Україна і світ

Олег Собчук (СКАЙ) – ексклюзивне інтерв’ю

Їхні пісні стали справжніми рок-хітами, які лунають не лише в Україні вже впродовж 22 років. Один із найпопулярніших рок-гуртів України СКАЙ 26 травня вперше у своїй історії дасть великий концерт у київському Палаці спорту.

Програма не випадково отримала назву Подаруй світло, бо від початку повномасштабної війни СКАЙ “дарує світло”, активно допомагаючи українському війську. До того ж концерт має благодійну мету: 30 гривень з кожного квитка підуть на проєкти фонду Здоров’я українського народу, а саме – на національну програму Врятуй кінцівку. Її місія – зменшення інвалідизації українців від пов’язаних з війною травм кінцівок. Фронтмен гурту Олег Собчук – амбасадор цієї програми.

Ми поспілкувалися з ним про допомогу військовим, мову, колег-втікачів та концерти під час війни.

– Пане Олегу, як мистецтво, зокрема музика, допомагає під час війни?

– Музика завжди допомагала, а під час війни – особливо. Це музикотерапія і це дуже дієва й ефективна річ. Лікує душу та розум. Надихає й мотивує. Свідченням цього є переповнені зали на наших концертах. Упродовж всієї війни ми дали близько 150 концертів. І ми розуміємо та бачимо, що людям це потрібно. Саме зараз. Це не лише підтримка, мотивація і натхнення. Через концерти робляться прямі донати на ЗСУ.

Ми від початку повномасштабного вторгнення зібрали та прозвітували про вже понад 13 млн грн. Тому музика відіграє зараз дуже важливу роль. І ми це бачимо за відгуками бійців з передової. Наприклад, у нашому YouTube є пісня Не відступати і не здаватись. Її бійці слухають, надихаються і йдуть у бій.

– На вашу думку, як змінилася публіка за час повномасштабної війни? Чи складніше зараз виступати?

– На сході та півдні україномовні концерти стало відвідувати більше людей, це факт. Ми бачимо єдність, велику кількість людей, які, можливо, вперше у своєму житті прийшли на концерт україномовного гурту. Це по людях видно, і вони виходять задоволені. Вони скандують Героям Слава! і співають.

На мою думку, зараз справді відбувається переродження української самоідентифікації. Завдяки цій війні, на жаль, більшість, особливо російськомовних, українців почали усвідомлювати, хто вони. Шкода, що такою ціною.

Це потрібно розвивати й підтримувати і не лише на культурному рівні, а  й на політично-соціальному. Після перемоги буде ще дуже багато роботи. Це треба підтримувати і не втратити сьогодні.

– А вам особисто складніше стало виступати на сцені?

– Навпаки – мене просто переповнює гордість і вдячність, задоволення від того, що люди хочуть зараз чути цю музику, ці пісні. Тому що це вдумливі, глибокі пісні. Це не про розвагу – ні. Це про мотивацію, натхнення. Це про музикотерапію і це про донати.

Я радий, що зараз, однозначно, спостерігається серйозна єдність українців, особливо у прифронтових містах. Вони дякують за те, що до них приїжджають. Вони слухають і донатять.

– Як проводите концерти під час повітряної тривоги? Чи були випадки, коли доводилось їх  зупиняти?

– Звісно, ми виходимо під час тривоги разом з людьми. Інколи граємо на вулиці. Так, у Сумах було дві поспіль тривоги впродовж концерту,  і ми виходили. Українців вже й справді важко чимось здивувати. Тому ми і переможемо, бо ми не боїмося. Подякували ППО, повернулися назад і продовжили.

– Ви є амбасадором національної програми Врятуй кінцівку. Кошти з кожного вашого концертного квитка йдуть на операції для військових. Що вже вдалося придбати, на що ще збираєте?

– Із 15 квітня ми почали співпрацю з Врятуй кінцівку і вже назбирали за цей період на операції для наших військових 683 768 гривень. Це суто на операції для поранених бійців, яких треба ремонтувати. Звісно, паралельно ми збираємо на безпілотники, автівки, дрони. Це все купуємо, передаємо і звітуємо. Це не секрет.

– Ви часто буваєте у шпиталях і спілкуєтеся з нашими бійцями. Що кажуть військові?

– Так, періодично я відвідую наших бійців у шпиталях. Особливо зараз, після початку роботи Врятуй кінцівку. Я вам скажу, що це дуже щемлива історія, це сльози. У прямому сенсі.

Тому що коли ти спілкуєшся з нашим бійцем, в якого немає кінцівки чи обох, і він тобі розказує різні історії і сміється – то плачеш ти. У тебе сльози й мокрі очі. Тому що – така повага і вдячність!

І ти розумієш, що твої проблеми – взагалі ніщо порівняно з тим, що ця людина бачила, порівняно з тим, що вона втратила фізичну можливість рухатися. І ця людина все одно сповнена оптимізму й жаги. Рветься у бій назад – нищити рашистів.

І в таких випадках, коли це бачиш, ти автоматично піднімаєшся і робиш усе можливе, щоб русні не було на нашій землі. Бо вона несе лише розруху, біль і смерть.

– І їм це спілкування теж допомагає, так?

– Сто відсотків. Це видно з їхніх очей. Якби їм це не допомагало, я б не ходив туди. Це не попіаритися. Це така внутрішня глибока штука, яку можна зрозуміти лише прийшовши туди.

– Дехто каже, що творчі люди, під час стресових ситуацій, а війна це не інакше як стрес, не можуть творити, не можуть нічого придумувати. Як у вас із цим?

– Писати, звісно, важко, тому що голова і душа переповнені болем, ненавистю і тривогою. Але все ж таки все можливо, й інколи бувають промені світла. Буває, що вдається щось написати. Наприклад, пісня Напролом, яку я закінчив у 2023  році і Вертаюсь із перемогою. Це тематичні пісні, так.

Чогось дуже радісного і веселого саме зараз не вдається написати, але треба. До цього зараз слід ставитися просто як до “треба”. Це наше покликання, музикантів.

Ми повинні повністю виконувати свої функції, і навіть більше. Ми повинні надихати, ми маємо бути і в радості, і в горі зі своїми шанувальниками. Писати пісні, що надихатимуть, заряджатимуть та підтримуватимуть бойовий дух, бо без нього не буде перемоги. Тому стараємося – пишемо і працюємо.

– Як ви думаєте, чому тільки зараз деякі артисти почали переходити на українську, війна ж триває з 2014-го?

– Вони перейшли, тому що ситуація змусила. Тому що примусили мовні закони та війна. Без цього вони б не перейшли, і саме це є неприємним фактором. А загалом – то добре, що перейшли. Шкода, що такою ціною нарешті до них дійшло.

Плюс у тому, що вони перейшли, і їхня аудиторія поступово теж переходитиме. Сподіваюся, що скоро перейдуть і артисти, і їхні шанувальники, і Україна буде, дай Боже, українською нарешті.

– За даними від 13 квітня 2023 року, в рейтингу Apple Music Топ-100 України на першому місці розташувалася композиція російських реперів, а трійку замикає трек ще однієї артистки з країни-окупанта. Як вважаєте, чому українці продовжують слухати російську музику?

– Це просто поки що звичка, і вона так швидко не викоріниться. Це що стосується слухачів. Але є ще питання і до самого Apple Music. Коли їхній офіс з’явиться в Україні, тоді буде інакше. Ми всі цього чекаємо.

– Що ви думаєте про колег – чоловіків, які втекли з України після початку війни, і як ставитеся до заборони Мінкультури на виїзд?

– Я не поважаю ні вчинків, ні людей, які прийняли таке рішення. Такий вибір я не поважаю. Щодо заборони Мінкульту на виїзд чоловіків, то ми вже писали в соцмережах, що через якогось придурка почали чесати всіх під один гребінець – це не справедливо. Має бути індивідуальний підхід. Мають перевіряти кожного окремо. Якщо гурт чи музикант подається – його повинні перевірити окремо і тоді або давати, або не давати права на виїзд.

У нас послужний список хороший. Правильні й адекватні гурти та виконавці не те що мають виїжджати, необхідно сприяти тому, щоб вони їхали, виступали, доносити інформацію за кордоном, збирали донати, поверталися в Україну і допомагали ЗСУ. Тому ми чекаємо на повернення попередньої стадії або спрощення. Це логічно. Не можна керуватися емоціями через одного придурка і чесати всіх під один гребінець.

– Чи плануєте виступи за кордоном і де?

– Ми плануємо багато чого, а чи вийде це зараз, не знаємо. Ми востаннє були за кордоном у жовтні. Зараз у нас є плани, влітку заплановано тур США, Канадою. Але чи вийде виїхати – ми не знаємо. Минулого літа під час закордонних турів ми заробили для ЗСУ, закрили питання потреб для наших снайперів  і, відповідно, повернулися до України.

– Чи зацікавлена закордонна публіка в українських музикантах та піснях? Як зустрічають там?

– Зустрічають дуже добре. До війни концерти були переважно для української діаспори – 98%. Але зараз більше іноземців. Їм цікаво, але знову ж таки – шкода, що такою ціною.

– Ви були у складі нацжурі Євробачення 2023. Якщо не помиляюся, то це ваш перший досвід. Чи було складно під час вибору і хто з учасників сподобався?

– На запитання про Євробачення в мене є чітка і єдина відповідь – під час голосування ми враховували усі наявні фактори.

– Що плануєте робити після перемоги?

– Буде ще більше роботи. Після перемоги треба далі тримати хвилю. Збирати кошти на відбудову, реабілітацію. Нагадувати українцям, що ми українці, особливо в російськомовних регіонах. Підтримувати і допомагати. Це наше призначення.

Країна на 100% міняється. Вона змінюється в кращий бік, але дуже великою ціною, кров’ю, руйнуваннями та болем. Але Україна стає Україною. Українці дуже сильні. Нам важливо підтримувати одне одного і бути разом як один кулак. Тоді ми будемо непереможні.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.


Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-05-19 19:20:47

Магазин автозапчастини AvtoBot м.Ніжин