«Це вже більше не концерти — це спілкування»: як тривала війна і дрони змінили музику на фронті

Кілька акустичних гітар. Невелика група військових. П’ятнадцять-двадцять хвилин музики — і треба рухатися далі.

Без великої сцени, потужної апаратури та сотень людей перед музикантами.

Такий вигляд у 2026 році може мати концерт неподалік фронту.

— Так, як у 2022 році, ми вже не можемо зібрати велику кількість військовослужбовців. У полях працюємо переважно на акустичних гітарах, без сильної апаратури. По хатах, як то кажуть: пройшлися, по 15–20 хвилин невеликі виступи. Це вже більше не концерти — це спілкування, — розповідає військовий диригент Дніпропетровського гарнізону підполковник Олександр Жарій.

За чотири роки великої війни змінилися не лише зброя, тактика та відстані.

Дрони зробили небезпечними великі скупчення людей. Роки бойової роботи накопичили втому. Військовим дедалі більше потрібна можливість хоча б ненадовго переключитися з реальності, у якій вони живуть день за днем.

Разом із війною довелося змінюватися і військовим музикантам.

Олександр Жарій керує Військовим оркестром оперативного командування «Схід» з 2012 року. Після початку широкомасштабного вторгнення він створив концертно-польовий гурт «Назустріч сонцю».

Його вокалістка Юлія прийшла до колективу зовсім іншим шляхом.

До музики на фронті вона сама була піхотинцем. Воювала на Донеччині у 2017–2019 роках, отримала два поранення, пережила ротації тривалістю дев’ять і дванадцять місяців.

Тоді до них музиканти не приїжджали. Тепер вона приїжджає до інших.

Олександр: «Я сам сумнівався, чи потрібні наші концерти в бойовій обстановці»

Військовий оркестр для Олександра не виник після 2022 року. Колектив він формував роками — ще від початку власної офіцерської служби.

— Основна частина колективу — це та, яку я формував з 2012 року, зі своєї молодої лейтенантської служби, — розповідає він.

Але після початку широкомасштабного вторгнення стало зрозуміло, що звичного військового оркестру недостатньо. Потрібен був невеликий склад, здатний швидко пересуватися і працювати безпосередньо там, де перебувають військові. Так з’явився гурт «Назустріч сонцю».

— Гурт, можна сказати, сформований війною. Ми створили його спеціально для польової концертної діяльності. І практично з березня 2022 року працюємо переважно в польових умовах.

Спочатку навіть сам Олександр не був переконаний, що це справді потрібно. Він дивився на ситуацію як військовий офіцер. Люди виконують бойові завдання. Навколо триває війна. Чи доречно везти до них музикантів?

— Я, знаєте, як офіцер, як на той час майор, навіть сам сумнівався, чи потрібні наші концерти в бойовій обстановці.

Сумніви зникали з кожним наступним виїздом. За оцінкою Олександра, від 2022 року гурт провів уже понад 500 польових виступів. Точну статистику музиканти перестали вести. І за цей час керівник колективу сформулював для себе відповідь, навіщо вони продовжують їздити.

— Людям, воїнам, які на передовій, треба на щось переключитися. Найважча тема — психологічна. Оця психологічна розрядка їм потрібна.

Юлія: від піхоти і двох поранень — до польової сцени

Якщо Олександр прийшов до фронтових концертів через військову музику, то Юлія — через піхоту. До широкомасштабного вторгнення вона вже мала бойовий досвід. У 2017–2019 роках служила в 15-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ї бригади та воювала на Донеччині.

За словами Олександра, за цей період Юлія отримала два поранення. Сама вона особливо добре пам’ятає тривалість того життя.

— Одна ротація — дев’ять місяців, друга — дванадцять місяців. І не було такого, що ми могли відпочити.

До їхнього підрозділу тоді ніхто з концертами не приїжджав.

— У нас не було морально-психологічного розвантаження.

Саме тому сьогодні Юлія може оцінювати фронтовий концерт не лише як вокалістка. Вона пам’ятає, як виглядає війна з іншого боку сцени — коли сцени взагалі немає. Коли місяцями живеш у бойовій обстановці й не маєш можливості нормально переключитися.

— Тепер, як людина, яка займається творчістю, можу сказати, що це безумовно потрібна робота.

«Ви співати випадково не вмієте?»

До гурту Юлія потрапила практично випадково. На початку широкомасштабного вторгнення вона перебувала у декретній відпустці. Але залишатися вдома не могла — допомагала волонтерам.

Одного разу привезла медикаменти із західної частини України до медичного пункту, який тимчасово розміщувався поруч із військовим оркестром. Олександр почув її голос із сусіднього приміщення.

— Я випадково почув із кабінету, що голосиста дівчина. Кажу: «Іди сюди». Позвали. Питаю: «Добрий день, хто така?»

Юлія пояснила, що служила в сусідньому батальйоні, зараз перебуває в декреті, але допомагає волонтерам. Олександр саме формував невелику польову концертну групу. І поставив наступне запитання:

— Кажу: «Ви співати випадково не вмієте?»

Юлія відповіла, що була фіналісткою X-Factor. Здавалося б, вокалістку знайшли. Але для фронтового гурту залишалося ще одне питання.

— Я кажу: «А якщо ми десь ближче до передової поїдемо, якщо щось десь бахне, звуки незрозумілі — боятися не будеш?»

Тоді з’ясувалося, що перед ним не просто вокалістка.

— Тут ще більше з гордістю вона мені відповіла, що з 2017-го по 2019 рік воювала як піхотинець. За цей час служби в АТО отримувала два поранення. Ну, тоді в мене всі питання відпали.

Згодом Юлія перевелася до оркестру. Так піхотинець із бойовим досвідом стала людиною, яка тепер приїжджає підтримувати інших військових музикою.

Війна змінила навіть концерт

Понад 500 виступів гурту — це водночас хроніка того, як змінювалася сама війна.

У 2022 році польові концерти могли бути більшими. У 2026-му логіка інша.

Концентрація військовослужбовців створює небезпеку.

Тому змінився формат. Менше людей. Менше часу на одному місці. Менше апаратури. Більше мобільності.

— Якщо це місцеві зібрані і ніхто не знає, то можна трішки більше. А так у полях працюємо переважно на акустичних гітарах, без сильної апаратури. По хатах пройшлися, по 15–20 хвилин невеликі виступи.

Так фронтовий концерт поступово перестав бути концертом у традиційному розумінні.

— Це вже більше не концертні виступи — це спілкування.

І в цьому форматі змінилася навіть роль музиканта. Він уже не лише виконує пісню перед аудиторією. Він приходить поговорити. Послухати. Дати людині на короткий час переключитися.

«З вами відпочив більше, ніж на реабілітації»

Юлія говорить, що неодноразово чула від військових майже однакову реакцію.

— До мене підходили воїни, казали: «Я був на реабілітації, я з вами відпочив більше, ніж це реабілітація, тому що я дійсно відпочив».

Ці слова не означають, що музика здатна замінити психолога, лікування чи професійне відновлення. Але вони добре описують іншу функцію фронтового концерту.

Військовий може фізично залишити позицію, але не обов’язково одразу залишає її психологічно. Музика іноді допомагає зробити саме це коротке перемикання. Особливо після років війни.

Олександр називає гурт своєрідним містком між цивільним життям і фронтом. А свою мету формулює незвично:

— Я завжди кажу, що ми співаємо зараз для того, щоб вийшла сльоза.

Йдеться не лише про сум. На війні людина постійно змушена контролювати власні емоції. Іноді можливість просто дозволити собі щось відчути вже стає розрядкою.

Військовий, який після концерту сам почав читати вірші

Один із найбільш пам’ятних для Юлії концертів відбувся у Барвінковому у 2022 році. Після виступу до неї підійшов військовий. Але не для того, щоб просто подякувати.

— Він каже: «Я так надихнувся, мені так сподобалося. Дозвольте, тепер я вам почитаю свої вірші».

І почав читати.

— Це був дуже емоційний концерт. Ми навіть самі відпочили, коли виступали.

Такі ситуації повторюються у різних формах. Військові підспівують.Танцюють. Ідуть у поле по квіти для вокалістки. А іноді самі пропонують щось виконати.

— Починають: «Ой, а ми теж знаємо пісні. Давайте ми вам заспіваємо».

І тут уже змінюються ролі. Ті, до кого приїхали з концертом, самі стають виконавцями.

— Я вже моментально відпочила, коли таке чую в нашу адресу, — говорить Юлія.

Творчість, яка відновлює в обидва боки

Постійні переїзди й сотні виступів виснажують самих музикантів. Але Юлія говорить про парадоксальний ефект: дуже часто відновлення починається для неї просто під час концерту.

— Якщо я даю концерт, отримую фідбек від воїнів — їхні очі, їхні емоції, аплодисменти — то я моментально уже зарядилася.

Виходить двосторонній процес. Музиканти їдуть до військових, щоб дати їм емоцію. А отримують її назад. Можливо, саме тому за роки великої війни у колективу з’явилася власна авторська музика.

До 2022 року, за словами Олександра, військовий оркестр фактично не мав власного авторського матеріалу. Сьогодні «Назустріч сонцю» має вже понад 20 записаних композицій.

— Незважаючи на те, що ми практично вдома не буваємо, постійно десь у дорозі, ми створили вже багато своєї музики. Колектив розвивається.

Тобто війна, яка забрала у музикантів нормальний ритм життя, одночасно дала їхній творчості новий зміст.

Мама загиблого воїна і футболка за 10 тисяч

Є історії, які показують, наскільки довгим може бути слід одного такого концерту.

Під час виступу для цивільних у Черкаській області гурт продавав свої футболки, збираючи донати для Збройних Сил.

Одну Юлія продала за 10 тисяч гривень. Її купила мама загиблого захисника.

— Вона каже: «Син у мене загинув, герой. Хочу це придбати на згадку. Він розповідав, що до них колись приїжджали музиканти. Може, навіть це були ви — не знаю».

Музиканти не знали, чи справді колись виступали саме перед підрозділом її сина. Але це вже було не настільки важливо. Важливим був спогад, який військовий свого часу приніс із фронту додому.

Від польового концерту — до останньої шани

Є у військових музикантів і зовсім інша робота. Одного дня вони грають перед людьми, які танцюють, підспівують і збирають польові квіти. Іншого — проводжають когось із військових в останню путь.

— На жаль, є друга сторона медалі. Проводимо в останню путь наших захисників з почестями. Віддаємо їм останню шану, виконуємо Державний Гімн України, сигнал «Шана», — говорить Юлія.

Ці дві функції військового оркестру існують поруч. Допомогти живим хоча б ненадовго вийти з війни. І гідно попрощатися з тими, кого вона забрала.

Для Юлії, яка сама пройшла піхоту, тривалі ротації та поранення, ця межа особливо відчутна. Вона добре знає людей, для яких тепер співає, не лише як аудиторію.

Тому сьогодні фронтовий концерт для неї — не просто виконана програма. Це можливість дати іншим те, чого свого часу не вистачало їй самій.

Після перемоги роботи може стати ще більше

За чотири з половиною років великої війни «Назустріч сонцю» змінився разом із фронтом.

Війна дронів змусила музикантів стати мобільнішими. А тривала війна змінила саму потребу, з якою вони приїжджають до військових.

У 2022 році Олександр ще ставив собі запитання, чи доречний концерт у бойовій обстановці. У 2026-му він говорить уже про психологічне переключення людей, які роками живуть усередині війни.

І саме тому після завершення бойових дій потреба в такій роботі, на його думку, нікуди не зникне. Навпаки.

— Зараз є великі плани на концерти перемоги. Ми маємо велике бажання, щоб ці концерти вже настали, — говорить Олександр.

А потім додає:

— Знаємо, що з перемогою в нас ще більше буде роботи.

Ця фраза важлива. Бо завершення війни не означатиме миттєвого завершення всього, що вона зробила з людьми.

Військові повертатимуться з досвідом років фронту, втрат, поранень і постійного напруження. Комусь знадобиться професійна психологічна допомога. Комусь — лікування і тривала реабілітація. Комусь — час із родиною.

Музика не може і не повинна замінювати ці речі. Але досвід Олександра та Юлії показує іншу її можливість — допомогти людині на короткий час змінити внутрішній ритм.

Саме тому історія «Назустріч сонцю» — не лише історія військового гурту. Це ще й маленька хроніка того, як змінювалася сама війна.

…Не обов’язково сцена. Не обов’язково апаратура. Не обов’язково навіть година музики. Іноді — лише кілька пісень на акустичній гітарі та двадцять хвилин поруч із людьми, яким потрібно ненадовго переключитися.

А потім музиканти збирають інструменти й їдуть далі.

Напередодні Дня Незалежності України гурт «Назустріч сонцю» представив кліп, присвячений Україні — її силі, красі, незламності та людям, які щодня творять її майбутнє.

Фото з архіву гурту «На зустріч сонцю»