Коли РФ каже, що не нападатиме на НАТО – це тривожний сигнал: премʼєрка Литви Шимоніте

4 тижні назад

157 5 хвилин читано

Литва уважно стежить за подіями в Курській області РФ, де ЗСУ ефективно проводять військову операцію. Водночас наші західні партнери обговорюють, чим ще можуть допомогти Україні крім снарядів та бойової техніки, а також якою є ймовірність нападу Росії на країни у складі НАТО.

Про це та інші актуальні теми розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV прем’єр-міністр Литви Інґріда Шимоніте.

Операція ЗСУ в Курській області – як ставиться Литва

– Вітаю вас, пані прем’єр-міністр у Києві та в ефірі телеканалу ICTV. Почнемо з гарячих подій останніх тижнів – це операція Збройних сил України у Курську. Як Литва оцінює наступ українських військових?

Зараз дивляться

– Ми дуже уважно стежимо за цим і вважаємо, що за міжнародним правом всім зрозуміло, хто є агресором і хто – жертвою у цій війні. Росія розпочала війну, а Україна повинна використати всі засоби, які вона має, щоб відтіснити росіян якнайдалі.

Враховуючи, що так багато атак із прикордонних територій РФ з Україною, цілком імовірно, що стратегія України спрямована на зменшення нових атак з боку росіян. Ми уважно стежимо за операцією в Курську та бажаємо українській армії успіху у відтісненні Росії подалі.

– Чи є надія, що Росія припинить спроби контролювати регіон Балтійського моря?

– Позиція Росії у цьому питанні чітка. Вона намагається показати свою перевагу всюди та постійно погрожує ядерною зброєю. Усі ці військові навчання в Балтійському морі та демонстрація арсеналів зброї призначені для того, щоби справити враження на суспільство, політиків у країнах НАТО! Змусити всіх думати про ризики, якщо й надалі підтримуватимуть Україну. Проте прогрес Росії у тренуваннях незначний, стратегія залякування має істотні недоліки. Їхні успіхи в Україні були значно меншими, ніж вони очікували й говорили, тому вони намагаються відвернути увагу на інші регіони.

Росія постійно говорить про загрозу з боку НАТО, хоча насправді ситуація є протилежною. РФ намагається посіяти страх серед європейського суспільства та політиків, щоб ті сумнівалися – чи потрібно підтримувати Україну, адже може бути ескалація чи ядерна війна! Але ті, хто живе поряд із Росією, дуже добре розуміють її поведінку і не піддаються на ці провокації!

– На вашу думку, які міфи розвінчала операція у Курську щодо Росії? Деякі міжнародні видання про це пишуть зараз дуже активно. Як ви вважаєте?

– Для мене жодного міфу щодо Росії зруйновано не було. Я дуже чітко розумію одне: РФ зовсім не дбає про своїх громадян. Ні про тих, хто живе в будь-якому регіоні, ні про тих, кого примусово забрали до армії і зараз змушують захищати кордони без військової підготовки та можливостей. Росія не стурбована цим, бо вона почала цю божевільну війну, із такою ж божевільною ідеєю підкорити Україну.

І якщо десь загинуть чи постраждають їхні люди, це для них не має значення. І ми це добре знаємо, ми знаємо, що для Росії життя її громадян не має жодної цінності. Це принципово відрізняє їхню відмінність від нас, від європейців, від ліберальних демократій, де людське життя – найвища цінність.

Це також показує, що якби Росія справді вірила у можливість нападу на себе, то вона зосередила б ресурси на захисті своїх кордонів, а не на війні в Україні. Але цього не відбувається, що суперечить їхнім публічним заявам про страх перед нападом НАТО.

Відправлення військ Литви до України – чи є така ймовірність

– Чи досі розглядає Литва відправлення своїх військових до України? І коли це можливо?

– Є така опція. Обговорюються варіанти, зокрема, у контексті ініціативи президента Франції Макрона та його пропозиції надсилати військових до України. Хоча Литва має повне право надсилати своїх солдатів, це залежить від потреб України.

Це не просто бажання відправити людей, а ретельно спланована відповідь на конкретні запити українських партнерів щодо навчання, логістики, роботи з конкретними видами озброєння чи кібербезпеки.

Ми тісно співпрацюємо з українськими інститутами і завжди покладаємося на те, що наші друзі в Україні потребують. У нас є юридичне право це робити і є квота людей, яких можна направити, коли це буде потрібно.

– Пропозиція Макрона зіткнулася зі значною критикою деяких політиків Європи. Позиція Литви досі позитивна?

– Ми були серед тих країн, які одразу підтримали заяву президента Макрона, бо цей підхід дуже правильний. Справа не лише в тому, щоб відправляти бойові підрозділи, як припускали деякі, а й надати Україні необхідну допомогу в навчанні, захистити кордони та надати іншим фахівцям, які можуть знадобитися.

Найважливіше в ініціативі Еммануеля Макрона – запровадити елемент стратегічної неоднозначності. Захід часто дуже чітко заявляє про свої наміри, тож Путін може передбачити їх та скоригувати свою стратегію відповідно. Але Макрон вирішив створити невизначеність, а це корисно.

Це змушує Росію здогадуватися про наші дії, не дозволяючи їй бути впевненою у своїй стратегії. Так само, як із операцією в Курську, нехай росіяни думають, це просто зосередження армії чи щось інше. Така стратегічна неоднозначність створює додатковий тиск на Росію і не дає їй бути надто впевненою в тому, що Захід завжди діятиме передбачувано.

Напад Росії на НАТО – наскільки реальний

– Нещодавно ваша колега, прем’єрка Естонії Кая Каллас, заявила, що Росія може атакувати НАТО лише за три роки. Ви бачите у цьому реальну небезпеку?

– Ну, скажу так, лише за цей рік пролунало багато різних термінів і часових меж, які згадували політики, коли йшлося про можливість нападу Росії на країну НАТО – через три роки, п’ять років, два чи інший період. Я не беру участі в цьому “чемпіонаті” на вибір найстрашнішого сценарію. Я вважаю, що це неправильний підхід та формування наративів серед політиків.

Цілком зрозуміло, що РФ не поважає міжнародне право, міжнародні договори, кордони чи право інших народів жити так, як вони хочуть. Це насамперед ментальний аспект. У Росії немає табу щодо перетину цієї “червоної лінії”. Вони постійно говорили, що ніколи не підуть на війну з Україною, але за кілька тижнів зробили протилежне. Коли вони зараз кажуть, що не нападатимуть на НАТО, це для мене тривожний сигнал.

Питання, що ми повинні робити у відповідь? Наразі НАТО чітко зазначає у всіх стратегічних документах, що Росія є загрозою. Раніше це не було настільки очевидним, наші друзі та партнери говорили, що це через нашу трагічну історію ми просто не можемо відпустити минуле. Що РФ не поводиться, як раніше. Але ми наголошували – зважайте на все, що відбувається, це нова частина саги, в якій Росія поводиться так само загарбницько, як і 100 років тому! А коли почалася війна, точніше, повномасштабне вторгнення, бо війна розпочалася давно, то менталітет в Альянсі змінився.

Що робити далі? НАТО серйозно переглядає підхід до оборонних витрат і планування. Якщо кілька років тому лише ми, поляки, американці та ще кілька країн були готові витрачати 2% ВВП на оборону, то зараз ці цифри значно зросли. Цього року ми плануємо витратити близько 3,2% ВВП і відсоток зростатиме. І ті країни, які ніколи не витрачали 2% ВВП, зараз намагаються досягти цієї мети якнайшвидше. Тепер підхід блоку до тренувань, стратегічного планування та розташування військ зовсім інший, усе серйозно.

Основна мета Альянсу зараз не йти на війну, а стримувати Росію, щоб вона не втручалася у відносини країни НАТО. Для цього потрібно багато інвестувати в оборону та безпеку, навчати людей, повертатися до призову на військову службу, як ми це робимо.

І це, на мою думку, найважливіше в цьому обговоренні, а не думати, коли РФ може напасти. Ми бачимо багато погроз у різних країнах, таких, як пожежа, саботаж, знищення пам’яток – це все частина російської стратегії залякування суспільства та політиків, спроби змусити нас забути про Україну. Начебто звернути увагу на власні проблеми.