Американські та канадські хірурги відновлюють обличчя українських бійців після поранень

Леся Бєлінська пишається своїм сином. Вона обіймає його однією рукою, а той ніяково відмахується.

Обличчя Романа сильно спотворене тяжким бойовим пораненням. 42-річного чоловіка нещодавно було звільнено зі служби, але він і досі носить армійську форму.

– Я пишаюся тим, що ти не втік і не сховався. Я пишаюся своїм сином та всіма його хлопчиками. Якби не вони, росіяни б нас знищили, — говорить його мати.

Бєлінський у 2020 році пішов добровольцем до української мотострілецької бригади. Після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року вона була однією з перших груп, які взяли участь у бойових діях.

У травні його бригада обороняла Гуляйполе у Центральній Україні — росіяни кинули на них усі сили.

— Тільки-но ми встигли окопатися, як нас почали бомбити, — сказав він.

Тієї ночі російські танки атакували з обох боків. Він згадав, що в його окоп сталося два прямі влучання.

– Я не знаю, як вижив. Не знаю, як пережив обстріл. У мене вилізло око. Я був контужений. Все моє обличчя було у крові. Уламки пробили мої легені через бронежилет, – сказав він.

Польові хірурги врятували йому життя. Але потім були місяці болісних і все складніших операцій, щоб відновити череп та обличчя.

Навіть в Україні, з розвиненою медичною системою та висококваліфікованими хірургами, була потрібна спеціалізована команда зі США та Канади, щоб впоратися з деякими пораненнями українських солдатів та цивільних.

– Зазвичай ми бачимо вибухові травми з багаторівневими ушкодженнями м’яких тканин та кісток, а також усіх навколишніх структур органів, – сказав директор української місії медичного фонду Обличчям до майбутнього Ентоні Бріссет.

Фонд працює з 1996 року по всьому світу, приділяючи особливу увагу делікатній реконструктивній хірургії.

Декілька операцій протягом тижня планувалися у відносно безпечному Івано-Франківську. Лікарі обмінювались рентгенограмами та комп’ютерними томограмами, організовували відеодзвінки.

Складні випадки

У перший день консультацій в Івано-Франківській обласній лікарні хірурги оглянули близько 35 пацієнтів.

27-річний Дмитро розповів, як його колона підірвалася на фугасі – вибух пробив йому ліву частину обличчя. Там, де має бути око, українські хірурги пришили клапоть шкіри.

— Ти вмієш робити повіки? — обережно спитав Діма через перекладача.

Доктор Реймонд Чо, якого колеги назвали одним із найкращих очних пластичних хірургів, помовчав, перш ніж відповісти.

– Я можу зробити отвір, схожий на око, і вставити скляне око, але вони ніколи не будуть схожі на звичайні повіки, – відповів він.

Діма, явно пригнічений, погодився.

– Це одна із найскладніших справ, з якими мені доводилося стикатися у кар’єрі. Особисто я просто маю сказати собі, що все, що я можу зробити — це найкраще, що я можу зробити, і сподіваюся, що пацієнт мене зрозуміє, — сказав доктор Чо.

Він понад 20 років працював лікарем в армії США, зокрема в Іраку.

Багаторічне зобов’язання

Деякі з операцій матимуть негайний ефект. Але є й інші випадки, такі як із Бєлінським, які можуть очікувати кількох операцій та відновлення.

Бріссет каже, що очікує від залучених хірургів від п’яти до десяти років.

Бєлінський впевнено потис руку докторові Джону Фроделю. Це його третя операція у хірурга, який зазвичай базується в Ітаці, штат Нью-Йорк, але знову повернувся в Україну.

– Ми постараємося підняти око, щоб зробити його більш симетричним стосовно іншого ока. Це те, що хочеш? — спитав Романа хірург Джон Фродель.

Бєлінський знизав плечима.

– Ви повинні розуміти, що день, коли вони отримали травму, ймовірно, найгірший день у їхньому житті, і вони повинні розуміти, що рухаються у правильному напрямку. Ми сподіваємося, що колись вони підуть щасливими, — сказав Фродель.

Він додав, що ці люди зазнали тяжких травм, і лікарі повинні допомогти їм психологічно впоратися і зрозуміти, що можна змінити, а що — ні.

Наступного ранку Бєлінський увійшов до операційної. Техніки підготували пряму трансляцію, яка допоможе навчати українських хірургів.

Анестезіолог одягнув маску на обличчя Бєлінського, і він заснув. Фродель зробив свій перший надріз.

Виступаючи перед початком операції, Бєлінський розповів, як часто не може заснути аж до світанку, знову переживаючи битви у своїй голові. Він хоче повернутися на передову, але каже, що буде просто тягарем.

Бєлінський додав, що багато його побратимів убиті або поранені. Але він не почувається щасливим, що вижив.

Джерело: CNN