Через війну українці не поспішають народжувати. Чи чекати в Україні демографічної кризи

Через повномасштабну війну Україну може очікувати демографічна криза. Одна з її головних причин – масова евакуація жінок і дітей до Європи.

За словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, понад половина жінок, які виїхали за кордон, мають вищу освіту, 30% – вже працевлаштовані, а діти ходять до тамтешніх садочків та шкіл.

Переважно – жінки, які вимушено мігрували, працездатного та репродуктивного віку. Тож, якщо воєнні дії затягнуться, шанси повернути українок із дітьми додому з кожним місяцем знижуватимуться.

– Ми просто закладаємо різні сценарії розвитку ситуації навколо міграції. Якщо війна затягнеться на роки, то ви ж розумієте, що за кордон поїхали жінки освічені, кваліфіковані, підприємливі. Так от – ці жінки не будуть два роки і більше сидіти й очікувати невідомо чого. Вони підуть працювати, дітей влаштують у садочки, школи.

І якщо це Польща, то адаптація там буде швидкою, бо проблем із мовою немає взагалі. А якщо це Німеччина, Іспанія, Італія, Греція, то там складніша ситуація з мовою, але все одно всі вчитимуть, – розповідає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Ще одна причина, за якої українці не поспішатимуть народжувати дітей – зруйноване житло, через що вони також не поспішатимуть повертатися до України. А з часом, експерти переконані – за ними можуть виїхати і їхні чоловіки. Родини возз’єднаються, але не в Україні.

– В найгіршому сценарії ми закладали, що після закінчення війни, якщо у них в Україні буде зруйноване житло, не буде роботи, а за кордоном, навпаки – буде робота і буде якесь житло, за цих умов чоловіки можуть поїхати з часом до них, а не вони повернуться до України.

Сьогодні ми маємо безліч опитувань. Відповідно до них – 90% запевняють, що вони повернуться, але коли ти починаєш аналізувати ситуацію, розуміти, що вони це говорять на неймовірній хвилі патріотизму, то ти розумієш, що є ризик того, що далеко не всі 90% приїдуть назад додому, – переконана директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

До того ж вимушена міграція тільки посилила процеси, які були в Україні і до війни, розповідає Елла Лібанова. А саме – смертність зросла, народжуваність впала.

Так, коефіцієнт народжуваності на одну українку у 2021 році становив 1,1 дитини. Це один з найнижчих показників у світі. Аби було забезпечено бодай просте відтворення покоління, необхідно 2,15 дитини на одну жінку.

– Цього року ми побачимо, безумовно, знижування народжуваності, але це ще не катастрофа. Тому що ви розумієте, що переважна більшість народжень була запланована. Катастрофічним буде зниження народжуваності наступним – я боюся, що цей коефіцієнт буде близько 0,7 на одну жінку. Ну, і якщо війна не закінчиться 2023 року, то імовірно, що 2024 рік кращим не буде, – розповідає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Вона наголосила, що поки що не знає, чим це компенсувати, адже в бейбі-бум не вірить. За її словами, не та нині ситуація, не той контроль над народжуваністю, щоб можна було розраховувати на бейбі-бум.

Так, скоріше за все, до 2030 року відбудеться зростання до середньоєвропейського показника 1,5-1,6 дитини на жінку. Це максимум, на що Україна може розраховувати.

Погіршить війна і ситуацію в освіті. Вже зруйновано десятки тисяч навчальних закладів, і ця сумна статистика щоразу зростає. Ворог свідомо руйнує дитячі садочки, школи та університети. Частина шкіл – під окупацією.

Та окрім втрати інфраструктури, негативно на розвиток освіти впливає та ж таки вимушена міграція.

– Наслідки можуть бути катастрофічними. Вже сьогодні чимала частина учнів випала із ритму навчання. Відтак, говорити про якість здобутих знань – складно. Навіть до війни були дослідження, коли порівнювали навчання в сільській місцевості й у містах. То констатували, що десь приблизно на рік учні сільських шкіл позаду. Це навіть до доковідних умов. А ще – пандемія ковіду створила ефект уповільнення навчання, бо освіта перейшла в онлайн, – наголосив Микола Скиба, експерт напрямку Освіта Українського інституту майбутнього.

За його словами, війна ще більше уповільнила цей процес. Тож, насамперед ми будемо бачити це відставання та різницю результатів.

Не у захваті від онлайн-освіти й пані Елла. Каже – такий процес навчання можливий лише як виняток, приміром, для цікавих лекцій.

– Скажімо, Фукуяму (Френсіс Фукуяма – американський філософ, політичний економіст, – Ред.) запрошують на лекцію. Ясно, що в кожний університет він не приїде, але прочитати лекцію онлайн він може. Таке можна практикувати і потрібно. Але як в середній і початковій школі – це не вихід із положення, – зазначає Елла Лібанова.

Проте, за її словами, якщо вже так складаються обставини, то інакше не можна. Але на якості освіти це, безперечно, відіб’ється.

– Будемо компенсувати. А що робити? – розповідає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень.

Тож, освітянам вже варто бути готовими, що ймовірно, доведеться працювати з тим, щоб компенсувати умовне відставання від освітніх програм. Експерти кажуть – тепер до кожної дитини варто знаходити індивідуальний підхід.

А ще в еру онлайн-навчання та цифровізації освітнього матеріалу учнів необхідно навчити самостійному опрацюванню матеріалу.

– Інвестиції в цифровий контент, цифрові платформи є, але цього недостатньо. Просто перенести оту звичну класно-урочну школу з аудиторними заняттями в онлайн – замало. Потрібно навчити учнів, як цим всім користуватися – тут є величезний пробіл, – зауважує Микола Скиба.

Безумовно, війна вплине і на ринок праці, а відтак, знову ж таки, на міграцію. Експерти переконані – щоб не допустити відтоку громадян, держава вже сьогодні має підтримувати зв’язок з ними. А саме – через навчання та роботу.

Як фінансуватиметься ринок праці найближчі роки, поки що невідомо. Фахівці припускають, що це може бути за рахунок грошей Росії, які сьогодні заморожені, та за рахунок донорів, міжнародних фондів.

– Але у будь-якому випадку, якщо план Маршалла буде, то це означає бурхливий розвиток економіки, і це означає створення робочих місць. Якщо будуть створені пристойні робочі місця з гідною зарплатою, тоді ми можемо розраховувати на те, що люди будуть повертатися до України. А також, зменшуватиметься безробіття. І підвищуватиметься народжуваність, – розповідає Елла Лібанова.

А ще дітей українці народжуватимуть, коли буде стрімке підвищення рівня життя і покращення його якості. Та за умов забезпечення сімей житлом, особливо тих, хто через війну його втратив.

Утім, після війни це навряд чи станеться швидко.