Ідеальне учнівське бомбосховище на Харківщині: який вигляд має і скільки коштувало

У Харківському державному науковому ліцеї Обдарованість облаштували бомбосховище за всіма правилами та вимогами – з партами, ліжками, вбиральнями. Це перше укриття, облаштоване належним чином в навчальному закладі Харківської області.

Бомбосховище розташоване в підвалі спального корпусу ліцею, в разі тривоги спуститися вниз можна за лічені хвилини. До повномасштабної війни тут вчилися 300 дітей з усіх куточків області, в ліцеї мешкали 24/7. Додому їздили хіба що на вихідні або канікули.

– Наша школа є закладом обласного підпорядкування, школа з проживанням, в нас в мирний час навчалися і будуть навчатися після перемоги діти з усієї Харківської області. Під час навчання діти постійно перебувають в школі, тут проживають. Безумовно, питання безпеки для нас є і буде найважливішим, коли в будь-який момент діти й вночі, і зранку мають бути захищеними, – зазначив директор Харківського наукового ліцею Валерій Поливанний.

Коли на Харків полетіли перші російські снаряди – учні та вчителі ховалися в тоді ще не облаштованому підвалі. Директор ліцею показав фотографії як було до ремонту – підвал мало чим відрізнявся від тих, що є в багатоповерхівках.

Фото: Валерій Поливанний

– Фактично тільки стеля, стіни, навіть не було підлоги, не було освітлення, не було теплопостачання, і, відповідно, сьогодні ми бачимо зовсім інше приміщення, – стверджує він.

Нині це зразкове шкільне бомбосховище, так його охарактеризував міністр науки та освіти Сергій Шкарлет. І поки єдине облаштоване таким чином у Харкові. Розраховане на одночасне перебування 400 людей, тому першочергово подбали про чисте повітря, каже директор ліцею.

– Повністю встановлено систему вентиляції, в нас тепер завжди є чисте повітря. Це дуже потужна вентиляційна система, яка буде забезпечувати чистим повітрям понад 400 людей, – стверджує директор.

Тут є парти для навчання, куточок для відпочинку та двоповерхові ліжка.

– Ліжка двоповерхові, щоб більше людей розмістилося. Згідно з санітарними нормами, треба не менше ніж 0,6 кв. м на одну людину в укритті, відповідно, щоб розмістити всіх наших учнів і вчителів, ми такі двоярусні ліжка й замовляли, – додав він.

Встановили систему опалення – можна регулювати температуру в приміщенні. Є потужний електрогенератор на 15 кіловатів. У разі відсутності електроенергії він забезпечить укриття світлом, роботу систему вентиляції, мобільного зв’язку та інтернету – є кабельний та супутниковий.

– Встановили підсилювач мобільного зв’язку – і всі три мобільні оператори тут працюють, можна постійно користуватися телефонним зв’язком. І інтернет – ми отримали Starlink, встановлюємо його, щоб була альтернативна система інтернету, – поділився директор ліцею.

На ремонт знадобилося два місяці та 17 млн грн. Поливанний каже, що не одразу змогли знайти підрядника, який взявся б за роботу в такі стислі терміни.

– Розуміючи, що і в післявоєнний час нам треба буде опікуватися питаннями безпеки, ми звернулися до обласної військової адміністрації та отримали підтримку. Всього було виділено 17 млн грн на всі проєктні роботи, документацію, будівельні роботи, обладнання, якого тут також дуже багато.

Ми отримали ці гроші в листопаді, протягом двох місяців всі роботи були проведені, завершені та приміщення облаштовані для перебування людей. У нас були такі часові межі, що ми мали все встигнути. Ми зверталися одразу до кількох будівельних підприємств в Харкові, кілька з них нам одразу відмовили через великий обсяг роботи та стислі терміни, але все ж таки підрядник знайшовся.

Ідеальне учнівське бомбосховище на Харківщині: який вигляд має і скільки коштувало / 13 фотографий

Фото: Ігор Тамбієв

Поки діти з Обдарованості, як і всі в Харківській області, вчаться дистанційно: третина евакуювалася за кордон, третина мешкає за межами Харківської області, і решта – вдома, каже Поливанний. Тому учні бачили укриття лише на фото, однак вже писали як їм кортить повернутися до школи.

– Безумовно, в дітей вже є безліч пропозицій як крім укриття використовувати ці приміщення у повоєнний, мирний час. Від дітей є пропозиції облаштувати невелику тренажерну залу, встановити столи для настільного тенісу.

Однак доки триває війна – навчання оффлайн не поновлять, а в укритті ховаються від обстрілів переселенці. Ліцей став великим перевалочним пунктом для тих, хто втік від війни.

– У цьому приміщенні можуть перебувати та вже перебувають під час повітряних тривог працівники нашої школи, таких близько 50 людей в школі щоденно, які приходять на роботу. Також в нашій школі розміщуються переміщені особи, люди, які виїжджають з деокупованих територій, з окупованих територій. Ми їх приймаємо на певний строк, вони в нас можуть перебувати певний строк, і, відповідно, користуватися цим приміщенням.

Ліцей після обстрілів. Фото: Валерій Поливанний

За час повномасштабної війни через цей ліцей пройшли близько 20 тис. дорослих та дітей, зокрема, з Вовчанська, Куп’янська, інших сіл та містечок, що опинилися в окупації на лівому березі Печенізького водосховища. Міст через нього зруйнували, залишилася лише тоненька пішохідна стежинка, і в липні щопонеділка окупанти погодились випускати через неї людей на підконтрольну Україні територію.

На цьому боці водосховища людей зустрічали волонтери, українські правоохоронці, представники влади та везли до цього ліцею. Бувало, що серед переселенців траплялися і їхні учні, каже директор навчального закладу. Це було одночасно боляче: бачити, що їхні діти повертаються до ліцею не вчитися, а ховаються від війни, і радісно, бо вони живі.

– Оскільки наші діти з усієї Харківської області, під час масових заходів з евакуації людей з окупованих територій, кожного понеділка хтось з наших учнів з сім’ями виїжджали та ми дуже раділи, коли їх привозили саме в нашу школу, вони поверталися до школи хоча б на день, на кілька днів, і ми були дуже щасливі бачити кожного з них.

Не всі залишалися тут ночувати – кому було до кого їхати, тоді зупинялися в родичів чи друзів, а були такі, хто мешкав в ліцеї по кілька днів і навіть тижнів, каже директор навчального закладу. Нині тут всього два десятки переселенців, і не тільки з Харківщини. Серед них – Людмила з Великої Писарівки на Сумщині.

– Виїхали звідти – 3 км від кордону, виїхали одразу на Полтавщину, збирались повертатися додому, там знову стало дуже гучно, приїхали сюди, – зазначає переселенка Людмила Румянцева.

В ліцеї готуються до нової хвилі переселенців, яка може статися з новим контрнаступом Збройних Сил України. Однак найбільше хочуть, щоб туди знову повернулися їхні діти – не як переселенці, а як учні.

Директор Харківського наукового ліцею наголошує, що навчальних заклад чекає всіх учнів і пишається тим, що за воєнний час жодна дитина зі не вибула зі школи через такі обставини.