В успішному контрнаступі є заслуга й Бахмуту – генерал Красильников про плани ворога на Харків та Київ і головну умову перемоги

До Дня Збройних сил України бригадний генерал Дмитро Красильников в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV розповів, за що на початку повномасштабної війни отримав звання Героя України, як, тоді ще командувачем оперативно-тактичного угруповання Північ, не пустив російські війська на Харків, про окопну війну під Бахмутом, чисельну перевагу окупантів та головну умову нашої перемоги.

– Дмитре Сергійовичу, за що вам дали Героя України?

– Подання на нагородження я особисто не читав, але вважаю, напевно, я не помиляюся – за те, що під моїм керівництвом угруповання військ наших Збройних сил у Луганській області відбило перший надпотужний наступ противника з усіх боків. З боку лінії зіткнення, яка на той момент була в операції Об’єднаних сил, та зі всього кордону Луганської області, що на той момент становив понад 400 км.

Тобто на той час фізично у нас військ не було, щоб перекрити всі ті ділянки, з яких наступав ворог. А це було і з боку Мілового пункту пропуску, Білокуракиного, Троїцького, Новопскова – тобто по всьому кордону заходили колони противника, намагаючись оточити угруповання наших військ операції Об’єднаних сил саме на Луганщині.

Зусиллями наших підрозділів ми, по-перше, цього не допустили, по-друге – завдали противнику дуже суттєвих втрат. Можна сказати, що на великий термін часу ми повністю загальмували будь-який наступ противника на тому напрямку.

Він продовжився вже після того, як противник здійснив перегрупування – покинув Чернігівську та Київську області, а тоді вже продовжив наступ перекинутими військами на Луганському напрямку.

– І завдяки вам ворог не пішов на Харків!

– Частково так, завдяки угрупованню нашому він не пішов на Харків, не пішов тими силами, якими планував.

– Наскільки це було складно?

– На жаль, не всіх вдалося зберегти, але основну частину (вдалося. – Ред.). Найголовніше – зберегти управління та боєздатність військових частин. Ми до цього готувалися. Будь-який успіх – це результат серйозної підготовки.

Фото: Сухопутні війська ЗСУ

– Перед повномасштабним вторгненням ви говорили, що, найімовірніше, ворог наступатиме з тимчасово окупованих територій, що навряд чи він піде з кількох напрямків. А відбулося так, що він пішов і з Півночі, і з Півдня, і зі Сходу. Наскільки для вас це було неочікуваним?

– Ми розглядаємо завжди, як-то кажуть, два варіанти – найімовірніший та найнебезпечніший. Найбільш імовірним варіантом ми прогнозували дії противника з боку самопроголошених республік. Агресія була б не така відкрита, під виглядом ополчення, під виглядом “народної міліції ЛНР, ДНР” вони б намагалися здійснити “звільнення” Луганської, Донецької областей.

Враховуючи, що противник повністю знехтував всіма правилами міжнародного гуманітарного права, всіма правилами війни, вийшло так, як вийшло, ми цього не передбачали в певному обсязі. Але ми теж розглядали ці питання і зробили певні приготування до такого розвитку подій, як реально сталося.

Ми, в принципі, виявилися правими. Тобто всі напрямки, які противник застосовував для вторгнення з боку РФ на територію Луганської області через північний і східний кордони, ми перекрили, і там завдали противнику суттєвих втрат і загальмували просування. Найголовніше – ми забезпечили неможливість оточення нашого угруповання.

– А в чому була основна помилка ворога, де він прорахувався?

– Основна помилка ворога була в тому, що він це розпочав. Іти проти всього світу – це вже неодноразово доводила історія – не можна. У будь-якому разі, навіть за певних початкових переваг, за певних початкових успіхів агресор завжди отримує належне, завжди отримує поразку і потім знищення всього того устрою, який він впровадив до цього вторгнення. Це безпосередньо очікує й Російську Федерацію.

– А яка зараз ваша ділянка фронту?

– Зараз ділянка фронту досить велика, вона пролягає на частині державного кордону і частково на лінії зіткнення. Тобто вона досить суттєва – кілька сотень кілометрів.

Фото: Getty Images

– Ви щойно повернулися з Бахмута…

– Так, нещодавно з цього напрямку ми повернулися.

– Що там зараз відбувається? Це найважча ділянка фронту і війна, яку часто називають схожою на Першу Світову…

– Вона дійсно схожа на Першу Світову щодо інтенсивності війни. Постійне перебування особового складу на першій лінії в окопах безпосередньо поруч з противником, тобто відстань може сягати і 100 м, і 200 м, і навіть 50 м одне від одного. Дійсно, там зараз важка ситуація, противник там нарощує зусилля, особливо перекиданням постійних резервів з-поміж колишніх ув’язнених до лав приватної військової компанії. На Бахмутському напрямку зосереджено, мені здається, не менше половини всіх підрозділів ПВК Вагнера.

– А вони воюють мотивовано?

– Вони воюють мотивовано. По-перше, основний чинник мотивації – це гроші. І другий чинник – це безвихідь. Якщо вони погодилися виконувати завдання у складі ПВК Вагнера, вони або виконують цей контракт і повертаються після контракту, або вони просто загинуть і все. Що неодноразово підтверджувалося і даними від полонених.

І, реально, ми бачимо, як працюють їхні загороджувальні загони, коли, наприклад, відходять з позицій четверо, потім в глибині фронту зчиняється якась стрілянина, потім повертаються вже двоє, і займають знову свої позиції.

Фото: Depositphotos

Тобто постійно там застосовуються такі заходи впливу – абсолютно нецивілізовані, але для того контингенту, що там зібраний, вони дієві.

Відповідно до цього вони й мають певні успіхи на деяких ділянках місцевості, коли на позицію з трьох військових наших можуть наступати одночасно 30 їхніх найманців. І таке бувало, і такі були випадки, коли наші військовослужбовці виконували завдання, відбивали противника, є й документальне тому підтвердження – і фотографії, і відео, і перехоплення.

– А чому вони так вхопилися за Бахмут?

– Можливо, вважають, що це їм відкриє подальшу дорогу на Костянтинівку, на Краматорськ, на Слов’янськ. Можливо, це створить загрозу для угруповання, яке у нас веде наступ на північному напрямку – на Кремінну і Сватове. Тобто, є там певні застереження, щоб ми утримували Бахмут стійко, нам також потрібно його утримувати.

– А бої там йдуть з середини літа. Ми не можемо їх прогнати, кинути туди більше сил?

– Думаю, всьому свій час. Вважаю, в успіху наших Збройних сил у Херсонській і Харківській областях є невеличка частка безпосередньо тих військ, які обороняли Бахмут.

Фото: Getty Images

Своєю обороною та завзяттям вони відтягували одні з найбільш боєздатних підрозділів збройних сил і приватних військових компаній РФ, і тим самим не давали ті підрозділи перекинути на інші напрямки.

– Один з чи не найщасливіших місяців мого життя – вересень, коли пішов успішний контрнаступ на Харківщині, ми не встигали слідкувати за новинами! Так само – успішне звільнення Херсону. Як це вплинуло загалом на всю ділянку фронту?

– Дуже позитивний вплив цих наступів як на Херсонщині, так і на Харківщині. Це вчергове надихнуло нашу країну, наш народ, Збройні сили на ще більший опір і ще більшу жагу до перемоги, щоб остаточно звільнити нашу територію від окупантів і завершити цю війну перемогою.

– Є чутки, що ворог може знову спробувати наступати на Харків. Наскільки висока така ймовірність?

– Ймовірність цього завжди залишається, тому що противник намагатиметься розосередити нашу увагу на інших напрямках, щоб ми не заволоділи ініціативою і не зробили чергове наступальне угруповання, вчергове не провели наступальні дії, не розгромили ще якесь угруповання противника на будь-якому напрямку – чи то на Луганщині, чи то на Донеччині, чи то на Запоріжжі, чи то на Херсонщині.

Фото: Getty Images

Вони бачать, що певний досвід у Збройних сил у цьому є, і вони, з огляду на наші серйозні високоточні вогневі засоби, не можуть поки що цьому протистояти.

– А звідки він може бути? Я читала, що може бути спроба перерізати трасу Харків – Київ, наступати з боку Богодухова?

– Так, це можливо з напрямку Богодухова, тобто північно-західної частини. Будуть намагатися перекрити одну з основних трас постачання Харків – Київ, і таким чином створити певні незручності для логістичного забезпечення військових частин і підрозділів, які здійснюють оборону країни на даному напрямку. Відповідно до цього приймаються всі заходи оборони та підготовки на тих напрямках.

– А як ви думаєте, чи вдасться ворогу захопити Харків?

– Ні. У будь-якому разі не вдасться їм захопити Харків. Першу спробу харків’яни силами оборони відбили. А з огляду на те, що зробили роботу над помилками, і врахували все те, що не вдалося зробити під час підготовки до відбиття агресії до 24 лютого, зараз це робиться.

– А чи спробує ворог знову наступати на Київщину?

– Теж не виключається цей напрямок. Тому що, в будь-якому випадку, стратегічна мета противника – це центр країни, щоб заволодіти Києвом і перекрити будь-яке управління з державою, Збройними силами, Силами оборони.

Не виключаються такі дії противника. Тому у нас угруповання створені, і вони утримують свої райони, свої смуги на всіх названих територіях – і на Харківщині, і Київщині, і на кордоні з Білоруссю.

– Росія мобілізувала велику частину так званих чмобіків, як вони воюють?

– Основне завдання часткової мобілізації РФ – поповнення тих втрат, яких вони зазнали. Тобто, враховуючи ту кількість особового складу, яку вони оголосили для мобілізації – це 300 тис., можна вважати, що це той рівень втрат, який понесли сухопутні війська РФ під час цього вторгнення.

Це дуже суттєві втрати, майже кадрова армія припинила своє існування. Вбитих, поранених, тих, що відмовилися виконувати, ті, що мають психічні захворювання.

Статистика показує: під час загарбницької війни рівень психічних захворювань набагато вищий, ніж під час визвольної й справедливої війни. Це доведено історією у всіх війнах. Особливо, опинившись на цій території, на території нашої країни, вони розуміють всю безглуздість і всю абсурдність цієї війни.

Фото: ГУР Міноборони України

Певна частина мобілізованих мають досвід військової служби, вони проходили строкову службу в збройних силах РФ, вони брали участь в якихось конфліктах, певні навички вони мають.

Також певний природний відбір зробить війна – було 100, залишиться після першого бою 50, після другого ще 20 залишиться. І з цих 20 близько 10 навчаться воювати.

Це звичайний процес, тому повністю нехтувати цим призовом мобілізованих і казати, що там гарматне м’ясо і ми з ними легко впораємося – я б так не казав, тому що це все ж таки загроза, і все ж таки 300 тис.

– А нам потрібна буде додаткова мобілізація?

– Мобілізація постійно потрібна, і мобілізація не припиняється. І зараз за необхідності призивають мобілізованих – для того, щоб поповнити кадрові частини, створити резервні частини. У будь-якому випадку перемагають у війні резерви, без цього нам ніяк. Це наша визвольна війна, і без цього нам не обійтися – без мобілізації.

– Чимало наших військових – чоловіків та жінок – з першого дня повномасштабного вторгнення на фронті. Це дуже важко? Ви говорили, що не кожен військовий, навіть дуже мотивований, може витримати кілька днів шквального вогню, що це ламає людей.

– Так, є така проблема, під час дуже інтенсивних бойових дій наступає певний перелам, злам, і на нього потрібно швидко реагувати, здійснювати вчасно заміну. Навіть зараз, враховуючи погодні умови, просто перевдягнутися, посушити взуття, посушити одяг – і то потрібен час. Тому від командирів будь-яких рівнів, починаючи від командира відділення, залежить саме ця боєздатність особового складу в таких умовах.

На адреналіні можна тиждень (хоча це багато), добу інтенсивно повоювати, по коліна в багнюці, мокрим, потім стає холодно, починаються певні захворювання особового складу.

– Ви відводите велику роль у веденні військових дій саме піхоті – що без неї неможливий ані успішний захист, ані контрнаступ. А от деякі військові аналітики вважають, що саме війна в Україні показала, якою буде війна майбутнього – це війна дронів, можливо, керуванням з пультів десь у бункері.

– Якщо брати взагалі історію становлення Збройних сил Радянського Союзу, так, і на тих уламках були створені ЗСУ, вважалося так: була концепція обмеженої ядерної війни, коли ядерними боєприпасами малої потужності знищувалися опорні пункти на передньому краї. Потім піхота в бойових машинах, перебуваючи в десанті, всередині, з включеними системами протиатомного захисту і протирадіаційного захисту проходили ці опорні пункти на повній швидкості, і таким чином здійснювали глибокі прориви.

Ця концепція була розрахована, що піхота особливо й не потрібна – навчена й мотивована, тому що передусім потрібні навчені екіпажі бойових машин, розрахунки вогневих засобів, водії, спеціальності кваліфіковані. А от такі, як помічник гранатометника, стрілець – ці посади ми наберемо через мобілізацію, проведемо місяць тренувань і все буде добре.

Ця війна довела, що це неправильний шлях абсолютно. Ми зустріли цю війну – як у 2014 році, так і зараз – з тим, що нам дуже сильно не вистачає саме цього піхотного складу.

Фото: Генштаб ЗСУ

Вони повинні становити основну ударну силу і рушійну силу всіх Збройних сил, тому що вже доведено, що ані нормально організована система протиповітряної оборони, при достатній стійкості держави, ані ракетні удари, ані перевага противника в повітрі неспроможні повністю надати ту перевагу і забезпечити перемогу противнику, що довела Україна в ході цієї війни.

І навіть широкі застосування роботизованих комплексів, безпілотних летальних апаратів теж докорінного перелому не зроблять. Вони нам дають велику перевагу щодо засобів спостереження на полі бою, наш особовий склад може онлайн корегувати дії підрозділів і передбачати дії противника на передньому краї, і відповідно до цього реагувати, і давати своєчасні команди. Але докорінного переламу вони не зроблять – це зробить лише мотивована підготовлена піхота.

– За цей період повномасштабної війни чи можна говорити про якісь помилки, чи щось змінили б ви, якби можна було повернути час назад?

– Треба нам ініціювати, проводити мотиваційні заходи та кампанію щодо формування потужного піхотного компонента. Ті, хто служать в піхоті або в стрілецьких підрозділах, механізованих мотопіхотних підрозділах, мають отримувати більшу оплату, більше забезпечення, більші привілеї.

– Назвіть головну умову нашої перемоги.

– Головна умова нашої перемоги – це терпіння. Це головна умова на широкий загал – від держави і завершуючи останнім громадянином України. Терпіння! Завжди перемагає той, хто зміг трошки більше перетерпіти.

– Ми дуже багато їздимо на звільнені території, у села, там досхочу наобіймалися з військовими. А чи варто так робити, чи, можливо, варто тримати емоції при собі?

– Я думаю, емоції не потрібно тримати в собі, треба дивитися ще на реакцію військового. Якщо військовий це належно приймає, а дуже багатьом, особливо коли звільняються наші населені пункти, я думаю, приємно отримувати оплески. Відповідно, і цивільним буде приємна увага військових, тому…

– Можна обійматися?

– Можна обійматися!

– То обіймімося! Дякую вам за наш вільний Харків!

Повну версію інтерв’ю дивіться сьогодні в ефірі Єдиних новин після 18:00 та на YouTube-каналі Фактів ICTV.