Під одним дахом з родичами під час війни: як зберегти стосунки

Все частіше в кабінетах психологів лунають фрази: “Ще трохи й ми всі приб’ємо один одного”, “я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти один одного”, “якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися”…

Адже через війну чимало українських сімей змушені жити разом з батьками, дорослими дітьми, бабусями і прабабусями. Так що зовсім не дивно, що кількість внутрішньосімейних конфліктів зростає.

Чому так складно жити разом

Кожен українець щось втратив через війну. І це не обов’язково люди. Домівка, звичне життя, улюблені речі, книжки, спосіб життя – втрачено все. А кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти.

Це складні емоції  для всіх. Як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Іншими стали і умови життя. Неможливість хоч ненадовго усамітнитися викликає у людини почуття, що вона більше собі не належить.

Що з цим робити

1. Починайте говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.

2. Розподіліть родинні обов’язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.

3. Знайдіть час для себе. Наприклад, не обов’язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.

4. Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад, родинні прогулянки або перегляд фільмів).

5. Не накопичуйте негатив. Виявляйте емоції частіше, але у полегшеній  формі, не чекаючи на вибух емоцій.

6. Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!

Джерело: Психологічна підтримка

Все частіше в кабінетах психологів лунають фрази: “Ще трохи й ми всі приб’ємо один одного”, “я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти один одного”, “якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися”…

Адже через війну чимало українських сімей змушені жити разом з батьками, дорослими дітьми, бабусями і прабабусями. Так що зовсім не дивно, що кількість внутрішньосімейних конфліктів зростає.

Чому так складно жити разом

Кожен українець щось втратив через війну. І це не обов’язково люди. Домівка, звичне життя, улюблені речі, книжки, спосіб життя – втрачено все. А кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти.

Це складні емоції  для всіх. Як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Іншими стали і умови життя. Неможливість хоч ненадовго усамітнитися викликає у людини почуття, що вона більше собі не належить.

Що з цим робити

1. Починайте говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.

2. Розподіліть родинні обов’язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.

3. Знайдіть час для себе. Наприклад, не обов’язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.

4. Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад, родинні прогулянки або перегляд фільмів).

5. Не накопичуйте негатив. Виявляйте емоції частіше, але у полегшеній  формі, не чекаючи на вибух емоцій.

6. Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!

Джерело: Психологічна підтримка