ППО України: як працюватиме щит із наданих систем

Із 24 лютого Україна просить закрити небо, надати системи, які зможуть бути ефективними проти російських ракет та авіації. Експерти кажуть, що Україна зверталася за ними й раніше, до початку повномасштабного вторгнення, але на це не було політичної волі партнерів. На останньому засіданні міністрів оборони союзників у Рамштайні нарешті вирішили максимально допомогти Україні. На які комплекси може розраховувати Україна та як вони допоможуть нам, Фактам ICTV розповіли військові експерти.

Як працюють ці установки ППО і скільки їх треба

На цю хвилину відомо, що партнери надали або в процесі передачі, або ж планують передати такі протиракетні комплекси: IRIS-T (Німеччина), NASAMS (США), HAWK (Іспанія), Crotale (Франція).

– Вони всі більш-менш однакові. Це все системи середнього радіусу дії, десь в межах 40-60 км за дальністю і до 25 км по висоті. Вони всі здатні боротися не тільки з повітряними цілями, а й з аеродинамічними цілями, і з літаками, і з ракетами. Різниця тільки в модернізації. Припустимо, модернізація системи HAWK десь 90-ті роки, системи Spyder ще раніше – 80-х. А от системи IRIS-T і NASAMS – більш сучасні, сьогоденні, – розповідає військовий експерт Олег Жданов.

Скільки потрібно комплексів, щоб ефективно захистити Україну, сказати непросто. Однак принцип логічний: що більше – то краще.

– Скажу так: одна батарея NASAMS чи IRIS-Т може прикрити одне місто. Невелике місто, а на Київ потрібно дві-три батареї, або чотири. І рахуйте, якщо у нас 24 обласних центри, і потрібно по дві батареї на місто, то вже потрібно 48 батарей, а якщо взяти всю територію України, то таких батарей потрібно під сотню, – пояснює Жданов.

Вони знищують цілі, які виявляють, але також можуть надавати координати для інших систем.

– Спочатку, так, спершу вони все, що самі виявили, те і знищують, у міру того, досягають вони цих цілей чи ні. А взагалі перспектива така, що їх треба інтегрувати в нашу систему протиповітряної і протиракетної оборони, – зауважує експерт.

Що таке інтегрована система ППО

Саме побудова інтегрованої системи ППО – мета України. І це головний акцент, який був озвучений під час останньої зустрічі в Рамштайні.

– Якщо ми говоримо про ППО країни, зокрема такої великої, як Україна, питання постає не в системах ЗРК, а насамперед у комплексності підходу. А це означає щільне, суцільне радіолокаційне поле. Тобто воно має складатися з радарів різних типів, радарів з різними можливостями стосовно виявлення цілей, зокрема і великої дальності, і повітряного базування, – наголошує директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Тоді всі радари, які є на території України, працюють на спільну мету – виявити ціль. Навіть ту, яка піднялася в небо ще на території Росії. Обмінятися інформацією, щоби зрештою знищити ціль.

– Тобто ми виявляємо їх, щойно ці запуски сталися, і ведемо їх аж до знищення. Коли ж говоримо про комплекси середньої дальності, як-от NASAMS або IRIS-Т, вони самі по собі є об’єктовими комплексами, тобто можуть захищати місто, якийсь об’єкт або певну територію. Якщо ж ми ці комплекси приєднаємо до системи, тоді ці комплекси вже набирають властивості абсолютно інші – не об’єктові, а всієї території. Особливо якщо б нам ще вдалося отримати далекобійні системи, як PATRIOT. Тоді при під’єднанні до радарної системи ми могли би – на дальніх підступах до України, навіть на території Росії – могли би знищувати ці ракети, щоб уламки цих ракет падали на росіян, а не на українців. Я думаю, це було б справедливо, – каже Михайло Самусь.

Тобто, це все, як одна комп’ютерна система, до якої приєднані комплекси – як радарні, так і зенітно-ракетні.

– І ця система може автоматично давати поради командувачу, які комплекси найкраще можуть виконати це завдання. Тобто, якщо вони бачать, що наближається 10 ракет із такого-то напрямку, система, знаючи характеристики ЗРК (тобто, тут стоять PATRIOT, тут стоять NASAMS, БУК, С-300, там стоять IRIS-Т), автоматично перерозподіляє ці можливості. Навіть якщо ракета почне маневрувати, ухиляючись, система автоматично почне перерозподіляти завдання між всіма комплексами. Навіть можна передавати цю інформацію відділенню ППО, – наголошує експерт.

Ця ж інформація буде надходити і повітряним силам, літакам-винищувачам. Водночас система показуватиме: якщо на цій ділянці фронту достатньо ЗРК, авіацію можна не задіювати. І навпаки: якщо протиракетних комплексів бракує, варто підійняти винищувачі.

– У тому й полягає ідея, що за інтегрованого підходу система автоматично визначає найбільш оптимальний варіант, аби не витрачати зайві ресурси. Тому що це все дуже цінне. У нас противник, у якого сотні й тисячі ракет, нехай і не найновіших. Але для українського суспільства байдуже, яка це ракета, якщо вона цілить по цивільних об’єктах, – констатує Самусь.

Чому комплексів ППО так мало у світі

Сучасних комплексів ППО вельми небагато з різних причин: вони тривалий час вважалися непотрібними, їхнє виробництво є дорогим і повільним.

– Комплекси NASAMS та IRIS-Т SLM є унікальними. Німецьких комплексів навіть немає ще на озброєнні Бундесверу, тому що довгі роки наші європейські партнери скорочували збройні сили, не закупляли нові комплекси ППО, адже вважали, що це непотрібно, робили ставку на винищувальну авіацію. Взагалі, якщо згадати доктринально, що відбувалося там 15 років тому, вважалося, що найбільша загроза, зокрема і повітряна, це терористична загроза. Тобто, що хтось захопить літак, і надзвукові винищувачі були потрібні, щоб якось змусити захоплений літак сісти або змінити курс. Ніхто не розглядав можливості такої великої конвенційної війни, з якою ми зіткнулися, тому не інвестували у ці комплекси, – визнає Михайло Самусь.

Приватні компанії переважно розробляли такі системи на експорт. Наприклад, комплекси IRIS-Т SLM пройшли випробування, але вони не стояли на озброєнні армії Німеччини, бо Німеччина не хотіла їх закуповувати. Вони пропонувалися на експорт.

– Зараз Україна виявилася першим клієнтом, покупцем чи отримувачем, який буде одразу використовувати їх на полі бою. Те саме з NASAMS. Їх виготовляли поштучно. У поляків було те саме. З 2010 року вони вирішували, який комплекс обрати. У 2019 році прийняли рішення, що це буде PATRIOT, і от зараз вони досі не отримали свої комплекси. Тобто це дуже довгий процес. Раніше це було нормально. Багато з політиків просто не розуміли цього. Вони думали, що це просто дорогі іграшки, це бізнес, на якому ОПК робить собі гроші. Навіщо ці протиракетні комплекси? Які загрози? Всі торгуємо газом з росіянами. Зараз ситуація інша, це вже не бізнес, це вже реальні інструменти, які допомагають нам вижити. Треба розуміти, що їх дуже мало. Не було таких ліній, які би виготовляли 100 комплексів на місяць, – пояснює експерт.

У зв’язку з браком цих комплексів Україна має просити США розконсервувати системи PATRIOT, яких є чимало, хоча і застарілих.

– Йдеться, наприклад, про те, щоби Сполучені Штати діставали зі своїх баз зберігання, де, очевидно, є десятки комплексів PATRIOT. Вони застарілі, але я думаю, нам і застарілі комплекси будуть дуже корисні, бо нашим БУКам чи С-300 теж по 40-50 років мінімум. Тож якщо якийсь PATRIOT є застарілим, нічого страшного. Нам головне, аби ці системи могли збивати російські ракети, чи літаки, чи вертольоти, – зауважує Самусь.

І сучасні системи, і застарілі можуть співіснувати та спільно виконувати завдання.

Чи варто розробити власний комплекс ППО

У перспективі Україна має подбати про свою незалежність, яка залежить, зокрема, від спроможності виробництва зброї, кажуть експерти.

– Дуже хороший приклад – Ізраїль. З чого Ізраїль почав свій військово-промисловий комплекс? З будівництва патронного заводу. Вони почали виробляти боєприпаси, і стали незалежними від США стосовно постачання цих боєприпасів. Те саме колись зробив Азербайджан. Вони побудували виробництво боєприпасів до всіх радянських зразків озброєння. Ми вісім років розмірковували, будувати чи не будувати патронний завод. Хоча от ми протикорабельний комплекс Нептун зробили майже за три роки. У нас дуже добра конструкторська школа стосовно радіолокаційних станцій, і в нас дуже потужна школа ракетобудування. І якщо це поєднати, то протиповітряний комплекс зробити не проблема, – переконаний Олег Жданов.

Також уже сьогодні треба ще більше наполягати на передачі Україні літаків західного зразка. Те, як наші пілоти досі закривали небо, просто вражає. Однак наші літаки – не вічні і теж не нові, а пілоти абсолютно в змозі освоїти західні машини. Аби була на це політична воля західних партнерів, адже розмова про літаки ведеться вже понад пів року.