

Залишався інший варіант: Україні доведеться перейти на зброю натівського калібру. 26 квітня на авіабазі США в Рамштайні зустрілися міністри оборони понад 40 країн, зокрема всі держави-члени НАТО. Міністр оборони США Остін, відкрив засідання.

— Україна чітко вірить у те, що вона може перемогти, і всі тут теж. Я знаю, що ми всі сповнені рішучості зробити все можливе, щоб задовольнити потреби України в міру розвитку боротьби, — сказав він.

Перед самітом США погодилися передати Україні дев’яносто гаубиць М777, вперше надавши країні важку артилерію. M777, який був розроблений для підтримки операцій піхоти в Афганістані та Іраку, був потужнішим і точнішим, ніж наявна в Україні артилерія типу гаубиць.

— Остін подзвонив і сказав, що рішення ухвалено. Я зрозумів, що ми перейшли певний Рубікон, – сказав Резніков.

За кілька днів перший контингент українських солдатів — дві команди, що складалися зі стрільця та начальника відділу — прибули до навчального центру армії США в Графенвері на півдні Німеччини. Протягом шести днів американські інструктори навчали їх, як налаштовувати та переміщувати M777, як вручну наводити мішень і як підтримувати рівень азоту та гідравлічної рідини у знарядді. Як сказав один американський інструктор: Це не та рушниця, з якої можна вибити все лайно і продовжувати наспівувати.

Українські солдати в Графенвері вразили своїх американських колег високою мотивацією. Під час однієї з обідніх перерв український військовий повідомив, що його село щойно потрапило під російський обстріл, решта українських солдатів встали, не доївши, і повернулася до навчання.

— Вони тут не для для відпочинку та розслаблення. Вони хочуть повернутися і використати ці речі, — сказав бригадний генерал Джозеф Гільберт, який курирує об’єктом.

До кінця місяця 18 M777 були доставлені на бази в Східній Європі та доставлені до кордону з Україною. Під покровом ночі гаубиці перекинули в невеликі колони вантажівок без розпізнавальних знаків, якими керували українські групи. У міру того, як війна прогресувала, представники оборони США відкрили інші маршрути, доставляючи обладнання залізничними лініями по всій Європі та через порти на Північному морі в Німеччині. Путін та інші російські офіційні особи погрожували ці поставки зупинити. Але, за словами Хайнца, ніхто не потрапив під обстріл.

— Росія знає, як безпекова допомога потрапляє в Україну. Але поки що вони утримуються від нападу на ці центри, тому що не хочуть війни з НАТО, — сказав високопоставлений чиновник Міноборони.

M777 дозволили Україні організувати оборону на Донбасі.

— У будь-якій війні, звісно, ​​важлива не лише кількість, а й якість. Є різниця, коли ви воюєте з сучасною системою зброї або такою, яка не була суттєво оновлена ​​з часів Другої світової війни, – зазначив командир 55-ї артилерійської бригади ЗСУ Роман Качур.

Протягом тижнів його сили стикалися з сильним артилерійським обстрілом з укріплених російських позицій поблизу Донецька, окупованого Росією міста на Донбасі.

— Ми не могли вибити ворога звідти, тому що ми просто не могли до нього дотягнутися. Потім прибули M777. Протягом трьох-чотирьох днів росіяни витягли звідти всю свою артилерію. Це нова ситуація. Ми певною мірою диктуємо їм поведінку, — сказав Качур.

США не мають можливості контролювати місцезнаходження та стан гаубиць здалеку або обмежувати електронним способом їхнє використання.

— Щойно це обладнання потрапляє до них, воно належить їм. У нас немає оціночної картки, — сказав високопосадовець адміністрації Байдена.

Іноді з полів приходили погані новини. В одному випадку сили на сході України перемістили кілька M777 з вогневої позиції в сарай, і за кілька хвилин російська ракета влучила в це місце, знищивши як знаряддя, так і вантажівки, які використовувалися для їхнього перевезення.

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Навіть коли надійшло ще 72 системи — разом із десятками сумісними із НАТО гаубиць із Франції та Німеччини — українські генерали підрахували, що російська артилерія переважає українську усемеро. Щодня російські сили випускали близько 20 тис. снарядів, обстрілюючи Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Зеленський заявив, що в червні щодня гинули до сотні українських військових. Це був найскладніший момент у війні для України, коли Росія уривчасто й дорогою ціною для власних сил прорвала українську оборону та захоплювала територію.

Вашингтон заохочував Україну покладатися на розумне планування та ефективність західної зброї, а не намагатися переграти російську армію. НАТО обрала подібну стратегію на останніх етапах холодної війни, коли у неї було набагато менше танків і артилерії, ніж у СРСР.

— Ми сказали українцям, що якщо вони спробують воювати, як росіяни, вони програють. Наша місія полягала в тому, щоб допомогти Україні компенсувати кількісну неповноцінність якісною перевагою, — сказав високопоставлений чиновник Міноборони.

Україна має парк розвідувальних безпілотників і мережу людей у ​​районах, контрольованих російськими військовими, але її здатність збирати розвідувальні дані на полі бою значно знижується приблизно за 25 км від лінії фронту. Тим часом американські супутники-шпигуни можуть робити знімки позицій військ у будь-якій точці земної кулі. Ближче до землі американські військові літаки-розвідники, що літають уздовж кордонів, доповнюють картину, а перехоплення розвідданих можуть дозволити аналітикам прослуховувати переговори між російськими командирами. Після вторгнення США та інші західні партнери поділилися великим обсягом цієї інформації з Україною.

— Це важлива сфера, в якій нам допомагають США, – сказав експерт із оборони Національного інституту стратегічних досліджень у Києві Микола Бєлесков.

Одного квітневого вечора у центрі координації розвідки десь у Європі українські військові попросили своїх американських та натовських колег підтвердити набір координат. Це стало звичайною практикою. Українські представники можуть запитати перевірку місця розташування російського командного пункту чи складу боєприпасів.

— Ми це робимо, це чесна гра. У деяких випадках американські розвідники та військові офіцери надають цільову інформацію без запиту: Ми повідомляємо їм, скажімо, є батальйон, який рухається на Слов’янськ з північного заходу, і ось, де вони приблизно, — сказав високопоставлений чиновник адміністрації Байдена.

Але, чиновник підкреслив, українські сили самі обирають, по чому бити: Ми не схвалюємо і не заперечуємо цілі.

Але адміністрація Байдена відмовилася надати конкретну розвідувальну інформацію про місцезнаходження високопоставлених російських осіб, таких як генерали чи інші особи.

— Ми провели певні лінії, щоб нас не сприймали як прямий конфлікт з Росією, — сказав високопоставлений чиновник США.

Сполучені Штати передають, наприклад, координати командного пункту, але не інформацію про присутність конкретного командира.

— Ми не намагаємося вбивати генералів. Ми намагаємося допомогти українцям підірвати російське командування та контроль, — сказав високопоставлений чиновник адміністрації Байдена.

Тим не менш, Україна наразі знищила вісім генералів, більшість із них на дальній дистанції артилерійським та ракетним вогнем. Велика кількість загиблих частково є відображенням російської військової доктрини, яка вимагає ієрархічних операцій зверху вниз. У більшості випадків російські офіцери середнього рангу та рядові солдати не мають повноважень ухвалювати рішення, що створює потребу в тому, щоб генерали розташовувалися ближче до фронту.

— Вони залежали від них, щоб контролювати та спрямовувати війська. Це величезна операційна катастрофа, — сказав військовий представник США.

Український запит у квітні стосувався ймовірного місцезнаходження російського військово-морського крейсера та флагмана Чорноморського флоту Москва. Чи могла розвідка США підтвердити, що корабель перебував у певному наборі координат на південь від українського портового міста Одеса? Відповідь була ствердною. Незабаром офіційні особи у Вашингтоні почали бачити в пресі повідомлення про те, що на кораблі стався якийсь вибух. 14 квітня Москва зникла в Чорному морі.

У Києві заявили, що дві українські протикорабельні ракети Нептун, випущені з берега поблизу Одеси, влучили в Москву, що підтверджено розвідкою США. Росія ніколи не визнавала, що удар був, натомість причиною назвала пожежу на борту та шторм. Повідомляється про загибель близько сорока російських моряків.

Після прибуття M777 українська армія все частіше ділиться зі США інформацією про стан своєї зброї на полі бою, чого вона не завжди прагнула робити. Резніков назвав це дзеркальною реакцією на початковий підхід Вашингтона до війни.

— Ви бачите, що вони не довіряють вам серйозної зброї,  то чому ви повинні їм довіряти? — сказав він.

Але коли США та інші західні держави посилили свої зобов’язання, відносини покращилися. За словами Резнікова, “коли ми отримували один пакет допомоги за іншим, і ми бачили, що є реальне бажання допомогти, це дозволяло нам домовитися і вийти на справжній діалог”.

Фото: Генштаб ЗСУ

Західний дипломат у Києві сказав журналісту The New Yorker: Тут це традиційна історія. Ви можете бути неймовірно обережним, до певної пори. Тоді ви стаєте довірливим та відкритим.

Коли військові США проводять операції з силами-партнерами, такими як держава-член НАТО, вони координують бойові рухи на загальній оперативній картинці, або на єдиному цифровому дисплеї, що показує розташування та склад сил.

— З Україною у нас це не зовсім так. Але близько до цього, — сказав військовий США.

Українські командири передають інформацію американським військовим, що дозволяє майже в реальному часі отримати картину їхнього озброєння в Україні.

— Наразі ми знаємо таку ж інформацію про те, що ми дали Україні, як і про техніку у власних військових. Скільки артилерійських установок справні, що на ремонті, де потрібні деталі і які, – сказав чиновник.

У травні українські артилеристи, використовуючи M777 разом із деякими системами радянського періоду, обстріляли великий контингент російських військ, який намагався перетнути понтонний міст на річці Сіверський Донець. Надані США розвідувальні дані дозволили українцям визначити момент перетину російської колони. Це була одна з найбільших втрат російської армії з початку війни. Десятки танків і бронетехніки були знищені, обвуглені на болотистих берегах річки, загинуло близько 400 російських солдатів.

Протягом кількох місяців Україна на вершині списку своїх бажань мала високомобільну артилерійську ракетну систему Himars. У той час як M777 може вражати артилерійські знаряддя, формування військ, танки та бронетехніку на так званій тактичній глибині, Himars може досягати зовсім інших цілей: складів боєприпасів, логістичних центрів, радіолокаційних систем і командних-штабів, які, як правило, розташовані значно далі в тилу ворога.

Система Himars встановлена ​​на стандартній вантажівці армії США, що дає їй можливість “стріляти і тікати” (shoot and scoot), кажучи військовою мовою. Колін Кал, заступник міністра оборони з політичних питань, описав Himars як еквівалент “точного повітряного удару”, який завдається з кузова вантажівки.

Українські військові могли використовувати розширений радіус дії Himars, лише у випадку, коли їхні солдати мали розвідку про те, куди завдати удару.

— Високоточний вогонь і розвідка — це вдале поєднання. Важко мати одне без іншого, — сказав військовий чиновник США.

Дилема перед адміністрацією Байдена полягала не в тому, чи давати Himars Україні, а в тому, які боєприпаси відправити разом з ними. Кожна система може нести або капсулу з шістьма ракетами, відомими як GMRLS, з радіусом дії 64 км, або одну ракету класу земля-земля ATACMS, які можуть досягати 300 км.

— Не Himars несе загрозу. А, швидше, коли він оснащений ракетами великої дальності, які можуть використовуватися для ударів углиб території Росії, — сказав представник міністерства оборони.

Путін надзвичайно параноїчний щодо звичайних ракетних систем великої дальності. У Кремлі, наприклад, переконані, що американські платформи проти балістичних ракет у Румунії та Польщі призначені для обстрілу Росії. Навіть якби Україна погодилася не використовувати Himars для нанесення ударів через кордон, сама лише технічна можливість зробити це може виявитися провокаційною.

— У нас були підстави вважати, що ATACMS – це занадто далеко, — сказав представник Міноборони.

Іншим визначальним фактором були реалії бойових дій всередині України.

— Імператив був: Що потрібно Україні? Не те, що вони просять, а те, що їм потрібно. І ми робимо власну оцінку цього, – сказав глава Пентагону.

Адміністрація Байдена попросила надати список цілей, які українські військові хотіли вразити з Himars.

— Кожна окрема точка сітки була у зоні досяжності GMLRS, а не ATACMS, — сказав представник Міноборони..

Був один виняток: Україна висловила більш амбітне бажання завдати ракетних ударів по Криму, який Росія використовує для поповнення своїх сил на півдні країни і який значною мірою знаходиться поза межами досяжності GMLRS. Під час військових навчань, які проводилися влітку, коли з’явилася можливість застосування ракетних комплексів, було зрозуміло, що Україна хоче, щоб вони “спустошили Крим”, сказав чиновник Міноборони.

— Путін вважає Крим такою ж частиною Росії, як і Санкт-Петербург. Отже, з точки зору управління ескалацією, ми повинні пам’ятати про це, – додав він.

У багатьох розмовах офіційні особи США чітко заявили, що Himars не можна використовувати для ураження цілей через кордон.

— Американці сказали, що є дуже серйозне прохання, щоб ви не використовували цю зброю для обстрілу території Росії. Ми відразу сказали, що це абсолютно не проблема. Ми будемо використовувати їх тільки проти ворога на території України, – сказав український військовий.

Як у випадку з іншими платформами зброї, немає технічного механізму, який би гарантував відповідність. Офіційно США дали зрозуміти, що вся українська територія, незаконно окупована Росією з 2014 року, а не лише та, яку вона захопила з лютого, може бути використана для ударів Himars.

— Ми не сказали конкретно не завдавати ударів по Криму. Але ми також не давали на це згоду, — сказав мені представник Міноборони.

Перша партія Himars з’явилася на полі бою в кінці червня. Протягом декількох днів поширювалися відео, як російські склади техніки та боєприпасів поблизу Донецька вибухають у хмарах вогню та диму. Резніков заявив, що військові використовували Himars для знищення десятків подібних російських об’єктів.

Himars. Фото: Getty Images

Високопоставлений чиновник адміністрації Байдена сказав, що російським військам “довелося скорегувати свою тактику та маневри”, вивівши командні пункти та склади боєприпасів за межі досяжності, що також зменшує їхню корисність у бою. Він сказав: Вони дуже уважно ставляться до присутності Himars.

Кожен пусковий пристрій коштує приблизно $7 млн. За деякими підрахунками, Україна могла випускати більше 5 тис. ракет GMLRS на місяць, тоді як їх виробник Lockheed Martin випускав лише 9 тис. на рік.

— Ми відразу сказали: Ви не отримаєте дуже багато цих систем. Не тому, що ми вам не довіряємо, а тому, що їх просто немає в необмеженій кількості на планеті Земля, — сказав представник міністерства оборони.

У липні міністр оборони Росії Сергій Шойгу доручив командуванням в Україні “пріоритетно наводити на цілі реактивної артилерії великої дальності противника високоточними ударами”. Через два тижні Росія заявила про знищення шести систем Himars. На той час США надали загалом шістнадцять пускових установок, Німеччина та Велика Британія надали дев’ять подібних систем. Представники США наполягають на тому, що всі вони залишаються неушкодженими та функціональними.

Готуючись до контрнаступу цього літа, Україна неодноразово завдавала ударів з Himars по російських командних пунктах і складах боєприпасів у Херсонській області. Кілька ракет влучили в Антонівський міст, який з’єднує місто зі східним берегом Дніпра. Російські підрозділи в Херсоні ризикували бути відрізаними від ліній постачання та матеріально-технічного забезпечення.

— Використання Himars на півдні сприяло високому рівню виснаження російських військ і техніки. Вся російська група на правому березі Дніпра залежить від дуже невеликої кількості переправ, — сказав оборонний аналітик у Києві Бєлєсков.

США також почали постачати в Україну ракети AGM-88, які запускаються з військових літаків і наводяться на електронні передачі від радіолокаційних систем земля-повітря. Ракети призначені для розміщення на американських винищувачах, таких як F-16, але українські ВПС знайшли спосіб встановити їх на свої винищувачі Міг.

— Це був хороший приклад, який відкриває можливість подумати, які ще боєприпаси можна було б адаптувати до українських платформ, – сказав високопоставлений чиновник Міністерства оборони.

Ракети AGM-88 поставили перед російськими військами дилему. Вони можуть або увімкнути свої радіолокаційні батареї та зробити себе вразливими для ударів, або залишити їх вимкненими та втратити здатність виявляти українські літаки та озброєні безпілотники, а саме Bayraktar турецького виробництва.

Американські військові та розвідники обговорювали причину того, що Путін досі не спробував зробити ескалаційний крок, щоб перешкодити подальшим поставкам зброї на західний кордон України.

— У міру того, як ми поглибилися в конфлікт, ми зрозуміли, що можемо надати більше зброї більшої складності та в більшому масштабі, не провокуючи російську військову відповідь проти НАТО. Ми завжди були дуже обережні, а могли б бути більш агресивними весь час? Або, якби ми надали ці системи відразу, вони б справді були дуже ескалаційними? У цьому сценарії Росія була жабою, і ми повільно кип’ятили воду, і Росія до цього звикла, — сказав чиновник міністерства оборони.

Складне становище під час відступу під Харковом виявило фундаментальну слабкість російських військ: їхній особовий склад і техніка були деградовані настільки, що вони вже не могли утримувати захоплену територію, намагаючись вести великі наступальні операції.

Український прапор у звільненій Балаклії

Тим часом українські військові отримували нові хвилі новобранців, які пройшли підготовку до НАТО та західне озброєння. Протягом вересня та жовтня українські сили просувалися далі, відвойовуючи всю Харківську область і просуваючись до міст і сіл на Донбасі, “захист” яких був заявлений Путіним метою війни.

— Ми, як і раніше, бачимо, що політичні цілі Путіна не відповідають тому, чого можуть досягти його збройні сили, – сказав високопоставлений представник американської розвідки.

Цей парадокс є потенційно дестабілізуючим фактором. Розвідка США припускала, що якщо Путін зіткнеться з тим, що він вважав “екзистенціальною” загрозою, він буде змушений піти на ескалацію, можливо, за допомогою хімічної чи ядерної зброї.

— Але зважаючи на те, як він розуміє власну спадщину та місце в історії, принизлива невдача в Україні також може почати виглядати екзистенціальною, — сказав високопоставлений чиновник США.

Після Харкова, коли імпульс війни проти Росії змінився, Путін вирішив підвищити ставку на те, що все частіше здавалося програшним. У своїй промові 21 вересня він оголосив серію псевдореферендумів про анексію окупованих Росією територій на півдні та сході України та дав наказ про “часткову” мобілізацію призовників у Росії. (Незабаром стало зрозуміло, що призов може охопити до мільйона російських чоловіків.)

Путін сказав, що Росія воює не лише з українською армією, а “з усією бойовою машиною колективного Заходу”. В останній, зловісній погрозі він, здавалося, натякав на готовність використати ядерну зброю для захисту тих частин України, які він збирався анексувати.

— Якщо територіальна єдність нашої країни опиниться під загрозою, то для захисту Росії і нашого народу ми, безперечно, використаємо всю зброю, яка у нас є. Це не блеф, — сказав він.

Анексія цих територій, яка була завершена в Росії 5 жовтня і швидко засуджена рештою світу, фактично оголосила четверту фазу війни. Тепер Путін зробив ставку на своє правління на здатність утримувати ці землі, які він з великою помпою оголосив невідворотною частиною Росії. Він робить ставку на те, що ескалація стримає не так Україну, як її прихильників на Заході. Чи будуть США, наприклад, обговорювати використання своєї зброї для ударів по російських об’єктах у Херсоні, як це було щодо цілей у Криму?

— Ми не розібралися з цим до кінця. Але зрозуміло, що нас не будуть залякувати те, що Путін вирішив назвати Росією, — сказав представник американських військових.

А високопоставлений чиновник адміністрації Байдена сказав: Ми стежимо за ядерними силами Росії якомога краще, і наразі ми не бачили жодних ознак того, що Путін зробив серйозний крок у цьому напрямку.

У Києві перспектива російського ядерного нападу водночас жахає і не є показником.

— В України немає іншого вибору, окрім як звільнити всі свої території, навіть якщо існує можливість ударів із застосуванням зброї масового ураження, — заявив Подоляк.

Україна не має власної ядерної зброї — вона відмовилася від свого арсеналу в 1994 році в договорі, підписаному, зокрема, США та Росією, тому будь-яка відповідь мала б надійти із Заходу.

— Питання не в тому, що ми будемо робити, а в тому, що робитимуть світові ядерні держави і чи справді вони готові підтримувати доктрину стримування, – казав Подоляк.

Він закликав західні ядерні держави, особливо США, чітко висловити свою відповідь: Надішліть повідомлення Путіну зараз, а не після того, як він завдасть удару: Дивіться, будь-яка ваша ракета призведе до того, що шість наших ракет полетять у вашому напрямку.

На початку жовтня Росія завдала серії ракетних ударів по Києву та низці інших міст, у результаті чого загинули понад 30 людей та було пошкоджено цивільну інфраструктуру по всій країні. Атаки, що сталися у відповідь на потужний вибух, який пошкодив Кримський міст, надали нову потужність закликам України до передачі ППО. За словами високопоставленого чиновника Міноборони, проблема забезпечення такої зброї є більше технічною, ніж політичною: Тут не так багато запасних систем протиповітряної оборони, щоб надати.

NASAMS. Фото: kongsberg

ЗC США не збираються вивозити свої наявні батареї Patriot або NASAMS — дві наземні системи ППО, про які просила Україна — скажімо, з Південної Кореї чи Близького Сходу. Їх необхідно виготовити і закупити. Однак, за словами посадовця Міноборони, Україна має отримати перші два NASAMS наприкінці жовтня або на початку листопада, а згодом буде ще більше.

Адміністрація Байдена також оголосила про пакет військової допомоги вартістю понад $1 млрд, завдяки чому загальна сума, яку США витратили на озброєння України за останній рік, досягла $16 млрд. Серед ключових пунктів у цьому пакеті були додаткові 18 систем Himars, що більш ніж удвічі перевищує кількість в арсеналі України.

Українські офіційні особи наразі розглядають низку варіантів, які, як вони стверджують, дозволять вести ще більш агресивні контрнаступи: сучасні бойові танки НАТО, винищувачі, такі як F-16, і ракети великої дальності для ударів по матеріально-технічних центрах і складах боєприпасів в Криму. Резніков упевнений, що такі поставки неминучі.

— Коли я був у округу Колумбія в листопаді, перед вторгненням, і попросив Stinger, мені сказали, що це неможливо. Тепер це можливо. Коли я попросив 155-міліметрові гармати, відповідь була ні. Himars, ні. Harm, ні. Тепер усе це — так. Тому я впевнений, що завтра будуть танки, ATACMS і F-16 — сказав він.

За допомогою США та НАТО, продовжив він, українська армія показала, що Росії можна протистояти. Він додав: Ми не боїмося Росії і ми просимо наших партнерів на Заході також більше не боятися.