Мова у рації має значення. Як бійцю ЗСУ вдалось перейти на українську та чому це важливо

Напередодні Дня української мови та писемності Факти ICTV поспілкувалися із захисником України Артуром Тураєвим, який із початком повномасштабного вторгнення став одним із секс-символів української армії.

Артур Тураєв родом із Миколаєва. Навчався у звичайній школі. Оточення було переважно російськомовне. Захищає Україну із 2015 року. Але саме після повномасштабного вторгнення Росії вирішив перейти на українську мову.

– Мене змусило перейти на українську мову усвідомлення того, за що ми боремося. Це не тільки за якісь матеріальні цінності та за територію, а за національність як таку. Тому я вважаю, що нам треба переходити на українську мову, особливо військовим. Тому що це є таким собі тригером, від якого ми маємо відштовхуватися для подальших виконань завдань, – каже боєць.

Розповідає, що почав говорити українською завдяки оточенню, в якому опинився в певний момент.

– Переломний момент був тоді, коли я опинився з тими людьми, які в принципі все життя розмовляли українською. І перші кілька тижнів я спілкувався російською, потім мені стало незручно, тому що зі своїми побратимами легше спілкуватися однією мовою. Спочатку я навіть дискутував, чи це потрібно. Але потім прийшло усвідомлення того, за що ми все це робимо, – розповідає Артур.

Українська мова в рації має значення.

– Коли ти безпосередньо в бойових діях, то набагато ефективніше і легше спілкуватися українською, тому що ти розумієш, що ти серед своїх. І навіть коли з суміжними підрозділами працюєш, коли по рації чуєш їхній голос, то ти на ментальному рівні, в усвідомленні розумієш, що це твої побратими справа, зліва, позаду, спереду, і почуваєш себе спокійніше. Це індикатор того, що навколо твоя підтримка. Тому я з початку березня почав переходити на українську мову. Я і зараз нею недосконало володію, але я навчаюся, і за пів року я більш-менш нормально спілкуюся, – говорить захисник.

Російської ще багато навколо, і відійти від неї складно, але головне – старання.

– Моє рідне місто Миколаїв. Там 95% населення, як правило, російськомовні. І мені теж було нелегко перейти, але я це зробив, і зараз я намагаюся спілкуватися українською в побуті. Буває, змішуються думки, тому що навколо мене багато російськомовних людей. Соціум ще не весь перейшов на українську. Але я стараюся, – каже боєць.

Тим українцям, які не хочуть переходити на українську, не варто прикриватися російськомовними військовими. Бо ці російськомовні бійці на фронті захищають саме українськість.

– Я би не прикривався військовими. Тому що давайте не забувати, чого прийшли росіяни до нас. Перший їхній привід – це якраз був захист російськомовних, тому не потрібно говорити, що мова не має значення. Ми захищаємо культуру, а в культурі один із найперших пунктів – це мова, і ми маємо її захищати, – каже Тураєв.

Він також зазначив, що Радянський Союз у 30-х роках минулого століття якраз і почав переписувати і вносити правки до української мови.

–  Звичайно, в мене також багато знайомих, які спілкуються російською. Тому що багато підрозділів, у яких я служив, саме в Миколаєві, Скадовську, російськомовні регіони. Але не потрібно прикриватися хлопцями. Тому що в них буде свій тригер, рано чи пізно хлопці перейдуть. Не потрібно змушувати, потрібно навчати, – говорить військовослужбовець.

У будь-якому випадку, чим би не керувалися люди – модою чи небажанням асоціюватися з ворогом, – перехід на українську треба заохочувати і підтримувати.

– Одна із причин ще, чому я перейшов на українську. Я не хочу нічого спільного мати зі свинособаками. І взагалі багато хто каже, що російська мова їм більше подобається, що українська не така красива. Але потрібно обирати контент і соціум, у якому ти спілкуєшся. Наприклад, фільми набагато краще перекладені українською. Навіть комедії українською… ви будете сміятися весь фільм, весь вечір. Дуже гарні слова в нас є, – говорить боєць.

Також він згадує про найвеличніший та наймогутніший літак Мрія:

– Найбільший літак у світі – Мрія, яку росіяни зруйнували, але ми обов’язково збудуємо нову. Корабель, який прокладає шлях на Антарктиці, – не лєдокол, це “криголам”, теж звучить. Чи кохання, не “заниматься любовью”, а займатися коханням, це ж благородно. Багато літератури, пісень можна знайти красивих.

Фото: Arthur Turaev