Протести в Грузії – що відбувається в Грузії і до чого це призведе – читайте у матеріалі Фактів ICTV

У вівторок, 7 березня, у Тбілісі пройшли протести через ухвалення парламентом Грузії у першому читанні проєкту закону, який дасть змогу оголосити неурядові організації та низку медіа “агентами іноземного впливу” (так званими іноагентами).

Чому цей законопроєкт так обурив грузин і чого очікувати далі – у матеріалі Фактів ICTV

Політологиня Олеся Яхно вказує, що цей законопроєкт схожий на російський закон, який був прийнятий в 2012 році, а потім поступово ставав все більш жорстким. Наразі ж у РФ його формулювання дійшло до того, що іноагент – це не просто той, хто отримує фінансування за кордоном, а той, хто підпадає під вплив інших країн, що є дуже розмитим для трактування. Країна-агресор використовує це для боротьби з опозицією.

За словами експертки, ухвалення такого закону може поставити хрест на європейській та євроатлантичній інтеграції Грузії.

– Власне це і спровокувало такі протести, тому що мова йде не просто про закон, а про те, що його прийняття може якраз призупинити рух у європейському та євроатлантичному напрямку. Це може призупинити певні програми співпраці з ЄС, – зазначає вона.

За її словами, за останні кілька років з боку Євросоюзу вже звучала критика, що у Грузії наростають певні авторитарні тенденції і що навіть на рівні законодавства не все можна вважати таким, що свідчить про поступ Грузії у бік європейської інтеграції, а не навпаки.

– В певній мірі це такий переломний момент, який відкрив ті процеси, які відбувалися декілька років до цього, але не мали такого резонансу всередині самого грузинського суспільства, – зазначає політологиня.

Експертка вказує, що дані події говорять про те, що боротьба за пострадянський простір продовжується.

– Ми знаємо, що вже Молдова зіштовхнулася з протестами, які можуть фінансуватися з боку Росії. Так само і у Грузії є ризик, що певні настрої фінансуються РФ. Пострадянські країни, які не захищені ніяким блоком військовим, і які мають інституції з досить високим рівнем корупції, все таки вразливі для гібридних або напівгібридних спроб, – каже вона.

Водночас Олеся Яхно не виключає, що якби не було повномасштабного вторгнення РФ в Україну, то правляча коаліція могла б не звертати увагу на протести, але на фоні війни все, що може бути пов’язано з РФ, сприймається дуже чутливо і набуває великого резонансу.  

Вона вказує, що особливо на пострадянському просторі повинна бути визначеність, тому що всі розуміють ціну питання.

– Якщо показати, що якась країна на пострадянському просторі може навіть частково йти шляхом Росії, це буде сприйматись як негативне. Як те, що в РФ є площина, де вона може працювати, де вона ще може нав’язувати свою картину світу, – додає пані Олеся.

У Грузії парламентсько-президентська форма правління, тому навіть попри те, що президентка Грузії Саломе Зурабішвілі пообіцяла накласти вето на цей закон, парламент все одно зможе його подолати.

Водночас, якщо він це зробить, зіткнеться з критикою як з зовнішнього боку, зокрема ЄС, так і з внутрішнього, адже може розпочатись процес певних акцій всередині країни.

– Якраз на наступних виборах строкових чи дострокових правляча партія може втратити, тому що це буде мати синхронну критику як зовні, так і всередині, – додає фахівчиня.

Політологиня відзначає, що цей законопроект по суті став точкою біфуркації, яка поставить питання, наскільки Грузія рухається на рівні реальних кроків в бік ЄС та НАТО.

– Я думаю, що це такий переломний момент. Сподіваюсь, що все завершиться тим, що верх візьме суспільство і ті політичні сили, які виступають за рух до ЄС та НАТО не просто на словах, а які реально за те, щоб це мало підтримку всередині законодавчого органу, – підсумовує вона.