Оперують під КАБами та ракетами – реалії роботи військових медиків

Військові медики – ті, хто робить операції, там де це здається неможливим.

Ці люди ставлять на ноги найтяжчих поранених, хоча і самі доволі часто – ціль для ворога. Вони навчилися оперувати навіть тоді, коли по них летять ракети й КАБи, а на територію шпиталю проривається ворожа ДРГ.

Спеціальний репортаж журналістки Факти ICTV Марії Малєвської із харківського шпиталю покаже роботу військових медиків.

Як працюють військові медики

Дмитро Макаров – керівник клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації шпиталю. До війни був лікарем столичної Феофанії, а потім пішов до військкомату добровольцем.

Дмитро розповідає, що живе прямо в шпиталі, як і багато хто з його колег.

– Кількість роботи є просто неймовірна наразі, тому так, є місце де відпочити – уже добре, – каже медик.

Непритомного бійця, разом із апаратом штучної вентиляції легень, везуть на томограф. Так дуже часто виявляються поранення, котрі не помічені на попередньому етапі.

– Уламки та кулі можуть зайти у тіло дуже складною траєкторією, – пояснює лікар-анестезіолог Едуард Корф.

Едуард Корф був мобілізованим.

– На ногах проводимо близько 26-28 год. Якщо буде більше лікарів, то ми зможемо працювати трохи в іншому розпорядку, – говорить Едуард Корф.

Ціна помилки медиків дуже висока – а через таке виснаження допустити її дуже багато ризиків.

Після КТ бійця готують до операції. В його мозку – осколок. Поки він буде в палаті реанімації – під пильним наглядом медсестер-анестезисток та лікарів.

– Розуміють вони нас – не розуміють, але ми намагаємось говорити, встановлювати якийсь контакт, щоб вони не почували себе непотрібними, – розповідає сестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Олена Можанська.

Нестача медиків

Таких працівниць, як Олена у шпиталі бракує. Особливо це відчувається, коли одночасно надходить велика кількість поранених.

– Якщо елітні війська, наприклад, штурмові, то можна сказати, що медичні сестри-анестезисти та операційні сестри – це теж еліта в медицині. І їх не вистачає не тільки у нас, їх не вистачає скрізь, – зазначає старша медсестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Юлія Миронова.

Бійця з пораненням голови санітар готує до операції – бриє. Воїн і далі без тями. Знову до роботи стають анестезіологи та їхні асистенти.

– Це життя людини за яке ти частково відповідаєш, втратити ми можемо його в будь-який момент, а повернути не завжди виходить, – каже медсестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Таміла Литвиненко.

Нейрохірург Олександр у харківському шпиталі вже давно. Анестезіолог Денис, з яким вони працюють у команді – прийшов служити зі столичної приватної клініки.

– Є нестача лікарів, багато лікарів є на передових точках, передових хірургічних відділеннях, стабілізаційних пунктах, і постійно йде ротація з лікарями, які в госпіталі, – говорить лікар-анестезіолог Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Денис.

Про те, що у шпиталі брак анестезіологів та медсестер-анестезисток боєць, якого рятують, так і не дізнається.

Наступного дня 41-річний Вадим прийшов до тями.

Стань військовим медиком

Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, який більшість знає як харківський шпиталь, розпочинає масштабну рекрутингову кампанію.

За посилання або подзвонивши за номером 067-545-79-96, ви дізнаєтеся деталі. Воювати можна і без зброї в руках.

Начальник відділення невідкладної меддопомоги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Володимир Федорішин розповідає, що медики знаходять в собі сили, коли згадують скільки зусиль витрачають бійці на передовій.

– Ми не можемо сказати, що у нас не вистачає сил, щоб надати їм повноцінну кваліфіковану меддопомогу, – говорить Володимир Федорішин.