Радбез ООН: чи можлива докорінна реформа органу після війни в Україні та виключення РФ

Сьогодні, 24 жовтня, у світі відзначають день Організації Об’єднаних Націй. Саме цього дня 1945 року на конференції у Сан-Франциско 51 країна ратифікувала договір про створення ООН. Україна однією з перших підписала Статут й увійшла до групи країн-засновниць.

Організація об’єднує 193 держави, які прагнуть підтримання миру й міжнародної безпеки, розвитку співробітництва між державами.

Наразі перед Організацією стоїть колосальний виклик – завершення війни в Україні, найбільшого воєнного конфлікту з часів Другої світової. Ще додався військовий конфлікт на Близькому Сході – між Ізраїлем та ХАМАСом/Хезболлою.

7 травня 2022 року Радбез ООН одностайно підтримав заяву за фактом війни в Україні. У заяві зазначалося про глибоке занепокоєння щодо підтримки миру і безпеки.

Надалі в ООН, зокрема й генсек Антоніу Гутерреш, неодноразово висловлювали “глибоку стурбованість” і закликали до припинення війни в Україні. Українців такі заяви лише дратували, бо жодної користі вони не приносили й були просто словами.

Факти ICTV розбиралися, чому ООН протягом війни довела свою неспроможність у розв’язанні конфлікту в сучасному світі, а Росія досі є постійним членом Радбезу.

Реформа Радбезу Організації Об’єднаних Націй

Радбез ООН складається з 15 країн-членів: 5 постійних і 10 непостійних, яких обирають на два роки за географічною ознакою. Постійними членами Радбезу ООН є США, Велика Британія, Китай, Франція та Росія. Усі вони мають право вето. Непостійними членами наразі є: Албанія, Бразилія, Габон, Гана, Індія, Ірландія, Кенія, Мексика, Норвегія, ОАЕ.

До реформування Радбезу ООН вже не раз закликали світові лідери, наприклад, президент США Джо Байден, президент України Володимир Зеленський, німецький канцлер Олаф Шольц. За словами останнього, нинішній Радбез походить з часів, коли світ був організований інакше. Володимир Зеленський вважає, що сьогодні неможливо розв’язувати питання війни та миру, оскільки Російська Федерація досі в Радбезі та ще й користується правом вето. Премʼєр Португалії Луъш Монтенегру вважає, що представництва деяких регіонів у Радбезі лише заважають його діяльності.

Сполучені Штати в рамках реформи пропонують створити у Радбезі ООН два постійних місця без права вето для африканських країн та ще одне виборне місце для малих острівних держав, що розвиваються. Однак США не пропонують змінювати кількість країн, які мають право вето. На сьогодні це США, Британія, Франція, Китай та РФ.

Держсекретар США Ентоні Блінкен говорить, що ООН потрібно перетворити на сучасний інструмент, який відповідатиме реаліям сьогодення, а не світу 1945 року. Він наголосив, що принципи Статуту ООН не повинні аж ніяк порушуватись – ніхто не має права перекроювати кордони країн силою.

Президент Естонії Алар Каріс наголосив, що за останні роки світ вже побачив достатньо глобальних криз та конфліктів. А війна Росії, постійного члена Радбезу ООН, є повною зневагою Статуту ООН. Саме тому Радбез потребує реформування, щоб запобігти злочинам проти людяності та воєнним злочинам.

Президент Фінляндії Александер Стууб вважає, що Росію взагалі треба виключити з Радбезу ООН, а до постійних членів доєднати представника Латинської Америки та ще по двоє з Азії та Африки. До того ж треба скасувати право вето однієї держави. Президент Європейської ради Шарль Мішель також вважає, що Радбезу ООН вже час відмовитися від права вето, бо це лише паралізує роботу органу.

А ось генсек Антоніу Гутерреш дуже скептично ставиться до скасування права вето, хоча підтримує розширення Радбезу ООН новими постійними членами.

Політолог Олег Саакян у коментарі Фактам ICTV наголосив, що ООН і Рада безпеки створювалися у XX столітті під виклики того ж таки століття і було сформовано виключну роль членів Радбезу ООН як відповідальних за світовий порядок.

– І оця виключність призводить до того, що наразі, щоб вигнати Росію з Радбезу, ООН потребує реформування самої ООН і визнання того, що у нинішньому вигляді вона недієва, – наголосив Олег Саакян.

Виключення Росії з Радбезу ООН

За його словами, цією виключністю користується не тільки Росія, свого часу користувалися і Сполучені Штати, неодноразово і Китай. Тому викидання Росії з ООН призвело б до деструкції цієї моделі, а на заміну їй нічого ще не з’явилося.

Експерт зауважує, що є механізм виключення Росії через Генеральну Асамблею ООН, але це потребуватиме загальносвітового консенсусу, якого за нинішніх умов добитися неможливо, бо на місці Росії згодом може опинитися будь-яка інша країна. І тому питання з Росією в ООН виходить далеко за межі питання Росії. Це питання, скоріше, про саму систему і про прецедентність, на яку країни-члени не готові йти.

– Є ще чисто теоретична можливість перегляду спадковості за Росією місця Радянського Союзу. Це те, що просувала частина українських експертів. Але так само тоді виникає питання, хто допустив це порушення? І, як у будь-якому розслідуванні, головне не вийти на самих себе, – наголосив Олег Саакян.

За його словами, навряд чи західні лідери погодяться на перегляд спадковості місця СРСР, яке Росія фактично узурпувала за мовчазної активної згоди всіх ключових членів Радбезу ООН.

Зловживання правом вето

Політолог Олег Саакян нагадав, що Україна пропонувала варіанти, коли резолюцією Генеральної Асамблеї країна-член Радбезу ООН визнається агресором, і тоді анулюється її право вето й обмежуються її функціональні можливості в статусі постійного члена Радбезу ООН.

За словами Олега Саакяна, це могло би бути ефективним механізмом за умови політичної волі й консенсусу щодо обмеження влади агресора. Але інші країни бояться того, що вони можуть опинитися на місці Росії. Наприклад, Китай не підтримає таке рішення.

– І тому досягнути згоди навколо цього буде вкрай важко, майже неможливо. Ба більше, у випадку створення такого механізму є ризик того, що в майбутніх агресіях навіть резолюції ООН буде складно ухвалювати, – наголосив політичний експерт.

Олег Саакян зауважує, що російсько-українська війна сталася якраз через всі ці вади ООН. Саме ООН допустило цю війну. І очікувати від організації, що вона зможе впоратися з цією ситуацією, коли вона і є частиною проблеми, було б вкрай дивно.

Тому тут постає питання глибокого реформування ООН за результатами російсько-української війни, або вже повне перезавантаження архітектури міжнародної безпеки.

– Зараз я б не сподівався на реальні можливості в рамках ООН досягнути якогось кращого результату. Те, що мертве, померти не може, – підсумував політолог.

Гутерреш поїхав до Путіна на саміт БРІКС

Сьогодні в російській Казані розпочався 16-й саміт лідерів країн БРІКС, куди приїхав і генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. До речі, перший Саміт миру, організований Україною у Швейцарії, генсек проігнорував. Представник Гутерреша Фархан Хак заявив, що генеральний секретар ООН на саміті БРІКС зустрінеться із російським диктатором Володимиром Путіним, щоб обговорити війну в Україні.

За словами Олега Саакяна, логіку Гуттереша не приїхати на Саміт миру, але приїхати до Путіна можна пояснити тим, що на українському саміті ООН не має своєї виключної ролі через її імпотентність перед обличчям найбільшого виклику для безпеки у XXI столітті.

А на саміті БРІКС із Путіним Гуттереш намагається забезпечити якесь місце для ООН в переговорному процесі і в контексті російсько-української війни. Тим самим виправдати існування ООН як структури й себе як генсека.

– Якщо говорити не про раціональні мотивації, а приховані або ірраціональні, то ні для кого не секрет, що пан Гутерреш завжди тяжів до клубу антиамериканських країн. І багато в чому коливався разом із лінією Китайської комуністичної партії у своїй діяльності, – наголосив політолог Олег Саакян.

Тобто можна сказати, що Китай на саміт БРІКС збирав усі свої впливи, щоб задати максимальну статусність цій події. Тому навряд чи хтось здивований, що між Самітом миру у Швейцарії й самітом БРІКС в Казані генсек ООН Антоніу Гутерреш обрав другий.