Не Bayraktar єдиними: інтерв’ю з розробником та пілотом українських дронів R18, які захищають Україну

Від початку повномасштабної війни влада та ЗМІ дуже багато говорять про важливу роль БПЛА у протистоянні України російським загарбникам. Найвідоміші кейси – широке використання іноземних комерційних безпілотників для розвідки, успішне застосування ударних БПЛА – таких, як турецький Bayraktar, а також дронів-камікадзе. 

Проте у цій війні Україна покладається не тільки на здобутки партнерів – у розробці та навіть активному використанні є безпілотники українського виробництва, які успішно показують себе на полі бою.

Так, наприклад, українські ударні БПЛА R18 допомагають ЗСУ звільняти Херсонську область, борються проти броньованих машин на першій лінії фронту і відпрацьовують навіть такі цілі, на які спершу не були розраховані. 

Їхньою розробкою займається підрозділ повітряної розвідки Аеророзвідка, який з’явився вісім років тому як група добровільних ІТ-фахівців та аматорів.

Від початку вторгнення ці фахівці допомагають знищувати танки, командирські вантажівки та автомобілі з електронним обладнанням.

Спершу вони використовували комерційні безпілотники для спостереження, але пізніше команда інженерів, розробників програмного забезпечення та ентузіастів розробила свої власні конструкції – низку розвідувальних безпілотників, а також великі 1,5-метрові октокоптери R18, здатні скидати бомби та реактивні протитанкові гранати на ворога.

Факти ICTV поговорили з Вадимом Юником – керівником напрямку роботизованих технологій ГО Аеророзвідка, а також одним з операторів дрона R18 – Євгеном, щоб дізнатись більше про те, як українські БПЛА допомагають захищати країну в умовах повномасштабної війни з російським агресором.

– Які модифікації ударних дронів є у вашому оснащенні? Які їхні особливості та призначення?

Вадим Юник: У нас є модель дрона R18,  розроблена ще в 2017-2018 році. Вона дуже активно використовувалась у зоні АТО (ООС) і зараз, на цій стадії війни, військові продовжують нею користуватись. За цей короткий період було зроблено понад 100 комплексів дронів, які передані військовим на фронт. Його основне завдання – переносити військовим озброєння та вибухові речовини, а також знищувати військову техніку, військові укріплення ворога та склади зберігання зброї. 

– Тобто він працює не як дрон-камікадзе?

Вадим Юник: Ні, він повертається, це дрон багаторазового використання.

– Наскільки дорогим є виробництво власних українських дронів? 

Вадим Юник: IT-напрямок взагалі дуже дорогий. У нас дуже багато ресурсу йде на вдосконалення того, що ми робимо, адже це важливо. Тобто тут не можна просто один раз щось зробити і сказати: “Ну все, користуймося.”

Тут постійно відбувається розвиток, ми щось удосконалюємо, міняємо, щось прибираємо, а щось – додаємо. Це займає дуже багато часу та ресурсу – не тільки фінансово. Це потребує дуже професійної команди, зв’язку з тими, хто цим користується. 

– З якими складнощами ви зіштовхнулись на початку розробки?

Вадим Юник: Сам проєкт Аеророзвідка розпочинався ще в часи Євромайдану. Основне бажання було – щоб громадське суспільство могло якось допомогти армії. Армію можна грубо розділити на дві категорії: є люди, які воюють, прямі користувачі – вони швидко все підхоплюють (йдуть на контакт, – Ред.), бо розуміють, що дрон дає їм на полі бою. 

А якщо брати якихось офіцерів, які приймають рішення, так звані кадрові військові, то з їхнього боку не те, що не було допомоги, вони навмисне заважали. У 2017-2018 році вони постійно казали, що їм це нібито не потрібно. 

Тобто ми скликали наради з Генштабом, а нам казали: “Що ви таке робите?”.

А потім, коли відбувалися події в Нагірному Карабасі, вони казали – “О, дивіться, ударні дрони!”

А ми відповідали, що взагалі-то у них це могло б бути на руках вже давно, просто від них треба було кивнути головою і сказати, що так, робімо. Зараз вони, звісно, кажуть, що згодні і все розуміють. Але дуже шкода, що це доходило дуже довго.

Зараз, звісно, з’являється дуже багато команд незаангажованих людей, які приходять під час війни з бізнесу, і тому в  них  ширші погляди. 

Фактично все, що створювалось, створювалось за донати людей та завдяки їхньому бажанню щось робити для армії. Бо ми розуміли, що якщо будемо чекати якоїсь команди зверху, то ми її ніколи не дочекаємось і можемо тільки профукати нашу країну. Тож люди працювали на свій страх і ризик, вкладаючи час та кошти. Тому ми були частково готові до того, що почалось у лютому місяці. 

– А зараз які складнощі ви маєте із закупкою та доставкою деталей, необхідних для дронів, та як ви їх вирішуєте? Наприклад, відомо, що доволі важко діставати чипи для дронів.

Вадим Юник: Взагалі на ринку, пов’язаному з чипами, наразі криза. Я не економіст і не можу сказати, чому саме так відбувається, але я бачу наслідки цього. Так, є перешкоди, але в принципі більшість речей ми маємо змогу купувати, і ми це робимо. Головне – підійти до цього більш широко і шукати різні можливості, щоб це привезти.

Так, це складно, але я не скажу, що тут є якась велика проблема, все можливо. Ще не було жодного компонента, який ми не могли б привезти, якщо справді цього хотіли. 

– Чи мають ці дрони можливість протидіяти протидроновим рушницям?

Вадим Юник: Протидронові рушниці плюс станції РЕБ (радіоелектронна боротьба) – це все фактично прямий ворог для дрона в повітрі. Тому що вони стають перешкодою як для керування, так і для лінків навігації, щоб дроном не можна було керувати, щоб він не знав, де перебуває. 

Це дуже схоже на своєрідні змагання між крадіями і тими, хто робить замки. Постійно щось вдосконалюється. Так само і росіяни, і ми робимо вдосконалення – щоб була можливість літати навіть у такому середовищі. 

– Раніше була інформація, що на дронах не рекомендують оновлювати софт через небезпеку, що його хакнуть. Чи безпечні ці дрони в сенсі софту, чи є небезпека, що їх відстежать Китай або РФ?

Вадим Юник: Це стосується не наших дронів, а дронів китайського виробництва. Тобто фактично, коли військовий використовує китайський дрон, він повинен розуміти наявні ризики. 

– Є різні інструменти, як цьому запобігти, але здебільшого – так, росіяни можуть відстежувати і бачити, звідки ти злітаєш. Тому військовим дуже важливо це знати і робити все для того, щоб цього не сталося. Адже китайці тісно співпрацюють із росіянами. 

Для прикладу – американці зараз заборонили на усіх смартфонах, якими користується федеральна влада, використовувати програму TikTok. Тому що через подібні додатки, які нам здаються веселими, за людьми насправді стежать. 

І коли приходить чергове оновлення, ти натискаєш, що згоден, і фактично погоджуєшся на встановлення програми, яка стежить – де ти перебуваєш, що робиш, кому телефонуєш, з ким спілкуєшся, чим цікавишся в інтернеті, хто є в твоїй телефонній книзі.

Фактично з цього можна дізнатись 80-90% інформації про те, хто ти. Те саме стосується додатків з тестами типу “Ким ти був у минулому житті”.

– Чи є у вас у планах розробка дронів із більшою вибухівкою, дальністю польоту чи іншими змінами?

Вадим Юник: Так, у нас це в планах є. Ми постійно вдосконалюємось і розуміємо, що треба давати військовим більш потужну зброю, тому що якщо людина ризикує собою і виходить кудись, де її можуть вбити, ми повинні дати їй щось, чим вона може максимально уразити ворога. Ми над цим постійно працюємо. 

– Скоро в нас буде дрон, який матиме фактично вдвічі кращі характеристики, ніж R18. І щойно це відбудеться, ми будемо про це казати, показувати. Це постійний розвиток, над яким ми працюємо.

– Чи можете ви розповісти про якісь операції, можливо, з початку повномасштабної війни, у яких брали участь за допомогою дронів?

Оператор Євген: Особисто я найбільше працював на Херсонському напрямку. Головна відмінність в роботі зі звільнення цієї області – те, що це рівнина.

Але там є багато зрошувальних каналів, в яких люблять ховатись військові, тому що це окоп, який вже зробили за тебе. Його вже вирили, він достатньо глибокий та укріплений бетонними плитами. 

– В ньому ти більш-менш захищений від артилерії. Але не від коптера – він може закинути снаряд зверху і таким чином відпрацювати ціль.

– Скільки часу готують операторів? І чи важко взагалі навчити та навчитись керувати дроном?

Оператор Євген: Керуванню нашим ударним дроном ми навчаємо людей за два тижні. Але ми беремо пілотів, які вже мають досвід керування БПЛА – наприклад, легким дроном-розвідником чи літачком. 

Така людина вже розуміє якісь тактичні речі, звідки краще злітати, як себе убезпечити. Ми ж додаємо їй знань про те, що таке саперна справа, адже необхідно прилаштувати боєприпас і правильно скинути його на ціль.

Нічого надскладного тут немає. Фактично будь-яка людина з адекватним рівнем сприйняття може цього навчитись. 

– Звідки ви зазвичай набираєте людей?

Оператор Євген: На операторів – найчастіше це ЗСУ, тероборона. Цивільні можуть бути просто в нашій команді, але якщо ми передаємо на керування дрони – то це здебільшого військові.

– Як українські БПЛА поводяться в різні пори року? Чи впливає на них холодна погода, спека та вітер?

Оператор Євген: Коли сильний дощ – ми не літаємо. Це зайвий ризик, який краще пересидіти. Холод впливає на акумулятори, але ми робимо все, щоб утеплити їх, зберігаємо їх в теплі, наприклад, у машині. Дістаємо в останній момент і використовуємо – таким чином цю проблему ми вирішуємо. В туман погано видно, тому часто ми не літаємо в таку погоду. 

– Тобто зима не заважає дрону R18 працювати на фронті?

Оператор Євген: Насправді, взимку нам навіть простіше. Адже ми працюємо переважно вночі, в цей час краще видно об’єкти в тепловізор. Влітку вночі все гаряче після спекотного дня, розпечене сонцем, тож тепловізор не дає такої хорошої картинки. 

– (Взимку ж, – Ред.) вночі люди аж світяться. Якщо це техніка, яка працювала кілька годин тому і нагрілась, її теж дуже добре видно. Тому взимку навіть прицілюватись простіше.

– Чи є різниця в керуванні нашим дроном та західним?

Оператор Євген: Західних ударних дронів у України дуже небагато. Але можна порівняти з іноземними дронами-розвідниками – ми використовуємо і китайські, і американські.

Найкраще працювати на DJI, це Китай, але це айфон у світі побутових коптерів – вони лідер ринку, і усі хочуть хоча б наблизитись до їхнього рівня. 

Є ще американські Autel – вони трошки гірші, але більш-менш. 

– Бувало, нам передавали доволі дорогі французькі та американські безпілотники. Вони виявились такими сирими, що погано показали себе на тестуванні, через що ми не стали використовувати їх у бою.

– Наскільки ефективні R18 і проти чого ви їх використовуєте?

Оператор Євген: Передусім ми працюємо проти техніки. Йдеться про танки, БМП, БМД – бойові броньовані машини, яких використовується найбільше і які стоять на першій лінії фронту. 

Зверху в такої техніки найтонша броня. Всі очікують, що по ній працюватимуть гранатомети, які завдають ураження збоку, тож збоку захист найтовщий. Ми якраз працюємо зверху, і це доволі ефективно. 

Дрони проти піхоти – це радше експерименти: скидання в окоп протипіхотної міни, також можна в бліндаж щось скинути.

Буває, що зробиш вдень розвідку, намітиш ціль, вночі приїдеш працювати – а техніка поїхала. Тоді вже працюємо по усьому, що знайдемо – вантажівках, наприклад, щоб вже не летіти назад з порожніми руками. 

– А одного разу  випадково виявилося, що через тепловізор дрона можна побачити протитанкові міни. Вони холодні, а земля, на якій вони стоять, за день нагрілась. Тож ми летіли над полем і дуже добре бачили “шахматку” – де саме розставлені протитанкові міни і яким чином їх можна оминути. 

Фото: Аеророзвідка для сайту Факти ICTV