Фейки з фронту. Як не стати жертвою маніпуляцій під час війни

Повномасштабна війна – це не лише ракети та кулі, а й інформаційна зброя, у яку ворог, лише за офіційними даними, щорічно вкладає кілька десятків мільярдів рублів.

У кремлі впевнені, що за рахунок цього можуть впливати не тільки на публіку всередині росії, а й за її межами. І мета такого впливу цілком собі зрозуміла – якщо не схилити на власний бік населення країни-ворога, то хоча б посіяти серед нього сумніви.  Сумніви у вірності обраного шляху, ідеології, необхідності терпіти біль і незручності заради перемоги.

В такій ситуації вкрай важливо вчасно розпізнавати фейки та маніпуляції. Особливо ті, які безпосередньо стосуються війни.  Адже пропаганда на крові – це часто миттєві й неконтрольовані емоції, необдумані вчинки. Тобто те, чого й добивається ворог.

У цій статті ми дамо кілька конкретних порад, на що звертати увагу, читаючи ворожі новини з фронту.

І почнемо з класичної історії. Уваги до деталей. І особливо характеристик зброї, з якої нібито було здійснено вогневе ураження.

Щоб усі розуміли, про що йдеться, наведемо простий приклад. У 2015 році пропагандистські ЗМІ звинуватили ЗСУ в обстрілі донецького мікрорайону Боссе. Там від уламків загинули мирні мешканці, на кістках яких пропаганда традиційно розпалювала ненависть.

І щось довести в таких випадках вкрай складно, особливо коли не маєш доступу до локації. Але в чому була типова помилка росіян тоді і в багатьох схожих історіях?

Вони банально лінуються продумувати дрібниці й вивчати характеристики зброї. Так, під час вбивства людей на Боссе федеральні канали повідомили глядачам, нібито ЗСУ вдарили по донецькому району з мінометів 82-го калібру. Більше того, пропагандисти навіть показали в ефірах уламки цих мін.

Але якщо ви подивитесь максимальну дальність стрільби міномета такого типу, то легко зможете викрити криваву провокацію ворога. Адже міномет 82-го калібру не може стріляти далі 3 км. А відстань від мікрорайону Боссе до Пісок і Мар’їнки (де на той момент були розташовані підрозділи ЗСУ) перевищує 10 км.

Отже, жодним чином добити до Боссе з такого типу зброї ЗСУ не могли. Провокація росії не вдалася.

І так, робота з різноманітними характеристиками зброї – це достатньо специфічний різновид фактчекінгу. Але вкрай важливий для аналізу ворожих новин та зведень.

Але на що ще слід звертати увагу, щоб не стати жертвою маніпуляцій?

Якщо йдеться про телебачення, чи то будь-які новини (де окрім тексту є відеоконтент), саме картинка має стати об’єктом ретельного дослідження.

Варто розуміти, що текст, окрім самих пропагандистів, часто вичитують ще й їхні редактори, інколи навіть куратори. А от проконтролювати картинку, де події змінюються щосекунди, куди складніше.

Не лінуйтеся робити стоп-кадри. Особливо, якщо в кадр потрапляють якісь особисті записи або офіційні документи. Часто саме дрібні візуальні деталі з них ставлять ворога на коліна.

Тут в якості прикладу можна згадати історію з селища Олександрівське під Єнакієво. Там декілька років тому під час гри у дворі загинув 5-річний хлопчик.

В смерті останнього кремлівські пропагандисти, звісно ж, звинуватили Україну. Нібито 3 квітня 2021 року дрон ЗСУ залетів у тилове селище і скинув на дитину гранату.

Історія вкрай емоційна, і передивляючись сюжети з похорону, дивлячись на нещасних батьків, глядачі реально закипали від ненависті.

Але питання до текстів виникали одразу. Навіщо ЗСУ ризикувати коштовним дроном, щоб вдарити не по бойовиках чи їхніх базах, а по дитині? Це просто нелогічно.

Але сумніватися – це одне, а довести фейк – зовсім інше. Саме тут у нагоді стали стоп-кадри документів, які несвідомо засвітили пропагандисти.

Виявилось, що згідно з випискою з моргу, хлопчик загинув не третього квітня (коли над селищем нібито бачили дрон), а другого. Тобто днем раніше.

Виходить, пропагандисти, дізнавшись про трагічну загибель дитини (а загинув хлопчик граючись снарядом, який приніс додому дідусь), вирішили станцювати на її кістках і, водночас, звинуватити ЗСУ в страшному злочині.

І вони були близькі до успішної реалізації власної мети, якби не частина документу, яка змінювала все. Бо важко померти від дрону 3 квітня, коли другого смерть вже зафіксована документально.

Окрім важливих записів чи документів, детальний покадровий розбір відеоряду в більшості випадків дає змогу чітко ідентифікувати як реальних учасників подій, так і локацію.

Чиновника може видати візитівка чи іменний календар на стіні, які випадково потрапили в кадр. Військові ж часто “світять” шевронами. Здавалось би, чому це настільки важливо?

Відповідь на поверхні: в умовах інформаційної війни російська пропаганда регулярно намагається “перевернути” з ніг на голову незручні для них події. Тим паче, якщо вони зафіксовані на відео.

Найчастіше йдеться про військові поразки. Коли супротивник бере українське відео з ураженням російських військ і починає запевняти глядачів, що все було навпаки. Тобто росіяни розбили українців.

Так було, наприклад, на острові Зміїний, де після застосування артилерії та авіації загинули десятки морських піхотинців рф.

Але топові кремлівські пропагандисти переконували росіян, що на відео українські військові. Тож щоб довести протилежне, довелося детально переглядати оригінал. Поки в кадрі не опинилася лише одна, але вкрай важлива деталь.

Йдеться про ремінь одного з загиблих, на якому можна чітко побачити символ російської морської піхоти.

Після чого російські пропагандисти були змушені припинити поширення фейку.

Тож дрібниці багато чого вирішують при фактчекінгу. І не дають ворогу маніпулювати, сіяти паніку, впливати на громадську думку.

Саме тому, перш ніж давати волю емоціям, варто витратити час та з’ясувати, що ж у тій чи тій події відбулося насправді. І тоді перемога в інформаційній війні точно буде на нашому боці.