Неймовірна відвага: як чоловік врятував дві родини з місця трагедії у Дніпрі

37-річна дніпрянка Ірина Спесивцева згадує перші секунди після прильоту російської ракети. Вдома була із семирічним сином Захаром:

— Я стояла спиною до вікна, мила посуд і саме моя дитина з кухні пройшла коридором і якимось дивом залишилася в коридорі в момент вибуху і вціліла. А на мене полетіла вся ця арматура – Ірина Спесивцева, мешканка зруйнованого під’їзду

Ірину присипало уламками. Жінка розповіла, що насилу скинула їх із себе та поповзла до сина. Рятуватися вирішила через вхідні двері квартири:

— Я виламала свої вхідні двері до під’їзду і зрозуміла, що під’їзду більше немає – Ірина Спесивцева, мешканка зруйнованого під’їзду

Родина виявилася заблокованою, бо на усіх вікнах та балконі ще й стояли залізні ґрати. У відчаї жінка кинулася до розбитого вікна, що виходило у двір:

— Стояли якісь люди, і я почала сильно кричати – Допоможіть нам! Ми вийти ніяк не можемо і що зараз щось може знову вибухнути – Ірина Спесивцева, мешканка зруйнованого під’їзду

Крики почув 39-річний Юрій Васецький. Чоловік з колегою того дня випадково опинився поруч із будинком.

Юрій Васецький – майстер спорту з хортингу. Це український вид змішаних єдиноборств. У зруйнованому під’їзді на третьому поверсі мешкав його 12-річний учень із матір’ю. Юрій одразу зателефонував жінці – та була на роботі. Тож чоловік без роздумів кинувся на порятунок дитини:

— Під’їзду нема, нічого нема – я кричав, кричав. Але відповіді не було. Залізши на козирок під’їзду, я побачив, що біля вікна стоїть матуся з дитиною. Вибратись вони не могли – Юрій Васецький, тренер-рятівник

Це були Ірина із Захаром:

— Я один намагався вирвати цю решітку – в мене не вистачило сили. Потім на допомогу прийшли хлопці – я не знаю їх ні прізвища, ні ім’я, ні звідкіля вони – ми разом зірвали цю решітку. Ми евакуювали хлопчика. Потім евакуювали матусю – у неї було закривавлене обличчя – Юрій Васецький, тренер-рятівник

Потому як родина була врятована – Юрій дістався і до свого вихованця Ростислава:

— Ростіку пощастило, що у них в кімнаті передбачена ніша. Впала плита на плиту, а потім на стінку й утворився такий як острівок – трикутник безпеки. Він саме був там. Схопивши його за одяг, я його подав хлопцям вниз. Ну і далі вони його спустили – Юрій Васецький, тренер-рятівник

Мама Ростислава – 38-річна Надія Ярошенко – дитяча анестезіологиня. За лічені хвилини потому вона вже була біля врятованого сина. Каже, його дзвінок після прильоту не забуде ніколи:

— “Мамо, що робити? Вікна! Скло! Спалах! Вибух! Не можу дихати! Дуже багато пилу! Диму!”. І оця остання фраза його: “Мамо, а сходів немає”. І на цьому переривається дзвінок. Вже не було зв’язку – Надія Ярошенко, мешканка зруйнованого під’їзду

На синові не було жодної подряпини. Та після пережитого, каже матір, дитина потребує психологічної допомоги:

— Він кричить по ночах, він кудись біжить. Я його хапаю, заспокоюю. Зараз він починає розказувати – як чув крики, як він чув стогін, який спалах був – Надія Ярошенко, мешканка зруйнованого під’їзду

Надія та Ірина вдячні тренеру Юрію за порятунок, адже завдяки його відвазі, сім’ї залишилися живими.

В Ірини лікарі діагностували черепно-мозкову травму та множинні осколкові поранення. Семирічний син неушкоджений, проте теж потребує допомоги психологів:

— Синок завжди мене запитує, коли ми повернемося додому? Я так, каже, хочу додому! А я говорю – Синку, цього дому в нас уже не буде ніколи… – Ірина Спесивцева, мешканка зруйнованого під’їзду

Зруйнований під’їзд, де жили сусіди – ймовірно, знесуть. За останніми даними від цієї російської терористичної атаки загинуло 46 людей.

2023-01-24