Інтерв’ю з дітьми під час війни: як розмовляти з тими, хто пережив травматичний досвід

Жертвами війни насамперед стають діти. Їм інколи випадає така доля, що й дорослому не витримати. Дуже важливо робити так, щоб спілкуючись з дітьми, що пережили травматичний досвід, не нашкодити ані їхній психіці, ані майбутньому життю.

ЮНІСЕФ підготувала важливі рекомендації для медійників, як проводити інтерв’ю з дитиною, яка пережила травматичний досвід.

Місце для розмови обирайте спокійне, щоб дитина відчувала себе у безпеці. Перед початком спілкування обов’язково розкажіть про себе. Потім і в дитини розпитайте, де вона жила, як навчалася, чим любить займатися, чи має хобі.

Поясніть якою буде тема бесіди, запитайте, як краще звертатися до неї, і попередьте, що дитина може не відповідати на деякі питання, якщо цього не хоче, або може перепитувати, якщо не зрозуміла.

Будьте на одному рівні. Фізично опустіться на рівень зросту дитини. Ваші очі та очі дитини мають бути на одному рівні, але уникайте пильного погляду.

Не тисніть під час спілкування. Взагалі – краще не брати інтерв’ю одразу після пережитого, а робити це через деякий час, коли психіка дитини опрацює травматичні події.

Спогади можуть призвести до ретравмування дитини, тому не тисніть і не повторюйте одне й те саме запитання, якщо дитина не відповідає.

Запитуйте про факти, а не деталі. Не запитуйте про емоції та не додавайте власне емоційне забарвлення. Якщо дитина розплакалася – дайте можливість їй поплакати.

Не залишайте дитину в спогадах. Повертайте її до сьогодення: акцентуйте увагу на тому, чим вона займається зараз, що збирається робити у вихідні. І обов’язково подякуйте за бесіду.

І ще в ЮНІСЕФ нагадують: батьки чи опікуни мають надати письмову згоду на проведення інтерв’ю. Воно має містити факти без деталізації подій.

Пам’ятайте, що головне завдання журналіста – не заподіяти шкоди дитині – ані сьогодні, ані в майбутньому.

Джерело: Перша Медійна допомога