Історії зірок, які запам’яталися їм найбільше за рік війни – ексклюзив

Рівно рік тому життя кожного з нас змінилося. Вночі ми прокинулися від звуків сирени, вибухів і тривожних дзвінків родичів про те, що почалася війна. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

За цей рік кожен українець пережив багато, зірки шоу-бізнесу – не виняток. Більшість наших селебритіз чудово справляються на культурному фронті – хтось заспокоює людей співом у метро під час повітряної тривоги, хтось їздить по інших країнах із концертами, гроші з яких йдуть на ЗСУ.

Попри те, що артисти намагаються тримати обличчя на публіці, вони, як і кожен з нас, мають багато переживань та історій за цей рік – у когось вони сумні, а у когось із ноткою оптимізму.

Ексклюзивно для Фактів ICTV фронтмен гурту Антитіла Тарас Тополя, співачка Оля Цибульська, лідер гурту Kalush Orchestra Олег Псюк, співачка Наталія Могилевська, співак Позитив і виконавиця Аліна Паш поділилися особистими історіями повномасштабної війни, які запам’яталися їм найбільше.

Так, Тарас Тополя зізнався, йому багато що є згадати за рік, але один із найсильніших його спогадів припадає на перший день, коли він з Антитілами прийшов до місця комплектації територіального батальйону.

– Це була Солом’янська державна адміністрація в місті Києві, а точніше її підвал – велика парковка. З цього підвалу на вулицю до перехрестя і навіть за нього стояла величезна черга людей молодого і старшого віку.

Чоловіків, дідусів, дівчат, жінок, які чекали на свою чергу, щоб вступити до лав оборони і взяти в руки зброю. Тоді мене це дуже надихнуло, такого почуття у мене більше не було, – згадує Тарас.

Співачка Оля Цибульська зазначає, найбільш щемливі історії не в словах, а в очах. Повних очах тепла на благодійних концертах. Обіймах, розмовах із переселенцями, з волонтерами, відчуття, що вона корисна, потрібна і реально може допомогти.

Згадує, на початку війни оніміла й думала, що не зможе співати. Це було тоді, коли Оля заспокоювала сина на підземному паркінгу, коли не розуміла, чи живі батьки в окупації в Ірпені, коли не знала, як там брат із вагітною дружиною, що ось-ось повинна народити – під обстрілами в Броварах.

Через деякий час відчула, що потрібна людям, оскільки вони обривали її соцмережі: – Олю, нам страшно, боляче. Де ти? Ти завжди була поруч. Тоді виконавиця повернулася до шанувальників із піснею Минає день.

– Люди повернули мене до життя і в професію. Я відчуваю градус болю свого народу. Ми разом щодня з 24 лютого безперервно. І музика нас лікує. Зустрічі нас лікують. І людей, і мене.

Пам’ятаю, як тримала за руку в госпіталі свого однолітка, який залишився без ніг, виконуючи завдання. Ми говорили про його доньку і мого сина, про Україну, про фронт. Той, що на передовій, і той, який ми, цивільні, тримаємо в тилу. І стільки в цьому слові віри було, любові, сили, майбутнього! Тому тримаємося! А плакати будемо після перемоги. Від щастя, – сказала Оля.

У співачки Наталії Могилевської історія, яка їй найбільше запам’яталася за час війни, пов’язана з її творчістю, а саме спектаклями Я вдома та Доньки, які з’явилися в цей складний час.

– Іноді найжахливіші події перетворюються на найкрасивіші. Мої вистави Я вдома і Доньки стали найкращим моментом моєї творчості! Ці вистави народилися з життя. Моя подруга, продюсерка вистав Нонна Кондрашова сказала мені: – Та це ж спектакль! – ділиться Наталія.

Нині вони зіграли вже понад 20 вистав у Києві, проїхали Україною – були в Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Сумах, Хмельницькому та інших містах.

– Це щастя для мене! Цей рік показав, що в Україні дуже багато героїв! Що ми здатні на все: вистояти, витримати і,попри все, перемогти, – підсумувала Могилевська.

Ранковий дзвінок дружини 24 лютого згадав соліст гурту Без обмежень Сергій Танчинець. Тоді він із колективом був у Хмельницькому.

– О 04:30 я прокинувся від дзвінка. Мені, якщо чесно, спросоння здавалося, що це такий невдалий жарт Анни. Перші кілька хвилин не розумів, що відбувається. Потім, звісно, почав будити менеджера, музикантів, і ми виїхали з Хмельницького до Києва, до своїх родин, щоб вивезти їх у безпечніші місця, – згадує Сергій.

Каже, зазвичай дорога займала п’ять годин, цього разу вони були в дорозі близько 13, оскільки неймовірна кількість машин їхала зустрічною смугою – з Києва.

Додає, цей день розділив життя на до і після. Кожен українець зрозумів, що для нас дійсно важливе й цінне. Тепер же ми не маємо права забувати події, які пережили українці під час повномасштабного вторгнення, весь терор Росії на нашій землі.

– Найголовніше, що, я впевнений, відчуває кожен українець зараз, це гордість за наших військових, за українських волонтерів і неймовірну українську націю! Маємо за честь жити в один час зі справжніми героями. Пишаюся й уклінно дякую всім людям, які наближають українську перемогу, – наголосив Танчинець.

Лідер гурту Kalush Orchestra Олег Псюк згадує перший день повномасштабного вторгнення. Того дня вони з колективом поверталися до Києва після концерту в Дніпрі.

Великою подією стала і перемога Kalush Orchestra на Євробаченні 2022.

– Ранок. Вибух. Нерозуміння в цей момент, що і як, куди далі. Але весь рік ми не переставали вірити і віримо зараз в нашу перемогу. Перемога на Євробаченні 2022 гурту Kalush Orchestra в той момент підняла бойовий дух всіх українців. Дуже запам’яталася та мить, – говорить Олег.

Додає, тоді вони відчували неймовірну відповідальність перед нашою країною, кожним українцем, а зараз раді тому, що їх підтримав весь світ.

– Віримо, що 2023 рік принесе нарешті перемогу України у війні, – сказав Псюк.

Історією людини, яка його надихає, поділився співак Олексій Завгородній, більш відомий під псевдонімом Позитив. Він розповів про свого друга дитинства, кума і батька трьох дітей – Андрія Марчука (Марчі).

– Уже в перші дні вторгнення, коли багато хто з нас розгубився, злякався і не знав, що робити, куди йти, він одним із перших організував хлопців зі свого і сусідніх дворів, які стали на захист рідного Києва! Якщо ви чули історію про “гопників із Оболоні”, які зупинили окупанта, то це про нього, – поділився Олексій.

Згадує, в той день він заради безпеки вивозив своїх рідних, друзів із їхніми сім’ями і запропонував Марчі виїхати теж, але той чітко відповів: – Якщо не ми, то хто?

– Згодом він вступив до лав ТрО, пройшов навчання – і тепер у ЗСУ! Андрій вже кілька місяців успішно знищує загарбників на передовій. Щодня я молюся за нього і переживаю, – наголосив артист.

Співачка Аліна Паш поділилася історією, яка найближче торкнулася саме її сім’ї. Каже, було це 14 травня. Тоді мама виконавиці займалася своїми справами, і раптом задзвонив телефон – це був дзвінок від батька, який на той момент перебував на передовій.

– Ті, хто в таких ситуаціях були, знають, що дзвінок від воїна з фронту – це буквально кілька хвилин, коли зловили зв’язок десь. І ось він, цей довгоочікуваний дзвінок.

Мама знімає трубку, але чує не рідний голос чоловіка, а страшні крики і звуки вибухів. Шум, стрілянина, купа голосів – все, але не голос тата. Очевидно, відбувається щось погане, але що? Чи живий її чоловік? Чи побачить вона його ще коли-небудь? – згадує Аліна.

Додає, мама 20 хвилин не клала трубку, була наодинці з відчаєм і жахом. Потім все затихло, і вона почула голос свого чоловіка, видихнула – отже, живий.

Як виявилося, бригада Аліниного батька потрапила під артилерійський обстріл. Багато поранених, загиблих. В урагані подій телефон, що лежав у кишені, випадково подзвонив мамі Паш. Вона стала сліпим свідком моменту, коли ледь не втратила чоловіка.

– Зараз тато впевнений – тоді його врятувала мамина молитва. Її безперервна, відчайдушна, всепоглинаюча молитва. І це те, що я хочу донести і вам – вірте. Адже саме у вірі є світло. Саме крізь віру нас чує Бог, чує всесвіт. Впевнена, що віра врятує ще не одне життя, – підсумувала співачка.

Як бачимо, у кожного є те, що запам’яталося найбільше за рік повномасштабної війни. Кожна історія особиста, кожна різна і кожна важлива.