Бійця, що втратив обидві ноги, і мучився від нестерпного болю, у Львові готують до протезування

29-річний Сергій з Київщини переніс понад 20 операцій та безліч переливань крові. Найважчим завданням для лікарів було врятувати коліно воїна та уникнути додаткової реампутації.

Коли їм це вдалося, з’явилася можливість протезування обох ніг.

У Центрі Незламні спеціалісти докладають величезних зусиль, аби якомога швидше поставити пацієнта на ноги, нехай і штучні. І сам боєць старається, щодня наполегливо займається з фізичним терапевтом.

Це нелегко. Справа в тому, що місяці без руху наче зацементували суглоб, коліно зовсім не розгинається.

Боєць знає, зараз його найперше завдання усунути контрактуру. Тож цілеспрямовано йде до цієї мети – робить потрібні вправи, попри втому і біль.

Уже є позитивна динаміка – амплітуда розгинання коліна поступово збільшується.

Історія Сергія Денисова схожа на історії багатьох пацієнтів Центру Незламні.

Боротися за свою країну почав ще студентом – під час Революції Гідності. А після окупації Криму вирішив відстоювати незалежність України вже зі зброєю в руках.

У військкоматі його вісім разів завертали – обмежено придатний навіть у військовий час. Але молодого хлопця зупинити було неможливо. Не взяли в ЗСУ – вступив до лав добровольчого формування.

Тож з 2015 року Сергій воює. Знає, за що і знає, чому.

Торік влітку Сергій одружився, проте свій медовий місяць довелося провести в боях за Харківщину.

На початку вересня боєць підривається одразу на кількох мінах та втрачає обидві ноги.

 – Від болю кричав так, що всі навколишні села чули. Поки мене несли, я просив, щоб добили. Я знав, на що йшов. Але не знав, що буде настільки боляче, – згадує Сергій.

Біль не можна було втамувати ще чотири місяці потому. Що це таке навіть важко описати.

Сергій лікується вже майже рік, молода дружина щодня поруч з коханим. Тепер тут її дім. В їхню квартиру влучила ворожа ракета і власного житла в молодої пари більше немає.

Жінка підтримує коханого в усьому, навіть у бажанні продовжити військову службу.

Сергій не знає, наскільки мобільним буде після протезування, але певен, що застосування його великому бойовому досвіду знайдеться.

– Втрата кінцівок – не кінець життя. Протези є, варіантів багато. Головне – бажання і віра. А вони при мені, – говорить Сергій.

Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова